0
Художники, які були змушені виїхати з рідних міст через повномасштабне вторгнення росії, разом з митцями з Чернівців створили артоб’єкт для міста, яке надало тимчасовий притулок.
У центрі Чернівців митці презентували стінопис «Сад». Четверо художників з Києва та Чернівців працювали над створенням нової туристичної локації декілька днів.
Чернівецька мисткиня Аліна Коник розповіла Шпальті, що через повномасштабне вторгнення митці були змушені виїхати з Києва у більш безпечне місце. Тому, аби подякувати Чернівцям за прихисток, вони вирішили створити спільний артоб’єкт.
«Ми познайомилися з митцями і виникла ідея створити такий артоб’єкт. Художники приїхали до нас і захотіли зробити щось для міста. За сприяння АТ «Чернівцігаз» ми розписали газорозподільну будову на території Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру «Родина». Кожен з митців обрав одну з чотирьох стін та реалізував свою концепцію «Саду», — розповідає мисткиня.
Свою частину стінопису Аліна створила, надихнувшись творами Ольги Кобилянської та Лесі Українки. Оскільки ця частина стіни виходить на дитячий майданчик, мисткиня використала яскраві кольори.
Художник Олександр Богомаз з Києва зізнається, що над темою саду він працює тривалий час.
«Особисто для мене тема саду є дуже важливою. Над нею я працюю дуже давно. Це почалося з серії картин близько 4 років тому. І час від часу я щось створюю на цю тему. Я створив свою частину стінопису, а людина, яка буде це бачити, має подумати сама, що вона там бачить», — розповідає Олександр.
Микола Гончаров (Київ) свою роботу створив за декілька днів. Однак міркував над тим, як вона буде виглядати – тиждень.
«Моя частина – біля огорожі, дороги, тому я зробив її яскравою. Я думав, що намалюю тут клітку, з якої звільняєтья пташка. А потім я зрозумів, що клітку вже формує загорожа. Людина, коли йде вулицею, вже бачить цю будівлю мов у клітці. Тому внизу я намалював квіти, які ростуть, ніби за гратами. А у верхній частині – птаху», – розповідає художник.
Євгена Аврусевича (Чернівці) на створення стінопису надихнула книга «Горіхове дерево». Цю назву митець дав і своїй частині стінопису.
«У 2016 році вийшла книга «Горіхове дерево». Це – мемуари єврейської дівчинки, яка жила у Чернівцях у міжвоєнний період. Вона описувала свої відчуття під час проживання тут. Отже на стіні зображено шматок фасаду будинку, де вона жила. А це вікно – було транзитом вражень від зовнішнього світу. Тут, на стіні, саду немає. Проте у дівчинки був сад свій – внутрішній. Тож, коли ми відчиняємо вікно, ми бачимо той яскравий внутрішній сад, який був у цієї дівчинки», — розповів митець.
Фото Ігоря Константинюка та Ліліани Іонашку
