0
У кожному гуртожитку працюють десятки студентів-волонтерів.
Фото надала Христина Шевчук.
Ще недавно коридорами та у кімнатах гуртожитків Чернівецького національного університету ходили і жили студенти. Нині там прихищають тисячі переселенців.
Шпальта дізналася, як приймають людей у студмістечку.
У кожному з гуртожитків проживає від 200 до 500 осіб. У перші дні приїхало багато переселенців із Харкова, Київської области, Чернігова, Сум, Херсона та Маріуполя.
Дехто залишається тут на декілька діб, інші — живуть понад місяць.
Аби люди отримували першочергові потреби, працюють десятки волонтерів-студентів. Серед них — другокурсник Віталій Николайчук, що навчається на факультеті історії, політології та міжнародних відносин. Хлопець каже, що не зміг сидіти вдома, вирішив одразу діяти:
«Я зателефонував усім, кого знаю, та почав розпитувати, що, де і скільки людей потрібно. Ми прийшли саме в цей гуртожиток (5 — авт.) і почали з прибирання кімнат. Адже студенти — теж люди, які бояться. У них також зіграв якийсь страх, і вони вирішили пороз’їжджатися по селах, а речі залишили».
Про психологічний фронт
Прибирання кімнат зайняло два дні. Потім у студмістечко почали заселяти людей.
«Перші два тижні був психологічний фронт, хоча нас не вчили, як діяти в таких умовах. Потрібно заспокоїти людину, у якої літали над головою бомби, а ти навіть пострілів не чув. Такий своєрідний челендж», — каже Віталій.
Волонтер бачив різних людей: дехто розповідає, яке в них було життя, чим займалися, інші — закриваються. Бачив і максимально шокованих:
«Був чоловік із Чернігова. Каже, що виїхав колоною з п’яти машин, але на трохи зупинився, бо здуло колесо. Їде через 20 хвилин, а тих чотирьох автівок уже нема. Він розповідав це з очима по 5 копійок».
За словами Віталія, волонтери теж отримують від переселенців підтримку, оскільки розуміють, що студенти не професіонали та працюють у таких умовах уперше:
«У нас є сім’я із Сум, що живе з першого дня у гуртожитку. Вони їхали 16 годин сюди. Чоловік уже в ЗСУ, а жінка допомагає нам, коли потрібно щось відвезти чи завезти».
Студентка Фахового коледжу ЧНУ ім. Ю. Федьковича Христина Шевчук почала допомагати на четвертий день:
«Перші заселення були легкими, але на другий-третій день стало важче. В одну ніч ми заселили 240 людей. Безлад був не тільки в голові. Ти сидиш і думаєш, що і як робити».
Дівчина каже, що в гуртожитку не вистачало рук, стояла черга з переселенців. Тому часто доводилося чергувати добу.
Головна проблема — постачання їжі для людей
Анастасія Шидей навчається на другому курсі факультету прикладної математики та інформатики. Почала допомагати за два тижні від початку повномасштабної війни.
«Коли я прийшла допомагати, то побачила, що волонтери добре справляються. Фактично одразу влилася в колектив та почала працювати. У нас на складі є певні харчі, також видаємо речі, постіль, іграшки та продукти для дітей», — розповідає студентка.
Водночас волонтери кажуть, що головною проблемою є постачання їжі.
«Ми домовилися з харчоблоком школи №3. Вони привозять нам 5 разів на тиждень вечерю для 5-го і 6-го гуртожитків», — зазначає Віталій.
За словами волонтерки Насті, готувати на електронних плитах дуже довго, а на самій кухні — тісно, тому підвіз їжі дуже допомагає. Люди, які потребують, приходять зі своїми тарілками, і їм дають їсти. Для швидкої комунікації створили телеграм-канал, де повідомляють про роздачу харчів. Під час видачі люди повинні мати паспорт, щоб уникнути зловживань.
Крім того, продукти надходять як від чернівчан, так і від гуманітарних штабів із різних міст. Раз на два тижні прибуває гуманітарний конвой із Німеччини, Румунії, Польщі та Італії: привозять їжу, засоби гігієни, одяг. Решту — павербанки, каремати та аптечки — відправляють ЗСУ.
Фото надала Христина Шевчук.
Водночас Віталій каже, що їхня головна місія — нагодувати людей хоча б гарніром. Оскільки для повноцінного харчування тисяч переселенців потрібно чимало грошей.
«Іноді є вечері, коли вистачає всім, а іноді — ні. Наприклад, залишається гарнір, а немає м’яса з капустою. Ми стараємося давати всім однаково, але за грамами не розрахуєш», — додає Настя.
У студмістечку проживає багато сімей
Дітей-переселенців у гуртожитку стараються розважити. Зокрема домовилися за тренування з футболу та гандболу у вівторок та четвер. Для менших проводять руханки та естафети. У кожному гуртожитку є дитяча кімната, де багато іграшок та інтерактив:
«У нас є стендап-коміки, що проводять майстер-класи, вчать ліплення і малювання. Це дає розвантаження не тільки дітям, а й батькам. У студмістечку проживає дуже багато сімей», — ділиться Віталій Николайчук.
На ніч у гуртожитках залишається до 5 волонтерів. У разі повітряної тривоги люди спускаються в облаштований підвал із ліжками, закритими вікнами та двома опорними стінами. Туди часто йдуть із гітарами, а також там співають українських пісень чи гімн.
Фото Ігоря Константинюка
