Інтерв'ю

«Не маємо права зупинятися»: як працює український волонтерський хаб у румунському Сереті

Тут організували злагоджену роботу команди, яка переправляє гуманітарну допомогу у Чернівці.

Волонтерський хаб «Help Ukraine Romania» вже понад місяць працює у румунському Сереті. Це місто біля румунсько-українського кордону, куди доставляють допомогу для України з різних країн Європи. Щодня на складі отримують та переправляють у Чернівці вантажі з ліками, харчами та іншою гуманітарною допомогою.

Про ідею створення хабу, цінність командної роботи та європейську підтримку Шпальті розповіли волонтери, які там працюють. 

Чому обрали склад у Румунії?

Склад розпочав роботу 28 лютого з ініціативи Лілії Бортич та Юлії Грицьку-Андрієш.

«Для мене війна почалася у березі 2014 року. Відтоді я постійно допомогала нашим військовим. Але коли 24 лютого о 4 ранку отримала повідомлення про те, що все почалося, у мене була реакція, як і в будь-якої людини: спершу ступор, адже розумієш, що бомблять Київ, розумієш, що це не така війна, яка була 2014-го. У таких випадках людина реагує трьома способами: freezе, fight, flee – заморозитися, боротися чи тікати. Спершу був стан шоку, я не знала, як можу допомогти своїй країні. Тепер я в стані боротьби», – розповідає Лілія Бортич. 

Лілія Бортич на фото третя зліва, фото з фейсбуку Л. Бортич 

До чернівчанки почали звертатися друзі із закордону. Вони бажали відправити допомогу, і Лілія з колегою-депутаткою, подругою Юлією Грицьку-Андрієш, подумали про Серет у Румунії. Спершу допомогу збирали у друзів Юлії. Потім виїхали до Румунії і там домовилися про оренду складу.

«Всі іноземні компанії відмовилися страхувати транспорт, що їде до України. Ідея була така: вантажівки будуть перезавантажувати на складі, а звідти машини з України будуть везти вантаж у Чернівці», – каже Бортич.

«Людям, які перебувають під бомбардуванням, набагато складніше, ніж нам»

Волонтерка каже, що чітко розуміла: треба ввімкнутися і працювати.

«Розуміння того, що ти можеш бути корисною своїй країні та відкриваєш артерію допомоги, дало можливість рухатися вперед і сенс тому, що робиш», — розповідає Лілія Бортич.

За словами чернівчанки, українців дуже добре зустріла місцева влада. Вже після першого допису в фейсбуку про допомогу Україні була велика кількість дзвінків від охочих із різних країн світу: Німеччини, Румунії, Португалії, Франції, Голландії, Іспанії, Італії та інших.

Перша машина заїхала на склад 1 березня. Спершу працювали троє жінок, які розвантажували машини та закривали всі потреби. Потім Лілія Бортич звернулася до Клубу підприємців Буковини, і так зібрали команду для роботи штабу в Сереті. Кожна волонтерка закривала певний напрямок.

«Наші дівчата-волонтерки — справжні героїні, бо склад дуже холодний, умов немає. Зранку до вечора потік машин і людей. Це дуже велика відповідальність, бо важливо, аби все було обліковано, потрібно зробити так, аби кожна коробка, кожен пакет дійшов туди, куди потрібно. Тепер усе працює злагоджено. Склад порожній не тому, що він порожній, а тому, що ми організували логістику, аби допомога одразу їхала до Чернівців, а звідти — до точок, де вона потрібна найбільше», – каже Лілія Бортич.

Юля Грицьку-Андрієш організувала роботу у Чернівцях. Тут працює міський штаб допомоги, де жінка продовжує працювати. До роботи долучилося чимало волонтерів, серед них Юлія Соловей, Людмила Кушнір та багато інших.

Головними завданнями у Сереті є: отримати вантаж, розсортувати, задокументувати, організувати транспортування вантажу до України, зокрема перехід митного контролю на румунському кордоні.  

Війна, яка зшиває Європу

«Прибула вже друга вантажівка з Голландії. Також у нас потужна підтримка з Португалії — щотижня звідти приїжджають машини з допомогою. І так можна говорити про кожну країну: європейці долучилися до цієї роботи і не припиняють допомагати. Ця війна фактично зшиває Європу», — розповідає Лілія Бортич.

У Сереті в процесі реєстрації громадська організація. Це потрібно, аби перебувати тут на законних підставах, платити оренду тощо. Також відкриємо рахунок на допомогу, яку потрібно купувати за кордоном.

«Налагоджуємо співпрацю з багатьма благодійними фондами. Ми розглядаємо ці організації не тільки для гуманітарної допомоги, а і як канал постачання для відбудови України після нашої перемоги», — розповідає жінка.

«Ми всі розуміємо, що робимо спільну справу заради перемоги. Дуже важливо, коли бачиш, що допомога потрапляє до адресата. Це дає розуміння того, що не маєш права зупинитися, повинен рухатися вперед. Ми вдячні всім нашим донорам. Впевнена, що цю війну ми переможемо, бо величезна кількість людей Європи й світу об’єдналася навколо України», – розповідає Лілія Бортич.

Команда волонтерів

Девіз волонтерського хабу «Help Ukraine Romania» — «Узяв м’яч – грай футбол». Тут кожен волонтер виконує певний напрямок роботи. 

Волонтерка з Чернівців Марина Ткачук виконує у хабі функції логістки. До команди долучилася 3 березня.

«До моїх обов’язків належать планування руху транспорту, реєстрація, а також контроль за всіма логістичними процесами. Адже аматори розмовляють про стратегію,  а професіонали планують логістику», – розповідає Марина.

Волонтерка каже, що команда щиро вдячна кожному, хто привозить допомогу. Тому люди повертаються до нас із допомогою по декілька разів.

За її словами, отримують різну допомогу – від дитячої їжі, підгузків, одягу до ліків, пральних машинок та матраців. 

«Маємо перелік потреб, відповідно до яких надходить допомога з різних країн Європи й світу. Дуже допомагають громадяни Румунії. Вдячні за велику душу румунського народу. Тут є люди, які роблять усе, що ми просимо», – каже Марина.

Допомогу на склад привозять як бусами, так і двадцятитонними вантажівками. На 1 квітня нарахували орієнтовно 170 машин. Увесь вантаж відправляють у Чернівці на склади.

Даніела Заславська з Чернівців волонтерить із перших днів роботи складу.

«Я пройшла всі етапи. Спершу була на прийомі та відвантажуванні допомоги, а зараз, коли є хлопці, працюю з документами», – ділиться вона.

Розповідає, що спершу було дуже важко, працювала зранку до ночі. Коли знайшла заміну, почали працювати позмінно.

«Ми налагодили схему, нам привезли комп’ютери. Раніше ж декларації писали в блокноті. Мені в кайф тут працювати, бо тут класна команда», – розповідає дівчина.

Наразі Даніела орендує житло у Сучаві з подругами, всі вони тимчасово живуть у Румунії з дітьми. Однак жінка хоче повертатися, відбудовувати країну, вести бізнес та платити податки. 

Оксана Єсипчук засновниця медичної клініки в Чернівцях. Вона теж долучилася до роботи на складі. Оскільки за фахом лікарка, керувала цим напрямком гуманітарної допомоги. Також сприяла налагодженню роботи штабу, підбором кадрів.

«Я зіштовхувалася з тим, що треба працювати під індивідуальний запит щодо лікарень. Особливо потрібні апарати для військових після поранення», – каже вона.

Оксана Єсипчук зауважує, що найцінніше у роботі штабу – це комунікація з тими, хто надає допомогу. 

«Важливо, що нас почули і щоб ми могли закуповувати те, що потрібно. Необхідна співпраця з європейськими організаціями, аби отримати гранти на відбудову України».

«Я застарий, щоб брати пістолет, волонтерство – це моя служба для європейського народу»

Маттіас Грау привіз допомогу з Гамбурга (Німеччина). 

Він розповів, що привозять вантаж у Румунію, а звідти забирають біженців до Німеччини. Для декотрих українців вони шукають житло, інших відвозять до родичів чи друзів. 

«Ми волонтери — асоціація, яка спеціалізується на допомозі. Ми отримуємо донати, щоб програма працювала. Це найбільш серйозна європейська криза, яку я бачив у своєму житті. Мені 60 років, і я абсолютно шокований», – зізнається чоловік. 

Маттіас Грау каже, що раніше працював трохи в Україні, Молдові, Польщі та Румунії. Тож бачив, що Україна останніми роками процвітала. За його словами, все, що зараз відбувається, — руйнівне. 

«Я застарий, щоб брати пістолет та стріляти. Не думаю, що професійно робив би це. Тож займаюся тим, чим можу. Це моя служба для європейського народу. Я думаю, що біженців у Німеччині набагато більше, ніж зареєстровано, адже це довгий і виснажливий процес. Ідеться про 250-300 тисяч осіб. Ми сподіваємося, що вони повернуться до України. Але вся Європа повинна прийняти людей на стільки часу, скільки необхідно, аби Україну відбудували», – каже він. 

Ральф Греф теж привіз допомогу з Німеччини. Каже, що одна поїздка займає чотири дні, оскільки їдуть через Угорщину. 

«Ми привозимо одяг — як для дорослих чоловіків та жінок, так і для дітей. Однак здебільшого беремо продукти довгого терміну зберігання, наприклад, крупи, макарони, шинку, тунець тощо», – розповідає чоловік.

Команда волонтерів гуманітарного хабу «Help Ukraine Romania» звертається з великою вдячністю до всіх небайдужих громадян світу, які продовжують допомагати Україні: «Разом ми обов’язково переможемо! Слава Україні!»

Фото Олени Суліковської

Коментарі