0
Українці показали, що правильний патріотизм облагороджує, є джерелом сенсу та приводом для того, щоб ризикувати життям.
Фото Maks Levin
Оригінальний матеріал New York Times.
Події в Україні стали моральним звірством та політичною трагедією, але для людей з усього світу – культурним прозрінням. Справа не в тому, що люди почали вірити у щось нове. Просто їм нагадали, у що потрібно вірити передусім.
Українці стали нашими наставниками та натхненниками. Ми бачили, як чоловіки та жінки ставали у чергу, щоб отримати зброю та захищати свою Батьківщину. Ми бачили, як жінка казала російському загарбнику покласти насіння соняшника в кишеню, яке потім із нього проросте. Ми бачили, як тисячі українців, які комфортно жили за кордоном, повернулися у рідну країну, щоб стати на захист свого народу та способу життя.
Ми перед ними у величезному боргу. Вони нагадали не тільки, що таке віра у демократію, ліберальний порядок і національну честь, а й про те, що цю віру потрібно сміливо захищати.
Це був тиждень відновлення віри. У що саме? Насамперед у лідерство. Володимир Зеленський виявився лідером звичайних людей — хлопець у футболці, комік-єврей, хлопець, який не втік, а сказав, що йому потрібна зброя.
Йдеться не лише про Зеленського, але й про Байдена, який організував міжнародну коаліцію. Канцлер Німеччини Олаф Шольц почав діяти у потрібний момент. Так само, як і Еммануель Макрон та Фуміо Кісіда.
Вам буде цікаво: «Ми для людей, не люди для нас!»: хто такі гарцери та чому вони допомагають українцям
Зокрема відновили віру у справжній патріотизм. Українці показали нам, що правильний патріотизм облагороджує, є джерелом сенсу та приводом для того, щоб ризикувати життям. Вони показали нам, що любов до певного місця, власної землі та людей може бути невід’ємною частиною любови до таких ідеалів, як демократія, лібералізм та свобода.
Віру у лібералізм та у єдність націй відновили й на Заході. Останнім часом між націями було занадто багато поділу. Але зараз, коли я прокидаюся вранці та беру в руки телефон, радію з повідомлення, що Швеція надає військову допомогу Україні, і захоплююся тим, як змінилася позиція німців. Річ у тім, що багато демократичних країн рішуче відреагували на ті звірства, які відбуваються в Україні. І мене тішить, що майже всі члени Конгресу США дотримуються однієї думки з питань підтримки України.
Річ у тім, що ми навчилися зневажати те, що люди впродовж століть сприймали як належне — що великі країни поглинають маленькі; що могутні будуть робити все, що зможуть, а слабкі страждатимуть, тому що так треба.
Ймовірно, ситуація в Україні стане ще складнішою, але полум’я моралі, яке вже розпалилося в українців, зрештою допоможе їм вистояти.
