0
Люди у Литві, Латвії, Естонії та Румунії побоюються, що членство у НАТО не зупинить вторгнення путіна до їхніх країн.
Оригінальний текст The Guardian.
45-річна Котрина родом із Литви, а зараз працює у Брюсселі, розповідає, що коли почалося вторгнення в Україну, вона розплакалася та зателефонувала рідним у Литву.
«Мені здалося, що я повернулася у 13 січня, коли Радянський Союз напав на нас у 1991 році, коли Литва боролася за незалежність. Тоді я була підлітком. То було жахіття. Але об’єднало всіх литовців».
Жінка каже, що у неї в Україні родичі у регіоні, де наразі тривають бої. Але вони не планують виїжджати, а будуть боротися проти окупації.
«Я боюся, що росія може напасти і на Литву. І ніхто нічого не зробить, тому що наша країна дуже маленька. Я молюся, щоб війна не поширилася далі, тому що незалежність має значення», — ділиться своїми думками Котрина.
22-річний Міхай, студент із Румунії, стверджує, що готовий вступити до лав армії, якщо його країні це знадобиться.
«У мені тече українська кров, оскільки мій дідусь з України. Я виріс у Румунії, але люблю Україну. Те, що робить путін, не має прощення, але реакція ЄС на його дії дещо дивує. Чому ніхто нічого не робить, щоб допомогти Україні? Чому лише санкції? Мені здається, що путін отримає те, що хоче, і піде навіть далі, тому що ніхто його не зупиняє. Я думаю, що війна не зупиниться на кордонах України».
Міхай також розповідає, що пишається тим, що його країна готова приймати біженців з України.
Ельза, 18-річна студентка з Латвії, розповідає, що вони з сім’єю вже мають план щодо переїзду, якщо на їхню країну нападуть.
«Спочатку ми дуже злякалися і тривожилися, що на нас також нападуть, але усвідомили, що російський режим не такий могутній, як здавалося. Мої батьки – військові. Я боюся їх втратити. Я постійно підтримую зв’язок із батьком та дивлюся новини. Наш уряд запевняє, що причин для хвилювання немає, але ці слова не зупиняють паніку», — ділиться своїми думками Ельза.
Тію-Енн, 37-річна художниця-постановниця з Таллінна, Естонія, каже, що більшість людей намагається думати оптимістично, однак їхня сім’я вже планує, куди вони поїдуть, якщо доведеться виїжджати з рідної країни.
«Наразі ситуація дуже непевна. Деякі люди почали закуповувати продукти, однак більшість із нас не панікує. Мені здається, що реакція Заходу недостатньо жорстка. Лідери Заходу занадто повільно реагують на той жах, який відбувається», — обурюється жінка.
