0
Чоловік, який розважав свою націю, став її голосом та героєм.
Фото з сайту ОП
Оригінальний матеріал The Economist
Вранці 26 лютого Президент України Володимир Зеленський опублікував у Twitter відео. Після ночі важких боїв, яких Київ не бачив із часів Другої світової війни, і пропаганди Москви, яка стверджувала, що Зеленський злякався і втік зі столиці, президент вийшов зі свого кабінету, щоб записати звернення до народу і сказати, що він залишився з ним.
Зеленський мав виснажений, але щасливий вигляд: щасливий, що живий, що Київ вистояв і що він як національний лідер тримає свою країну об’єднаною у найтемніші часи її 30-річної історії незалежности. Цю роль йому нав’язала росія, яка вторглася в Україну 24 лютого 2022 року. Зеленський демонструє свою гідність та силу всьому світу, не забуваючи про гумор. Коли США запропонували йому поїхати, він сказав: «Бій тут. Мені потрібна протитанкова зброя, а не евакуація».
Президент росії путін своєю чергою пообіцяв знищити Зеленського, який, до речі, розмовляє російською та має єврейське походження, а також його уряд, назвавши їх наркоманами і нацистами.
Контраст між цими двома заявами вражає. Якщо, як колись писав путін, Україна є антиросією, то Зеленський уособлює повну протилежність путіна. Він молодий і харизматичний. Його підтримує власний народ та світ. І він бореться за свою країну не заради божевільної імперської фантазії, а з переконання, що Україна — суверенна і незалежна.
Зеленський народився 1978 року у Кривому Розі, у промисловому місті, центрі металургії. Щоб вижити серед міських банд, потрібно було мати почуття гумору, нахабство та команду, яка підтримувала б тебе. Усе це у Зеленського було.
2019 року він заявив про себе на політичній сцені. Він не був кандидатом ні від українськомовного заходу України, ні від російськомовного сходу. Натомість він відкинув мовний, історичний та культурний розкол, який упродовж довгого часу використовували як українські політики, так і Кремль. Частково йому вдалося об’єднати країну. Зеленський не був ні націоналістом, ні революціонером. Він був із народу.
У країні, де політиками є бізнесмени, а парламент був майданчиком, на якому різні еліти торгували одна з одною, Зеленський мав один актив, який дозволив йому перемогти гроші, партії та телеканали. У нього була популярність та сценічний образ, який подобався людям, що втомилися від війни, інтриг та цинізму еліти. Вони повірили не стільки йому, а телевізійному персонажу Голобородьку — простому шкільному вчителю, який дивом став президентом.
Тоді як його попередник, олігарх Петро Порошенко, одягав військову форму та агітував під гаслом «Мова, армія, віра», Зеленський знімав відео з червоним носом клоуна. «Я кинув виклик… нашій еліті [політиці]. Вони назвали мене клоуном. Я клоун, і я дуже цим пишаюся». Але його повідомлення було серйозним: вони дурять людей. А він був чесним.
На третьому році свого президентства і під час третього дня вторгнення актор, який став політиком, швидко перетворюється на героя.
«Зеленський воює, як лев, і з ним уся Україна», — каже Севгіль Мусаєва, редакторка Української правди.
Ще декілька тижнів тому багато українців та іноземців співчували Зеленському. Коли російський тиск посилився, а путін погрожував Україні війною, він здавався цілковитим профаном. Його рейтинг падав, інвестори та олігархи тікали з України, а іноземні лідери підштовхували його до компромісу з Кремлем щодо принизливих Мінських угод, підписаних його попередником під дулом автоматів 2015 року. Багато хто сумнівався, що колишній комік був правильним лідером для країни, на яку планується вторгнення.
Однак на полі бою Зеленського врятував його акторський дар. Його вміння реагувати на потреби авдиторії дозволило йому втілити роль справжнього національного лідера під час війни. Він відображає страхи, бажання та мрії своїх людей. Він надихається духом свого народу та надихає його.
Він не зміг погодитися на Мінські домовленості не тому, що він зроблений зі сталі. А тому, що він досить гнучкий та кмітливий, щоб розуміти, що його країна відмовилася б від нього, якби він це зробив.
Зеленський репрезентує Україну не як ідеалізований міт, а як реальність. Як і країна, яку він очолює, Зеленський далекий від досконалости. Але за останні декілька десятків років Україна повільно рухається у напрямку демократії. На відміну від Росії, Україна – це держава, де люди обирають своїх президентів та виганяють їх у випадку невдачі.
У своїй промові після перемоги на виборах 2019 року Зеленський заявив: «Усім країнам колишнього Радянського Союзу: подивіться на нас, усе можливо». Є ймовірність, що саме ця заява зробила його найнебезпечнішим ворогом путіна.
Так само після початку війни він звернувся до російського народу, який протестував проти війни, що ведеться від їхнього імені: «Зупиніть тих, хто бреше вам, хто бреше нам, хто бреше всьому світу».
Перебуваючи того світлого ранку біля Будинку з химерами, на фоні блакитного неба, пан Зеленський знову сміливо заявив: «Ми будемо захищати свою країну, тому що наша зброя – це наша правда, а наша правда в тому, що це наша земля, наша країна, наші діти, і ми все це будемо захищати». Якщо фортуна сприяє Зеленському, то це тому, що він має чесноту, якої бракує пану Путіну — він говорить правду своєму народу.
