Історія відродження занедбаного Матансасу на Кубі, що колись був відомий архітектурою, музикою та мистецтвом.
Колись відоме своєю музикою, мистецтвом та архітектурою, місто Матансас було занедбано. Однак через багато років митці працюють над тим, щоб повернути йому колишню славу.
Засноване у 1693 році за наказом іспанського короля Карла II, місто Матансас швидко стало портом, який почав приносити шалені прибутки з цукрових плантацій, на яких багаті іспанські поміщики експлуатували поневолених людей із Західної Африки. До 1860-х років Матансас стало другим за величиною містом країни після Гавани, а місцева влада вигадала для нього ім’я «Афіни Куби», чому сприяло його елегантне культурне життя та велика кількість поетів та письменників, які проживали у ньому.
Назва виправдовувала себе. У роки розквіту у 19 столітті у Матансасі будували класичні театри, а місцевий письменник Хосе Хасінто Міланес став найкращим драматургом Куби. У 1881 році у місті пройшла «Всесвітня виставка». Вона мала на меті популяризацію мистецтва та технологій. Виставка була вдалою, адже привернула делегацію із США та Іспанії.
Протягом наступних десятиліть у Матансасі почали з’являтися нові музичні жанри, у тому числі дансон (парний танець із характерним синкопованим ритмом), вперше виконаний кубинцем Мігелем Фаїльде; і мамбо (парний кубинський танець африканського походження.
Однак на культуру міста впливали не лише іспанці та латиноамериканці. Оскільки у місті проживала велика кількість афроамериканців, звільнених з рабства у 1886 році, Матансас був і досі залишається колискою африканської релігії та традиції.
Після революції 1959 року на Кубі, коли новий режим почав впроваджувати соціалістичні цінності, Матансас втратив свою роль культурного центру. У 1991 році проблеми Мантансасу лише погіршилися, адже економіка відправилася у вільне падіння. А у 2000-х роках занепад посилився через занепад цукрової промисловості. У той час як туризм на золотих пляжах Варадеро продовжував процвітати, а інші кубинські міста потрапляли у престижні списки ЮНЕСКО, потреби Матансас не враховувалися.
У 2018 році почалися незначні зміни. Саме в цей час Еусебіо Леал, архітектор успішного проєкту реабілітації Старої Гавани в 1990-х та 2000-х роках, запропонував уряду вшанувати 325-річчя Матансаса, організувавши програму визнання та відновлення. У рамках програми було відремонтовано зношені фасади будівель, відкрито три гарні готелі у центрі та поряд з Парком Лібертад. Окрім того, було відновлено роботу колись одного з найкращих театрів Сауто.
«Матансас було відроджено. Візуальні зміни було помічено по всьому місту», — розповідає Адріан Сокорро, власник однієї з художній студій у місті.
Ще більші зміни очікували на місто у 2019 році. Вперше за весь час свого існування Матансас повинно було прийняти найбільший мистецький фестиваль Куби «Гавана Біеналле». Цьому сприяла художниця Марія Магдалена Кампос Понс, яка народилася в Матансасі, а тепер проживає в США. Ця виставка стала найвизначнішою подією для міста з часів Всесвітньої виставки 1881 року.
Уряд безсумнівно сприяв відродженню Матансаса, але саме митці визначили напрямок, у якому місто буде розвиватися. Біеналле поєднав театральне мистецтво, скульптуру на відкритому повітрі, поетичні читання та виставки, що допомогло відродити Матансас.
Марія Магдалена зазначає: «Фундаментальним змінам у місті сприяла спільнота митців, яка працювала роками, не привертаючи до себе уваги. Святкування 325-річчі дозволило провести потрібні реставраційні роботи».
Митці та уряд будуть продовжувати розвивати Матансас, адже вони хочуть створити місто, яке буде естетично та економічно стійким, а також гідним для того, щоб у ньому жити.