0
Про створення мультимедійного роману, зйомки буктрейлера, а також кар’єру музиканта читайте в репортажі.
Вечір 26 листопада. До Центру Миколайчука сходяться люди, аби потрапити на презентацію та концерт чернівецького кантрі-музиканта Саші Буля.
У холі гамірно. Хтось гортає новенький роман «Плющ» із м’якою обкладинкою, хтось виглядає головного персонажа вечора, інші — поспішають у зал.
Буктрейлер роману «Плющ»
У кінозалі небагато людей. Кожен другий стілець перев’язаний червоно-білою стрічкою, щоб зберігати соціальну дистанцію. Згодом метушня зникає, а на великому екрані з’являється буктрейлер Саші Буля до його дебютного роману «Плющ».
Кліп знімали на Дністровському каньйоні та агроранчо.
Його створила команда нового чернівецького продакшну з «MOVED production».
На думку Саші Буля, Буковина — це новий Техас.
«Тривалий час це дійсно був фронтир, а вся ковбойська романтика знайома українцям ще з козацьких часів».
Дебют роману
За словами автора, ідея написання книги з’явилася ще у 2017-18 роках. Проте це були своєрідні прототипи. Коли ж почалася пандемія та десятки гастролей довелося скасувати, він почав писати.
Оскільки співак любить вестерн, постапокаліпсис та антиутопію, то поєднав ці жанри. Попри це, за словами Буля, твір максимально український. Це стосується і локацій, і проблем, що він порушує в книзі.
«Переді мною постало завдання змоделювати власний апокаліпсис, сценарій та сеттинг (місце, де відбуваються події певного художнього твору — авт.), у яких будуть жити мої герої. Сучасна культура пропонує нам дуже багато різних сценаріїв апокаліпсису. Напевно, людство відчуває, що є серйозні проблеми. Тому режисери, сценаристи, письменники та музиканти максимально плідно працюють над тим, щоб підготувати нашу уяву до того, що може трапитися», — міркує Буль.
Україна у книжковій реальності Буля не змогла впоратися з потрясіннями пандемії, війни й революції, тому перетворилася на своєрідне гетто, де немає центральної влади, силових структур, а банківська система не працює.
Персонажі та сюжет книги
За словами Буля, у романі є дві категорії людей. Перша — жителі глухого українського села, яких не цікавлять глобальні проблеми. Друга категорія — силовики, які мають зброю: або військові, або поліціянти чи бандити.
«Головний герой мого роману — підліток. Його звати Йона. Він сирота та не знав своїх батьків. Йона народився в новому постпандемічному світі і не знає тієї України, яку знаємо ми. Хлопець ріс у своєрідному гетто, резервації, тому його уявлення про світ досить спотворене», — розповідає Саша Буль.
Як зазначає автор, Йона змушений вирушити у так звану одіссею постпандемічною Україною. Там зустрічає різних людей і відкриває для себе країну по-новому та шукає відповіді на свої запитання.
Музикант ототожнює себе з героєм, адже об’їхав багато європейських країн та відкрив інші культури:
«Тільки тоді я почав краще розуміти свою країну та страшенно її полюбив. Відмовився від ідей про міграцію і зрозумів, що це саме те місце, де мені хочеться жити й творити, а також описувати історії людей, які тут мешкають».
Про оформлення і концепцію роману
Оскільки герої роману співочі, у своїй книзі Саша Буль розмістив QR-код біля кожної поезії. Перейшовши за ним, можна почути головних героїв голосом музиканта. Це дає змогу повністю осягнути та зрозуміти твір.
Над обкладинкою працював друг автора Святослав Зуєв. Він татуювальник і художник, працює в неотрадиційному стилі. Тож ілюстрації в книзі — у вигляді ескізів татуювань. Виходом книги у світ займалося київське видавництво «Люта справа», що виникло в часи Революції гідности.
Про кар’єру музиканта
«Із кантрі та вестерном я об’їхав більше 20 європейських країн, доїхав аж до самої Ісландії та потрапив у міжнародний колектив. Почав співпрацювати з артистами, без перебільшення, із різних континентів. Деякі з них — зірки світового масштабу», — каже співак.
Також Буль отримав контракт від гітарного бренду та став представником одного з найбільших брендів губної гармоніки у світі — японського Suzuki.
На презентації Саша грав пісні у жанрі кантрі. Крім цього, доповнював свій виступ жартами.
Насамкінець автор підписував книги та відповідав на запитання.
Фото Володимира Гуцула
