Рецензії

Боги, яких ми не хотіли: феномен Ніла Ґеймана

Книжкова оглядачка Лілія Шутяк аналізує творчість англійського письменника Ніла Геймана.

Фото: Vanity Fair

Якби не було такого письменника, як Ніл Ґейман, то його треба було б вигадати. Хоча б для того, аби дати авторові можливість створити ті дивовижні світи, в які він переносить читачів у своїх численних коміксах, книжках та кіносценаріях. 10 листопада митцю виповнився 61 рік. І це гарна нагода, щоби більше розповісти про його творчість. 

Народився майбутній письменник-фантаст у Великобританії, куди його дідусь свого часу іммігрував із Бельгії. Читати хлопчик навчився ще в 4-річному віці й відтоді з книжками не розлучався. Змалку він полюбляв «Володаря перснів» Джона Р. Р. Толкіна, «Хроніки Нарнії» К. С. Льюїса, «Алісині пригоди у Дивокраї» Льюїса Керрола та комікси про Бетмена. Можливість отримати вищу освіту Ніл Ґейман проміняв на роботу журналіста, що допомогло йому краще зрозуміти літературний світ і завести корисні знайомства. Попрацювавши у численних британських виданнях, 1987 року автор завершив свою кар’єру в цій сфері. Втім, його літературна діяльність лише почалася.

1990-го року світ побачив перший роман Ґеймана «Добрі передвісники», який він створив у співавторстві з іншим англійським письменником Террі Пратчеттом. Чи то пак навпаки – через роботу автора над серією коміксів «Пісочний чоловік» часу на створення роману залишалося небагато. Тому левову частку тексту писав усе ж Пратчетт. 

Перший роман Ніла Ґеймана, який він створив самостійно, «Небудь-де» вийшов друком у 1996 році. Твір написаний у жанрі міського фентезі, й критики звертають увагу на певну його подібність до «Алісиних пригод у Дивокраї» Льюїса Керрола. Це, власне, визнає і сам письменник у передмові до видання. В книжці йдеться про два світи – Горішній та Долішній Лондон. Саме останній і насичений магією, мітами й легендами. Роман приніс Ґейману декілька нагород, серед яких – французька літературна премія Жулі Верланже (1999). 

Фото: vsiknygy.net.ua

1992 року Ніл Ґейман переїхав жити до Америки. Й уже через 9 років світ побачив майже 700-сторінковий роман «Американські боги», якому судилося отримати велику кількість нагород (премію Г’юґо, «Неб’юла», «Ґеффен», імені Брема Стокера тощо). «Цю книжку люди або любили, або ненавиділи», – згадує він у передмові. Й це стало для автора своєрідним відкриттям, адже раніше його книжки або подобалися, або їх ніхто не читав.

Цікаво, що назва й обкладинка «Американських богів» з’явилися ще до появи тексту роману й, очевидно, що відступати письменникові вже не було куди. Не менш захопливі й обставини створення книжки. Свій роман Ґейман писав, весь час перебуваючи в дорозі. Крім того, поки він працював над книжкою, то відростив бороду і не стригся. 

Автор об’їхав чимало міст і містечок, мандруючи разом із головним героєм Тінню, описуючи його подорож і прогнозуючи маршрути. Основну увагу в своєму творі письменник приділив тим частинам країни, які майже не показували в кіно і телесеріалах. «Америка – це дивне, велетенське місце, – зазначає він у передмові, – де, як раптом виявилося, я мешкаю, і якого, як виявилося, я геть не розумію». Водночас за визначенням письменника, його роман – це художня книжка, а не путівник, у якій вигадані люди, а боги – справжні. 

Серед них, зокрема, такі персонажі скандинавської міфології і не лише, як Одін, Локі, Чорнобог, сестри Зорі, Анубіс тощо. У книзі вони показані простими людьми, дивакуватими і подекуди моторошними. Пливучи до Америки, люди привезли в думках богів із собою, але згодом забули їх. З часом у них з’явилися нові ідоли – «боги кредитних карток і швидкісних трас, інтернету і телефонних мереж, і радіо, і лікарень, і телевізорів, боги пластику, електронної пошти і неону». Але в якийсь момент старі божества отримують можливість повернути собі колишню міць. Усе починається з містера Середи (прототипом є Одін), що бере собі в помічники колишнього ув’язненого Тінь Муна, з якими вони і здійснюють мандрівку дорогами Америки. 

Роман Ніла Ґеймана має свою містичну атмосферу, сповнену снів і марень, міфічних істот і небезпек, пригод і кохання – всього того, що забезпечує успіх добрій історії, яка, до речі, екранізована у вигляді двох сезонів серіалу «Американські боги». 

Прихильникам стародавніх богів припаде до душі ще одна книжка Ґеймана – «Скандинавська міфологія». У ній вміщено 15 класичних мітів, художньо переказаних англійським письменником. Як знаємо, це «міфи з холодної місцини, де взимку довгі-довгі ночі, а влітку – безкінечні дні. Це міфи народу, який не до кінця вірив своїм богам і не надто любив їх, хоча поважав і боявся». Такими є, зокрема, мудрий і всезнаючий бог Одін, привабливий і трохи лихий Локі, неймовірно сильний і не зовсім розумний Тор зі своїм молотом тощо. У книжці Ґеймана вони поводяться точнісінько як люди – люблять, ненавидять, обманюють, страждають. А ще – чекають на Раґнарьок, кінець всього сущого. Саме такий структурний вигляд і має «Скандинавська міфологія» – від початків створення світу до фінальної битви та його переродження. Історії, вміщені тут, «нагадують мандрівку від льоду й вогню, з яких починається Всесвіт, до вогню й льоду, з якими настає кінець світу».

Фото: vsiknygy.net.ua

У цих 15 міфах читач дізнається про страшних дітей Локі, побуває на незвичному весіллі Фреї, вихитрує разом з Одіном у доньки велетня Суттунга мед поезії, візьме участь у  пишних частуваннях і в небезпечних пригодах поруч зі стародавніми богами та іншими магічними створіннями, що населяють світ цієї книжки. А щоб ви зовсім не розгубилися в незвичних іменах та родинних зв’язках, автор наприкінці видання підготував спеціальний глосарій. 

Попри загалом дещо похмурий настрій більшости мітів, книжка захоплює читача своєю вигадливістю та оригінальними сюжетними поворотами. Часом у ній навіть трапляється трохи іронії й гумору. Тож загалом це видання – справжній окремий всесвіт, пізнати який і запрошує все нових і нових читачів Ніл Ґейман. І хоча свою «Скандинавську міфологію» він зарахував до нон-фікшну, це не завадило книжці потрапити до списку кандидатів премії «Вибір Гудрідс» 2017 року у категорії «Найкраще фентезі» та отримати друге місце (перше зайняла Джоан Роулінг та її «Фантастичні звірі і де їх шукати: Оригінальний сценарій»).

На щастя, творчість Ніла Ґеймана добре перекладена в Україні. Його знакові романи та збірки оповідань, комікси й дитячі книжки, вибрані статті та есе доступні для нашого читача. Тож залишається не полінуватися, а придивитися ближче до різносторонньої творчости фантаста і мітотворця, першого письменника, якому вдалося завоювати престижні медалі Ньюбері та Карнегі за один і той самий роман «Книга кладовища». І пам’ятайте: буде зима і тільки зима, а потім знову зима. Але потім «гра почнеться знову»

 

 

Коментарі