Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Страх – одне з найбільш неоднозначних відчуттів. З одного боку, він оберігає людину від того, що може зашкодити, з іншого – стає джерелом натхнення і мотивацією рухатися вперед.
Не так давно у світі відзначали Гелловін, який за останні роки міцно вкорінився в українській традиції. З цієї нагоди зібрали для вас три книжки, які чудово пасуватимуть довгим осіннім вечорам і створюватимуть відповідну моторошну атмосферу. І якщо не боїтеся, то гайда читати.
Річард Осман «Клуб убивств по червергах»
Буває, працюєш усе життя, наприклад, коміком на телебаченні, а потім вирішуєш написати роман, який раптом стає світовою сенсацією. Так сталося з Річардом Османом. Торік світ побачив його дебютний детектив «Клуб убивств по червергах». І за перші три дні після релізу продали 45 тисяч примірників. У Великобританії успіх книжки порівнюють із «Гаррі Поттером». Загалом твір Османа розійшовся мільйонним тиражем і за його екранізацію вже взявся Стівен Спілберг.
Про що книжка? Особливість роману в тому, що його головними героями є четверо пенсіонерів із маленького містечка Куперс-Чейза. Замість того, щоб спокійно проживати старість, ці двоє чоловіків та жінок трішки за 70 об’єднуються у «Клуб убивств по червергах» і починають «грати» в розслідування злочинів. Психіатр Ібрагім, інспекторка поліції Пенні разом із подругою Елізабет та колишній бізнесмен Рон Річі розкривають кримінальні справи задля власної втіхи. Згодом через хворобу Пенні «Клуб» знаходить нову учасницю – медсестру Джойс Медоукрофт, яка і розповідатиме їхню історію у формі щоденника.
Ігри пенсіонерів закінчуються тоді, коли в їхньому містечку знаходять труп, а згодом – іще один. «Клуб» не може стояти осторонь і вирішує долучитися до справжнього розслідування. Подекуди випереджаючи поліцію, уособленням якої є молода Донна де Фрейтас та коп-самітник Кріс Гадсон, четверо героїв завзято копирсаються у старих могилах і відкривають найнеймовірніші секрети.
Роман Річарда Османа написаний у вишуканому стилі англійського детектива й прийдеться до смаку всім любителям цього жанру (і, звісно, Агати Крісті). Він має незвичну форму оповіді. Персонажі твору, наче ті вбивці в темному провулку, вистрибують чи не з кожного нового розділу. В такий спосіб автору вдається показати злочин із різних точок зору й тримати напругу протягом усього роману. А на завершення книжки Осман припас ще декілька скелетів у шафі, які доведеться витягнути на світ Божий. Бо, як-то кажуть: «убити когось легко. Сховати тіло – ось що зазвичай важко. Саме на цьому тебе і ловлять».
Що найбільше лякає в книжці? «Що б люди не казали вголос, їх ваблять вбивства», – міркує один із героїв. Але найстрашніше, коли ці вбивства злочинці здійснюють із тверезим розрахунком і холодною головою.
Жан-Крістоф Ґранже, «Ліс духів»
«Ліс духів» – захопливий трилер популярного французького письменника і сценариста Жана-Крістофа Ґранже, після прочитання якого ви ще довго на самоті озиратиметеся у власній квартирі. Романи цього автора були перекладені понад 35 мовами. Найбільшу славу письменнику приніс психологічний трилер «Багряні ріки», в екранізації якого знялися популярні актори Жан Рено та Венсан Кассель.
Про що книжка? У центрі роману «Ліс духів» – слідча суддя Жанна Коровська, яка опиняється втягнутою в моторошну історію з убивцею-канібалом. Із дитинства молода жінка має потяг до подібних справ через особисту втрату, тож просто не може пройти повз, коли друг пропонує долучитися до розслідування жорстокого злочину в центрі Парижа.
Декілька ніяк не пов’язаних між собою жінок знаходять понівеченими у дивний ритуальний спосіб. Поліція не може зрозуміти причини цих вбивств і мотиви злочинця. З ревнощів до колишнього хлопця Жанна замовляє прослуховування його психотерапевта Антуана Феро. Й – о, диво! – на цих записах вона знаходить історію Хоакіма – чоловіка з аутизмом, за майбутнє якого сильно хвилюється його батько.
Те, що почалося як звичайна ревність до свого колишнього, приводить Жанну до справжніх пригод у прадавні ліси Південної Америки. Там, на непрохідних аргентинських болотах, вона зіштовхнеться зі злом, яке не могла й уявити.
Що найбільше лякає в книжці? Роман Жана-Крістофа Ґранже здатен викликати дрижаки навіть у найстійкіших читачів. Автор неодноразово описує сцени вбивства й подекуди не соромиться додавати моторошні деталі. Але найстрашнішою, звісно ж, є постать убивці. До фіналу роману головна героїня навіть не підозрює, що шукати злочинця треба передусім серед тих, хто поруч.
Стівен Кінг, «Салимове Лігво»
Цей огляд був би неповним без «короля жахів» Стівена Кінга, який успішно лякає нас, починаючи з 1974 року. Тоді світ побачив його дебютний роман «Керрі» про дівчину-підлітка, що зазнає в школі булінгу і згодом це стає причиною появи в неї особливих здібностей. «Салимове Лігво» – другий опублікований твір автора, який цього року вперше побачив світ українською.
Про що книжка? Головний герой роману – відомий письменник Бен Мієрз – повертається у своє рідне місто, щоб дати раду з дитячими травмами й, можливо, знайти натхнення для нової книжки. Але в старому-доброму Салимовому Лігві його чекає щось цілковито інше. За роки Бенової відсутности тут мало що змінилося, але таким же моторошним залишається Дім на пагорбі. Саме тут у дитинстві хлопець став свідком самогубства господаря будинку гангстера Х’юберта Марстена. Відтоді місце пустує, і жителі Салимового Лігва постійно оминають його.
Та ситуація змінюється з приїздом двох англійських бізнесменів і відкриттям ними в центрі антикварної крамнички. Поступово в місті починають зникати люди, й Бен та його нові друзі – учитель літератури Метью Бьорк, лікар Джиммі Коді, отець Каллаген, школяр Марк Петрі та кохана письменника Сюзен – вирішують протистояти злу, яке насувається на Салимове Лігво. Чи вдасться їм побороти таємничого Барлоу та його посіпак, беручи до уваги, що з кожним днем на їхній бік пристає все більше жителів міста?
Що найбільше лякає в книжці? Як і в багатьох своїх творах, Стівен Кінг використовує у романі образ маленького містечка, де всі між собою знайомі й, здавалося б, нічого поганого статися не може. Однак моторошним є зло, що сховалося в Домі Марстена і з шаленою швидкістю поширюється серед мешканців Салимового Лігва.
У процесі читання стає цілком очевидно: іноді те, що приходить зовні, лише підкреслює хиби, які є у людині всередині. Й усі три романи – ще одна тому ілюстрація.