0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Фото Unsplash
Цьогорічна осінь тішить нас гарною погодою, а видавці – новими книжками. Зібрала для вас три історії, які добре підійдуть для декількох годин читання в парку під шурхіт опалого листя чи на терасі кав’ярні з видом на місто. У цьому огляді йтиметься про роботів і людей із книжки Нобелівського лавреата Кадзуо Ішіґуро «Клара і Сонце», детективну подорож історією соціалістичної Югославії на «Волзі, Волзі» Мілєнка Єрґовича та сповнене драм і небезпек «Солодке життя» Романа Малиновського.
Фото Видавництво Старого Лева
Кадзуо Ішіґуро. «Клара і Сонце» : роман / переклад з англ. Ганни Лелів. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. – 312 с.
Після п’яти книжок британського письменника японського походження, які побачили світ українською, спраглий читач має нагоду провести декілька осінніх вечорів у товаристві ще однієї – роману-антиутопії автора «Клара і сонце». Лавреат Букерівської премії, Нобелівської премії з літератури у 2017 році, письменник, чий твір «Не відпускай мене» входить до списку 100 найкращих романів усіх часів за версією журналу TIME, зацікавлює авдиторію і в новій книжці.
Про що цей роман? Оповідь у тексті ведеться від імені дівчини-роботки Клари. Вона – високорозвинена машина (втім, не найновішої моделі), мета якої – стати супутницею й подругою будь-якій дитині. Але Клара не зовсім звичайна. Тоді, як інші роботи тільки і мріють справити гарне враження на покупців і потрапити в хороші родини, наша роботка шукає чогось значно більшого. Й одного дня вона це отримує. Якось до вітрини їхньої крамниці підходить дівчинка Джозі, й відтоді Клара розуміє, що не зможе жити в жодній іншій сім’ї.
Попри доволі простий сюжет, роман Ішіґуро порушує низку проблем, із якими суспільство має справу щодня: хвороби і смерть, любов і ненависть, втрати й дорослішання. Головні герої – Джозі та Рік – звичайні підлітки з різних соціальних прошарків, яких розділяє не лише фінансове становище батьків, але й серйозна хвороба дівчини. План, який придумала її мати, лякає навіть роботку Клару. У своєму новому романі Кадзуо Ішіґуро пропонує дізнатися, чи зможуть технології замінити людську душу і якою є любов у ХХІ столітті.
Для кого ця книжка? Ніжна й водночас зворушлива історія Клари буде до смаку всім поціновувачам жанру антиутопії. Якщо ви боїтеся, що тут ідеться тільки про роботів, то не хвилюйтеся. Роман розкриває стосунки між ними і людьми, а також зачіпає типові для творів Ішіґуро питання – пошуків себе та свого місця в цьому світі.
Фото Книги XXI
Мілєнко Єрґович. Волґа, Волґа / пер. з хор. Андрій Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2021. – 280 с.
Новий роман одного з найвідоміших сучасних письменників Балканського півострова, автора трьох десятків книжок та володаря престижних літературних нагород (зокрема і Центральноєвропейської премії «Анґелус» та премії ім. Еріха Марії Ремарка) за жанром – документальна фантазія. Як зазначає письменник, якщо читача цікавить можливість шукати реальних прототипів, то хай це робить. А він тим часом майстерно поєднує детективний сюжет із різними формами оповіді, що забезпечують книжці винятковий шарм.
Про що цей роман? У тексті йдеться про чоловіка, який майже все життя працює на цивільній посаді в армії й ось уже три роки ніяк не піде на пенсію. Щотижня впродовж 15-ти років Джелал Плевляк їздить зі Сліта в Ливно, щоб у мечеті помолитися Богу, аби той знайшов його зниклу дочку Маю. Коли дівчинки не стало, її мати не витримала болю й страждань. Ведучи самотнє й замкнуте життя, Джелал шукає розради і спокою саме в дорозі. От тільки знаходить він там дещо інше.
Книжка Мілєнка Єрґовича складається з трьох частин, на перший погляд, пов’язаних між собою лише постаттю головного героя. У своєму романі автор використовує принцип бічних історій, коли письменник «забув» персонажа і поринув у нову розповідь. Це своєрідна «фішка» автора, яку зустрічаємо і в інших його текстах (про це, зокрема, згадує перекладач роману Андрій Любка). До речі, це вже друга книжка знаного хорватського письменника, що побачила світ у перекладі Андрія (2018-го вийшов друком роман «Батько» – авт.).
Текст «Волґа, Волґа» доволі музичний, він плавно перетікає з абзацу в абзац, і в якийсь момент розумієш, що тебе цікавить не так історія, а те, як вона розказана. Окрім сюжетних перипетій, від різноманіття яких подекуди розбігаються читачеві очі, в книжці закладено чимало життєвої мудрости, що нею ділиться автор. Єрґович аналізує питання віри і втрати, болю й страждань, шляху людини та її призначення.
Для кого ця книжка? Видання пасуватиме тим, хто цікавиться історією колишньої Югославії, не боїться загубитися в сюжетних лініях і відправитися в подорож «волґою», тривалістю в одне людське життя… і ще трішки.
Фото Meridian Czernowitz
Малиновський Роман. Солодке життя / Роман Малиновський. – Чернівці : Видавець Померанцев Святослав, 2021. – 176 с.
«Солодке життя» – дебютна прозова збірка українського письменника, співзасновника та головного редактора видавництва «Вавилонська бібліотека» налічує 13 історій, сповнених драм та авантюр, любови й відповідальности, сміливости та вміння діяти в екстремальних ситуаціях, із чим би вони не були пов’язані – коханням чи тероризмом.
Про що ця книжка?
У своїй збірці оповідань автор ніби переносить читача в кінострічку – кожен текст можна не лише читати, але й «дивитися». Такою є, наприклад, історія «Двадцять п’ять днів» про Луку, якого вабить до перукарки-мусульманки в емігрантському районі Берліна, й усе, про що він може думати – її дотики; чи оповідання «Діор» про привабливу мулатку, якою захопився Петро. В надії познайомитися з нею ближче, чоловік потрапляє у небезпечну авантюру з несподіваною розв’язкою. Бо, «зрештою, яким може бути фінал, коли підкладають бомби в людному місці?».
До речі, тема небезпек, пригод, шаленого бажання і навіть трохи містики доволі часто зустрічається у збірці. Любов тут набуває вибухового характеру в прямому значенні цього слова. Читаючи тексти Малиновського, складається враження, ніби підглядаєш за випадковими супутниками в потязі чи літаку (як у «Дольчевіта») або передивляєшся «Останній сеанс у кінотеатрі «Меланхолія». Ці історії наповнені сенсами та кіноалюзіями. Нерідко в них буває несподіваний фінал («Мелодрама», «Святковий обід») і часто – відчуття інтриги, пристрасти й солодкого сиропу аж до кінчиків пальців.
Занурює в світ Малиновського й візуальне наповнення книжки – стильна обкладинка й ілюстрації, які створила для збірки художниця Андріана Чуніс. А те, що літературний редактор видання – Юрій Андрухович, забезпечує цій збірці додаткову «родзинку» та знак якости.
Для кого ця книжка? «Солодке життя» передусім сподобається тим, хто цікавиться кінематографом. Хоча б тому, що завжди цікаво відстежувати в тексті знайомі імена режисерів або уявляти, якою б ця історія була на екрані.
