0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Упродовж життя ми часто чуємо фразу, що випробування гартують. Коли раптово втрачаєш когось із близьких або перебуваєш у тривалих стосунках із токсичним партнером, знайомі й близькі, поплескуючи по плечу, кажуть: «Ну, нічого, треба терпіти. Б’є, значить, любить» чи ще якісь дурниці. Так от, відкрию вам секрет: не треба. А навпаки – що довше людина закриває очі на неприйнятну ситуацію і мириться з таким станом справ, то більше вона йде на дно, вибратися з якого буде чимраз важче.
Звісно, я тут не відкрила Америку, як і автори книжки «Приборкати страх» Брендон Вебб і Джон Девід Манн. Але вони хоча б спробували – не приймати ситуацію, що склалася, а здійснити крок у невідоме, що, зрештою, дає нові знання, досвід і перемоги.
Фото Yakaboo Publishing
Брендон Вебб – «морський котик», який виконував небезпечні місії в гарячих точках планети, готував снайперів-спецпризначенців і регулярно зіштовхувався зі страхом, ризикуючи своїм життям. У книжці він ділиться власним досвідом та історіями відомих друзів і учасників свого подкасту «Сила думки», як перетворювати страх на союзника. Автор пропонує робити це в п’ять етапів (рішення, репетиція, відпускання, стрибок, знати, що має значення), кожен із яких докладно описаний в окремому розділі.
Історія Брендона Вебба цікава з декількох причин: автор розповідає про пригоди, в які він утрапляв, і способи вирішити ці, здавалося б, безвихідні ситуації. Погодьтеся, навіть на сторінках книжки моторошно вже від самої думки про зустріч десь на океанській глибині віч-на-віч з акулою або від перспективи звільнитися з високооплачуваної роботи заради побудови власного бізнесу «з нуля».
Книжка добре структурована в оповідному плані. Авторові вдається втримувати увагу читача, серед іншого, завдяки одному з персонажів – Камалю. Він «об’їхав весь світ, медитував із тибетськими монахами в монастирі Далай-лами, обходив Гімалаї, пройшов Шляхом святого Якова в Іспанії. Служив у армії США і вчився на лікаря швидкої допомоги». Чоловік заснував низку компаній та написав декілька бестселерів. Але при цьому всьому він… не вмів плавати. Історія Камаля стає логічним обрамленням книжки, і Брендон Вебб неодноразово повертається до свого знайомого, щоб розповісти, як він допомагав йому вчитися плавати й у чому насправді були проблеми героя.
Крім того, наприкінці кожного з п’яти розділів є короткий підсумок – практичні поради, як давати собі раду зі страхом, часто гіперболізованим і безпідставним, а іноді – необхідним для виживання людини. Таке поєднання – захопливих життєвих історій та мотиваційних рекомендацій – суттєво вирізняє цю книжку з-поміж інших видань подібного жанру.
Фото Yakaboo Publishing
Ще однією книжкою, що припаде до вподоби всім, хто цікавиться випробуваннями, які здатна терпіти людина, є «Витримати все» журналіста, фізика й колишнього професійного спортсмена Алекса Гатчінсона. Центральною темою видання є взаємозв’язки між розумом і тілом, а також те, де пролягає межа людської витривалости.
Книжка написана в жанрі наукового нон-фікшну. У ній багато фактів, пов’язаних із відомими спортсменами й тим, як вони досягали своїх рекордів. Автор широко цитує журналістські статті, наукові праці та інші книжки, в яких ідеться передусім про біг. Це, безперечно, буде корисно тим, хто «в темі» й активно практикує різні види спорту. Водночас широкому колу читачів, які сподіваються знайти тут конкретні рецепти, як подолати фізичні та ментальні бар’єри на шляху до перемоги, книжка може бути дещо заскладною.
Межі витривалости людини письменник вивчає під особливим кутом. У сфері його зацікавлення не те, хто переміг чи програв, а чому так сталося. Гатчінсон намагається знайти обґрунтування причинам досягнення успіху в різних спортивних змаганнях, марафонах із бігу, перегонах, експедиціях тощо. Цікавлять його теми, як подолати біль і втому, чому сила людини може збільшитися в екстремальних ситуаціях, як на організм впливає спека і спрага, а також важливість мотивації (особливо фінансової) та віри.
«Навіть ті, хто повернувся на поверхню живим, іноді розплачуються тривалими наслідками», – міркує Гатчінсон щодо фрідайверів. Можна, наприклад, втратити відчуття смаку, як Вільям Трубрідж, або через інсульт мати проблеми з ходінням і говорінням, як Герберт Ніч. Перший відомий своїм рекордним зануренням на глибину 102 метри без жодних допоміжних засобів, другий – австрійський шанувальник екстриму, який спробував пірнути на глибину 244 метри, але знепритомнів на шляху до поверхні. І хоча сам він називає це світовим рекордом, міжнародна асоціація фрідайвінгу має іншу думку.
Важливий меседж, із яким Алекс Гатчінсон звертається до авдиторії, полягає в тому, що можливо все. І навіть коли, здавалося б, вичерпано сили, людина здатна знайти ресурс, щоб просунутися вперед… хоч трішки.
Як-от японський письменник, автор славнозвісних романів «Погоня за вівцею», «Танцюй, танцюй, танцюй», «Кафка на пляжі» Харукі Муракамі. Втім, менше людей знають, що автор ще й був великим поціновувачем бігу й міг навіть подолати за день відстань у 100 км. Про це він розповідає у своїй книжці «Про що я говорю, коли говорю про біг». Хоча, як ви розумієте з назви, мова там ітиметься не лише про спорт.
Фото Лілії Шутяк
Це видання – своєрідні мемуари письменника – вважається найвідомішою у світі книжкою про біг. «Для мене, – пише Муракамі, – головна мета занять спортом полягає у підтримці та зміцненні своєї фізичної форми, щоб я міг і далі писати книжки». Автор вважає, що саме біг допомагає йому дотримуватися робочого ритму, покращує концентрацію та витривалість. Зрештою, коли біжиш, то можеш вивчати людей довкола, що також корисно в роботі літератора.
«Про що я говорю…» – це відверта сповідь автора, в якій ідеться про експерименти над собою (тільки уявіть – щороку Муракамі бере участь у декількох марафонських забігах!), роль таланту і творче вигорання, а також як із власника джаз-клубу стати прихильником здорового способу життя і не прогадати.
Книжка чимось нагадує «Про письменство» Стівена Кінга. Вона буде корисною тим, хто шукає натхнення для робочого ритму. І пам’ятайте, що «важливо не продовжити життя, а покращити його якість». Тож, можливо, когось із вас ця думка спонукає вийти на пробіжку чи спробувати інші види спорту вже сьогодні.
