0
Мешканці отримають доступ до кращого медичного обслуговування. Але люди переймаються, що втратять унікальну культуру ваханців, а спосіб їхнього життя кардинально зміниться.
Оригінальний матеріал ВВС
Колись відокремлений регіон, на який мало вплинув час, — Ваханський коридор в Афганістані — стоїть на межі значних змін. Тут побудують дорогу, яка об’єднає його з Китаєм.
Межуючи з Китаєм, Іраном, Пакистаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном, Ісламська Республіка Афганістан лежить у самому серці Азії. У країні проживає понад 32 мільйони людей, чверть її населення мешкає у великих міських центрах, як-от Мазарі-Шаріф, що розташоване у 320 км на північний захід від столиці Кабула.
Приблизно на 600 км на схід від Мазарі-Шаріф знаходиться Ваханський коридор. Це світ, відмінний від решти країни — як у культурному, так і в географічному плані. Цей 350-кілометровий довгий виступ у районі Бадахшан розташоване на перетині трьох основних гірських хребтів у світі: Гіндукуш, Каракорам і Памір, відомий як Памірський вузол.
Тут мешкає мало людей. Сюди важко дістатися. Мало хто навіть знає про його існування. Це, безсумнівно, одне з найвіддаленіших і найкрасивіших місць у всій Азії.
Уздовж Ваханського коридору розкидані невеликі сільські поселення, як-от Хандуд. Люди тут живуть у простих будиночках із каменю, глини та деревини. Деякі великі села з’єднані єдиною ґрунтовою дорогою, яка часто стає непрохідною через те, що її затоплюють води річки Пандж. Люди пересуваються на громадському транспорті, віслюках та, звісно, пішки.
Один із місцевих жителів розповідає: «Вахан досі залишається відрізаним від світу. До деяких міст можна дійти пішки більше, ніж за чотири дні. До найближчого великого міста звідси — Душанбе, столиці Таджикистану – потрібно їхати три дні. Коридор перебуває в ізоляції, наче у капсулі часу. Ми дивимося на кордон із Таджикистаном, де є електропостачання, асфальтовані дороги та мобільний зв’язок, і кажемо, що це наче дивитися через 100 років у майбутнє».
Упродовж понад 2500 років коридор Вакхан був батьківщиною народу ваханців. Наразі тут проживає близько 12 000 людей.
Ваханці – це здебільшого фермери, які вирощують пшеницю, ячмінь, горох, картоплю, яблуні та абрикосові дерева в напівзасушливих умовах коридору; їхні поля живляться талою водою з гірських льодовиків. У заможніших сім’ях є вівці та кози, а також декілька верблюдів, яків, коней та віслюків.
Упродовж сотень років Ваханський коридор слугував важливим маршрутом для купців, які подорожували Великим шовковим шляхом — торговим шляхом, що виник у 1 і 2 століттях до н. е. та зв’язував Китай із Середземним морем.
Наприкінці 19 століття коридор Вахан зіграв основну роль у так званій Великій грі між Великобританією та Росією. Коли росіяни та британці боролися за контроль над Центральною Азією, Афганістан відігравав важливу стратегічну роль. Поточні кордони Вахана були сформовані 1893 року для створення буферної зони, щоб запобігти перетину територій обох сторін – з одного боку Великобританії, а з іншого — Росії. Це зрештою перетворило старий торговий шлях на замкнутий простір. Але тепер нещодавні зміни в геополітиці матимуть, можливо, несподівані наслідки, оскільки Китайська ініціатива «Один пояс, один шлях» знову перетворить її на важливий торговий шлях.
У жителів Ваханського коридору виникають змішані відчуття щодо будівництва дороги. Вони радіють із того, що зможуть купувати кіз у Китаї дешевше, ніж у місті Ішкашимі, де вони беруть їх зараз. Окрім того, мешканці отримають доступ до кращого медичного обслуговування. Але люди переймаються, що втратять унікальну культуру ваханців, а спосіб їхнього життя кардинально зміниться. Вони люблять тишу та природу, але переживають, що транспорт знищить їх. Однак уряди Китаю та Афганістану хочуть, щоб дорогу побудували. Що у результаті отримають мешканці, покаже майбутнє.
