0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Фото Лілії Шутяк
Людині властиво відкладати «на потім» багато різних справ, у важливості яких вона переконана, але завжди знаходить відмовки, аби щось не робити. Як-от: вставати вранці на пробіжку, їсти менше фастфуду, записатися на курси англійської / водіння (тут можна вказати будь-яке заняття). Якщо і ви обіцяли собі «почати нове життя у понеділок», то час планувати його з п’ятниці.
Читання книжок – це часто те, що ми відкладаємо до кращих часів. Переконана, що ці п’ять видань для дорослих і дітей про спекотні почуття та неможливість любови, зраду і пристрасть, подорожі й пошуки себе зроблять ваше літо трішки насиченішим. А найменші читачі матимуть нагоду дізнатися казкові історії просто з Африки.
Що ж, до справи?
Роман американського письменника Ернеста Гемінґвея «Фієста. І сонце сходить» – це, беззаперечно, культовий твір про післявоєнне «втрачене покоління» 1920-х років. Як зазначає у передмові до українського перекладу Віктора Морозова Сергій Жадан, після виходу цього твору «читачі та критики розділилися на два табори, вишукуючи, чого в романі більше – надії чи приречености». У книжці Гема й справді вдосталь і того, й іншого. Але найбільше все ж любови. Такої, що межує з гострим болем і нестримною жагою водночас.
Бо ж на що здатна закохана жінка, яка не може отримати бажаного? Тримати цього чоловіка при собі, але весь час віддаватися іншим, намагаючись втамувати свою хіть і просто так, із нудьги? Вочевидь ці питання неодноразово ставила собі й 34-річна Брет, яку манить дике бажання бути поруч із Джейком. Але його військова травма унеможливлює фізичну любов між ними. В полоні пристрасти й відчаю жінка оточує себе чоловіками, кожен із яких означає для неї ще менше, ніж попередній. Та чи здатен секс замінити ту емоційну прив’язаність, від якої не сховатися жодному з героїв? І що це значить – бути тільки другом, який завжди витягує з халеп і пропонує поміч?
Усі ці внутрішні пристрасті розгортаються під палючим іспанським сонцем на тлі прекрасних краєвидів, де кожна подорож – це втеча, а кожна втеча – пошуки себе.
Неможливість бути разом – це вочевидь лейтмотив «Фієсти». І кожен із героїв дає собі раду так, як може. Але надія, хай навіть примарна, все ж змушує чекати нового світанку: «Ой, Джейку, пробурмотіла Брет, – нам так могло б бути добре разом, чорт забирай. – Так, – сказав я. – Приємно про таке думати, правда?».
«Фієста»– це роман, який завжди на часі. Окрім любови, холодним подихом у текст втручається війна. Та тільки злегка, мовби просто нагадуючи про себе. Але ці наслідки визначають долі героїв і те, як пристрасно ті прагнуть насолоди від життя – поки воно триває.
Аналогічну тему неможливости стосунків між двома закоханими зустрічаємо і в іншому романі – «Між небом і землею» французького письменника Марка Леві. У світі продано понад мільйон примірників цієї книжки, а за мотивами роману знято романтичну комедію, де в головних ролях – голлівудські «зірки» Різ Візерспун і Марк Руффало.
Ця ніжна і щира історія кохання медсестри Лорен та архітектора Артура розчулить навіть найбільших циніків. Тут ідеться про молоду жінку, яка потрапляє в аварію й опиняється в комі. Перед нею – все життя, яке раптово обривається в найнесподіваніший момент. Ніхто не вірить, що Лорен коли-небудь прийде до тями, навіть її матір.
Артур вселяється у нову квартиру, де однієї ночі бачить Лорен. Дивина в тому, що він єдиний, хто може з нею спілкуватися. Поступово герої розуміють, що кома – це найкраще, що могло статися з жінкою, адже інакше вони б ніколи не зустрілися. Та яке майбутнє чекає закоханих, коли один із них – привид? І чи здатні герої знайти шлях одне до одного між небом і землею?
Мабуть, знайдеться не так багато людей, які ніколи не чули про романтичну мелодраму «Їсти, молитися, кохати» із Джулією Робертс у головній ролі. Вочевидь, трохи менше знає, що цей фільм було знято за однойменним романом американської письменниці Елізабет Ґілберт. Із грудня 2010 року книжка протрималася у «Списку бестселерів за версією TheNewYorkTimes» 185 тижнів (!). У чому ж сенсаційність історії, що підкорила не одне серце?
Підзаголовок книжки вже натякає на те, про що йтиметься далі: це «історія жінки, яка рік мандрувала Італією, Індією та Індонезією, шукаючи все на світі». Ліз, «фахово реалізована американка» трохи за тридцять, опиняється в ситуації тотальної безнадії: її не тішить шлюб із чоловіком, вона не прагне мати дітей і навіть нові романтичні стосунки заходять у глухий кут на хвилі тотальної втрати себе. Крики, сльози, розчарування, депресія і самотність – вірні супутники Ліз. Довівши себе до крайньої межі, жінка вирішує щось змінити в житті, що розвалюється на шматочки.
Порятунком стають подорожі, які героїня завжди любила. Відвідуючи одну за одною три країни (Італію, Індію та Індонезію), вона вчиться по-новому сприймати себе. І, хтозна, можливо, після всіх розчарувань на Ліз чекає і нова любов?
Роман Елізабет Ґілберт – справжня енциклопедія знань про культуру, звичаї та спосіб життя мешканців згаданих держав. По суті, він може бути своєрідним духовним путівником, що не лише допомагає розібратися в собі, але й слугує цілком реальним дороговказом визначними місцями світу. Попри дещицю попсовости, книжка змушує замислитися над тим, чи справді ми щасливі. І якщо читач не спроможеться на ствердну відповідь, то чи не варто щось змінити?
Зовсім інші проблеми, пов’язані зі стосунками, виникають у головної героїні 768-сторінкового роману латиноамериканського письменника Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків». Вийшовши заміж за картяра і бабія Гульвісу, молода жінка приречена чекати його довгими ночами з казино й борделів. Та, попри очевидну для всієї округи та неї самої розпусну поведінку чоловіка, Флор кохає його, а той відповідає взаємністю (в особливий, звісно, спосіб).
На жаль, сімейна «ідилія» протривала недовго. Й ось дона Флор знову вільна й готова до шлюбу з абсолютною протилежністю Гульвіси – фармацевтом Теодоро. Але щось їй не дає спокою. І навіть в ситому й розміреному житті, про яке, здавалося б, Флор завжди мріяла, не все так добре і щасливо.
Роман Жоржі Амаду дуже настроєвий – легкий і соковитий, сповнений сонця, тепла і… рецептів смаколиків, що їх готує дона Флор у своїй кулінарній школі. Книжка створена у стилі «магічного реалізму» й перекладена багатьма мовами. Цікаво, що третина персонажів, описаних у романі, мали реальних прототипів із різних соціальних прошарків міста Баїї. Книжка була неодноразово екранізована, а 1998 року за її мотивами навіть зняли бразильський серіал.
Незважаючи на великий розмір, який спершу може відлякати читача, письменникові вдається провести його від початку до кінця лабіринтами вуличок міста та долями багатьох героїв. І зробити це так, що хочеться продовження історії. Хоча, здавалося б, куди вже більше.
Літо – ще й найулюбленіша пора дітей. А хто може краще оцінити період канікул, як не вони? Тож наймолодшим теж буде що почитати. Наприклад, книжку «Африканські казки», які записав Рок Крепен Мфані Піно. Автор народився у столиці Республіки Конґо Браззавілі й наразі працює санітаром у Відні. У передмові до книжки він наголошує на особистому зв’язку з цими історіями, «якими старші люди ділилися з молодшими, коли разом присідали спочити в затінку під деревом, або тихими африканськими вечорами перед сном». Крім того, тематично книжка добре пасує для створення літнього настрою – адже де-де, а в Африці на відсутність тепла точно не скаржаться.
Розповіді й легенди, зібрані під однією обкладинкою, намагаються пояснити довколишній світ, природні явища і поведінку тварин. Тут вміщені кращі зразки африканського фольклору, в яких ідеться про ліниву Гіпопотамиху, яка постійно зичила у всіх гроші, хитрого Леопарда, що спіймав облизня від розумної пташки, Курочку, Слона й Газель, які шукали справедливости, а також про причини сварки між Кажаном і Сонцем. Цінність цих зразків африканського фольклору ще й у тому, що в згаданих історіях вміщено цілий світ людей, які «не мали ні освіти, ні науки та спиралися лише на власний досвід». Тож відтепер отримати доступ до цих знань може й український читач. І нехай літо триває!
