0
Про те, як спілкуватися з дітьми з аутизмом, їхню соціальну адаптацію та роботу асистента вчителя.
2 квітня — всесвітній день поширення інформації про аутизм. Тому ми поспілкувалися з волонтеркою ГО «Особливі серед нас» та асистенткою вчителя Мариною Ковбиш. У системі інклюзивного навчання вона вже 10 років, зокрема займається з дітьми з аутизмом. Спершу працювала в 24 школі, а зараз в Чернівецькій ЗОШ №14.
Поговорили про те, як спілкуватися з такими дітьми, їхню соціальну адаптацію та роботу асистента вчителя загалом.
Які вони — діти з аутизмом?
Аутизм — це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку. Я не можу поставити діагноз, бо я не медикиня, але можу розповісти про це зі свого досвіду. Діти з аутизмом — унікальні, вони мають свій особливий внутрішній світ. А моє завдання — зануритися у нього і завоювати довіру. Це дітки, які потребують друзів, але не вміють комунікувати з ними. Цих дітей можна одразу відрізнити серед інших, бо вони не вміють гратися іграшками, не розуміють, для чого вони. Наприклад, ми знаємо, що дзига крутиться. А діти бачать завдання — треба розібрати її, зрозуміти, чому вона крутиться, як вона це робить, що змушує її крутитися. У них у голові зовсім інші завдання й поняття.
Діти з аутизмом дуже чутливі. Є люди, які їм не підходять енергетично, тому вони спілкуються не з усіма. Вони часто плачуть, навіть радіють зі сльозами. Крім того, чітко виконують правила, тому їм потрібні чіткі та справедливі вчителі. Зараз майже в кожному класі ці дітки є.
Як з ними налагоджувати контакт?
Моє знайомство з першою дитиною, з якою я працювала, було таким: я сказала, мовляв, хочу бути твоїм другом, а також допомагати тобі. «Ти мені дозволиш це робити?», — спитала я. Діти з аутизмом не дозволяють до них торкатися, тому я просто простягнула долоню. І тоді дитина доторкнулася моєї руки, а це означало згоду.
У чому полягає робота асистента вчителя?
Моє завдання — навчити діток з аутизмом маскуватися. Бо інші люди не розуміють їх, лякаються. А ці діти дуже талановиті, лиш розвиваються в одному напрямку. Зовнішньо від інших дітей вони не відрізняються. Може бути порушення мовлення, але це залежить від ступеню ускладення аутизму.
Я маю навчити їх говорити, чітко висловлюватися, ставити запитання. Асистент вчителя — не секретар чи помічник. Для дитини це і психолог, і дефектолог, і соціальний педагог… Цю вакансію відкривають лише в інклюзивному класі, тобто там, де є дитина з особливими освітніми потребами. Чому? Бо є різні діти. Наприклад, дитина хоче вийти з класу на уроці. І щоб вчитель не переривав урок, асистент надає підтримку — може вийти з дитиною, поговорити з нею тощо. Або якщо вона працює з іншими дітками, то моє завдання — домовитися, максимально згуртувати інших дітей біля цієї дитини.
«День розписаний повністю»
Нам кажуть, мовляв, ці дітки нічим не відрізняються від інших. Але якщо ви не бачите проблеми, як думаєте, як ми до цього дійшли? Це результат кропіткої праці.
У дитини погодинно розписаний день, від ранку до вечора. Коли прокинулися, поснідали, коли уроки, що роблять на перервах, коли обід, а потім ще вокал, англійська, фортепіано, виконання домашніх завдань… Коли все це зробили — можна піти погратися на вулицю.
«Розповіді дітей складаю, як пазли»
Кожне речення, яке висловлює дитина з аутизмом, має сенс. Буває таке, що я розповіді дітей складаю, як пазли, думаю, що саме мені хотіли сказати…
З одним хлопчиком я працюю уже 5 років. І я записую усі його фрази в блокнот. Колись він сказав мені таку фразу: «Ти для мене поливалка, а я для тебе квіточка. Ти мене поливаєш, а я росту». Це цікава фраза, я її занотувала. І цього року на день народження я подарувала йому кактус з оранжевими колючками, бо він любить оранжевий колір, і використала цю його цитату. І він її згадав. А минуло 5 років!
Зауважу, що якщо біля дитини з аутизмом чужа людина, то вона дасть коротку чітку відповідь. А якщо людина знайома, то діти можуть наговорити багато.
Про зміни у сприйнятті суспільства дітей з аутизмом
Якщо 10 років тому, коли я починала працювати, батьки казали «заберіть його з класу», то зараз люди дивляться і питають, як це, чому, чим можуть допомогти. Вони також пояснюють своїм дітям, кажуть, аби вони намагалися дружити. Діти жодного разу не поставили мені питання, чому я більшість уваги приділяю одній дитині. Хоча про це питали батьки… Це свідчить про недостатню обізнаність. Але все одно за 10 років я побачила результат. Зараз вже багато говорять і пишуть про аутизм. Тому якщо людина хоче знати — вона цю інформацію знайде.
«Ми маємо прийняти і допомогти мільйонам людей»
Щоб досягти великих результатів в успіху, розвитку та соціалізації дитини з аутизмом у шкільному середовищі, потрібно створити потужну команду. Це психолог, асистент вчителя та батьки дитини, вчитель.
Важливо і те, що ми публічно визнали, що аутизм — це не хвороба. Тому ми повинні прийняти та спробувати допомогти мільйонам людей, які зараз живуть з аутизмом. Тоді вони зможуть розкрити свій потенціал і вести повноцінне та щасливе життя.
Фото Володимира Гуцула
