Люди-привиди. Чи є у чернівецьких безхатьків шанс на нове життя

Скільки у Чернівцях безхатьків і куди їм можна піти.

Чернівчанин Ігор Совєтніков — безхатько без двох ніг. Нещодавно він вийшов із в’язниці на вулицю, рідних у нього немає взагалі. Чоловік владнав справи з документами і хоче почати все «з чистого листа». На першому місці – питання з житлом.

«Шпальта» дізналася його історію детальніше та намагалася з’ясувати, скільки у місті людей без даху над головою, де і за що вони живуть та чи є у них шанс розпочати у Чернівцях життя заново.

Ігорю Совєтнікову 33 роки і він не має де жити.  На вулиці чоловік був не завжди, але остаточно безхатьком став, коли втратив рідних і ногу.

Розповідає, що мама вийшла заміж за вітчима, коли він був ще дитиною, і жили у нього, бо своєї домівки не мали. 2014 року вона померла, і в Ігоря не залишилося нікого з рідних. Чоловік періодично жив у друзів, а коли була робота, міг винаймати собі житло. Та потім опинився на вулиці.

«Я за фахом столяр. Працював за професією, потім деякий час робив паркети. Пізніше працював різноробочим на металобазі. З часом роботу втратив і стало важче. Ну… Потрапив до в’язниці. Я сидів три роки за крадіжку. Крав, бо мені не було де жити й що їсти. Не від хорошого життя пішов на таке. Я цього не хотів. Але своє відсидів».

Влітку Ігор вийшов на волю і почав вирішувати питання з документами. Прописку йому зробили на Синагоги, 6, у центрі допомоги для безхатьків. Показує всі документи: паспорт, атестати, довідку про склад сім’ї, багато паперів зі зверненням до різних інстанцій щодо допомоги із житлом і стільки ж відмов.

«Куди я тільки не звертався. І соцзахист, і Каспрук мені колись казав, що постарається допомогти з кімнатою у гуртожитку, і новому меру пишу, і депутатам. Якось мені відповіли, що я можу стати у чергу за житлом, може, колись і отримаю. Якби я був на двох ногах, то так, але в мене інша ситуація. Куди я піду без ніг? А я ще молодий, хочу створити сім’ю. Хочу знайти роботу, але поки на першому місці – питання з житлом», — пояснює чоловік.

Спершу Ігор хотів лишитися в приміщенні ГО «Народна допомога» на Синагоги, 6, на третьому поверсі, де є платні кімнати. Та він отримав інвалідність, і це приміщення для нього недоступне.

Зараз Ігор у лікарні. У в’язниці він втратив першу ногу, а нещодавно йому ампутували й другу.

Лікарі допомагають влаштуватися в пансіонат

Лікар розповідає, що сюди Ігоря привезла швидка. Намагалися врятувати другу ногу. Однак через його хворобу не змогли, тож довелося ампутувати.

«26 листопада він приїхав до нас уже з однією ногою і проблемою другої єдиної кінцівки. Це була критична ішемія, пробували рятувати ногу, але хвороба призвела до повного закупорення артерії. Біль був таким сильним, що він не міг спати. Вирішили ампутувати єдину ногу, аби зберегти йому життя», — розповідає Скурту Сергій, ординатор першого хірургічного відділення лікарні швидкої допомоги.

Післяопераційний період пройшов добре, і пацієнт готовий до виписки. Але лікарі намагаються допомогти Ігореві, щоб не виписувати його на вулицю.

«Мали би дати виписку і хворий мав би йти додому. Але враховуючи таку ситуацію, ми йдемо назустріч цьому хворому, стараємося зібрати документи йому. Говорили з нашим начмедом, з адміністрацією — вони теж пішли нам назустріч. Пробуємо виписати його так, щоб він потрапив у пансіонат, а не кудись на вулицю. Також йому зараз переоформляють інвалідність, адже він лишився взагалі без ніг», ­— додає Сергій Скурту.

Лікар розповідає, що пацієнти-безхатьки у лікарні бувають досить часто. Зазвичай їх привозить швидка з обмороженням чи іншими травмами, і вони зобов’язані надати їм медичну допомогу.

«Наша лікарня приймає будь-яких пацієнтів у будь-який час. Особливо багато людей без постійного місця проживання до нас надходять взимку. Але треба розуміти, що вони не можуть у лікарні жити. Якщо є гострий період захворювання, ми стараємося виводити людину з цієї фази. Далі шукаємо виходи. Або людину направляють у поліклініку на амбулаторне перебування. Часто з’являються якісь родичі, поки людина тут, і хворого забирають до себе. А часто людина готова до виписки, і вона йде, мабуть, знову на вулицю».

Місце, куди йдуть усі безхатьки

З 1991 року у Чернівцях функціонує громадська організація «Народна допомога». Розташована ГО за адресою: вулиця Синагоги, 6. Це місце, про яке знають усі безхатьки. Саме тут їм без будь-яких документів і зайвих запитань дають нічліг. Єдина умова – вони не повинні бути п’яними і поводитися агресивно.

Приміщення для організації надає міськрада, комунальні витрати також покриває міський бюджет.

На подвір’ї організації – намет. Саме тут у холодну пору року безхатькам дають зігрівальні напої чи теплу їжу.

«У нас є свої принципи роботи. І перший – добровільність. Тобто людина повинна сама хотіти прийти до нас і отримати нашу допомогу. Ми нікого з вулиці примусово не забираємо. На нижньому поверсі у нас нічліг. Там базовий рівень допомоги — для того, аби туди потрапити, не потрібно документів. Там вона може безпечно переночувати, є вбиральня і санвузол. Умови базові: лише переночувати, раз у день їм дають теплу їжу, зазвичай це вермішель швидкого приготування. Буває, приходять якісь організації, духовні чи волонтери, які також приносять їжу. Одяг також є для безхатьків, чистий і акуратний», — розповідає Анастасія Берідзе, виконавча директорка «Народної допомоги».

Тут «спартанські» умови: дерев’яні ліжка, немає матраців і постелі, електроприладів і розеток, проте є дах над головою й опалення. Анастасія ще раз наголошує, що тут саме базовий рівень допомоги: безпечна ночівля, щоб людина не спала у холоді чи в дощ на вулиці, є де помитися і переодягнутися у чисте, раз на добу їм дають перекусити, але це все. Приймають їх усередину о сьомій вечора, а о сьомій ранку вони повинні покинути це приміщення і шукати засоби існування самостійно. Хтось працює і заробляє собі на їжу, деякі воліють вдень так само відпочивати у парках на лавицях і чекати допомоги. «Нічліжка» розрахована на 12 людей, але, звісно, у зимовий час тут перебувають значно більше осіб. Якщо температурний режим нижче -5 градусів, то безхатькам можна перебувати тут і вдень.

Також тут є центр обліку, де допомагають усім, хто має проблеми з документами. За потреби навіть роблять прописку на базі центру. Наразі тут зареєстровано близько 1500 людей.

«Цифра постійно коливається. Бо це не тільки ті люди, які ведуть бездомний спосіб життя, а й будь-яка людина, яка не має реєстрації і проживає у Чернівцях. Ми допомагаємо отримати реєстрацію для того, аби людина могла вирішувати свої соціальні питання», — додає Анастасія.

Соціальний готель: хороші умови за мінімальні кошти

На базі цього ж приміщення на другому поверсі функціонує єдиний соціальний готель у Чернівцях. Тут є дві жіночі та дві чоловічі кімнати. Умови значно кращі: ліжко, постіль, тепло і місце для зберігання речей. На поверсі – санвузол і кухня з холодильником та місцем для приготування їжі. Кухню використовують також як кімнату для дозвілля: вдень тут дивляться телевізор та відпочивають. Тут проживають безхатьки іншої категорії. Ті, хто може собі дозволити платити за цю послугу мінімальні гроші.

За багато років роботи тут соціальні працівники дійшли до висновку, що надавати навіть це житло безкоштовно людині не можна. Так вони не цінують те, що у них є, звикають до постійної допомоги і не здатні спланувати свої витрати й організувати життя самостійно.

Сталої ціни на послуги соціального готелю немає. Перший час людям, у яких бачать перспективу, можуть надати місце безкоштовно на термін до трьох місяців. Потім із кожним місяцем ціна за проживання стає більшою. Спершу це може бути 300 гривень у місяць, потім 400. Максимальна ціна за місце у соціальному готелі – 500 гривень у місяць.

«Може бути таке, що людина приходить у «нічліжку», а потім розуміє, що хоче жити у кращих умовах. Тоді вона проходить повноцінне медобстеження і може переїжджати на другий поверх. Людина шукає роботу і намагається забезпечувати себе. А є ті, які втратили домівку недавно. Наше перше завдання – запобігти вуличному стилю життя. Тут можна знайти тимчасовий дім», — розповідають соцпрацівники.

Андрій Кирилюк, соціальний працівник «Народної допомоги» розповідає, що в соціальному готелі зараз перебувають три жінки і десять чоловіків. Жильці від 25 до 65 років. Загалом тут можуть розмістити 12 жінок і 24 чоловіків. Житло надають індивідуально: від декількох місяців і до двох років, допоки людина не матиме можливість винаймати собі житло або ж не знайде інше місце проживання.

«Наразі наймолодший мешканець соціального готелю – 25річний. Батьки відмовилися від нього, йому треба оформляти інвалідність, є певні психічні проблеми. Він працює двірником і поки живе тут», — розповідає Андрій.

Проживати тут можуть одинокі люди від 18 років до старості. З дітьми сюди не пускають, мовляв, для цього є інші кризові центри. Так само соціальний готель не пристосований для людей з інвалідністю. Їм можуть допомогти з оформленням інвалідности, щоб у них була можливість влаштуватися в інші спецзаклади.

Геріатричний пансіонат: хто сюди потрапляє і які умови

Геріатричний пансіонат у Садгорі – одне з найкращих місць, куди може потрапити людина без постійного місця проживання та рідних у Чернівцях. Тут вона може влаштувати своє життя і жити в комфорті та отримувати потрібну медичну й іншу допомогу. Але і сюди потрапити можуть не всі. А ось у Ігоря Совєтнікова є така можливість. Він підходить під категорію людей, яких тут можуть прихистити. До того ж, пансіонат абсолютно доступний для людей з інвалідністю.

Як розповів «Шпальті» директор геріатричного пансіонату в Садгорі Мирослав Парасківа, зараз у них 126 підопічних. Сюди приймають громадян пенсійного віку або ж осіб, яким залишилося до нього не більше півтора року. Також сюди можуть потрапити люди з інвалідністю від 18 років, які за станом здоров’я потребують постійної допомоги чи реабілітації. У геріатричному пансіонаті можуть оформити людину на платних умовах чи на програмі державного утримання. За державні кошти мають право перебувати люди з першою групою інвалідности, особи з інвалідністю: діти-сироти або позбавлені батьківської турботи, а також громадяни похилого віку; та особи з інвалідністю 2 та 3 групи, місячний дохід яких менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. А ось для громадян похилого віку з 2 та 3 групами інвалідности інші умови. Якщо їх середньомісячний дохід перевищує два прожиткових мінімуми, але не перевищує чотирьох, вони йдуть у пансіонат з установленням диференційованої оплати. Це означає, що впродовж року 80% їхнього сукупного доходу вони оплачують на рахунок пансіонату. Решта людей, які йдуть на програму державного отримання, перераховують на рахунок пансіонату 75% зарплати, пенсії чи соціальної виплати. 25% вони отримують на руки для особистих потреб.

«Наразі лише 6 людей у нас перебувають на платній основі. Це старенькі, діти яких це оплачують, а це близько 10 тисяч гривень у місяць. Решта — це люди на державному утриманні. Вони у нас можуть бути або тимчасово, або ж до кінця життя», — розповідає директор пансіонату.

Палати в геріатричному пансіонаті одно-, дво- або тримісні. Тут є всі умови для комфортного життя, зокрема вся необхідна побутова техніка. Практично у кожній палаті є телевізор і балкон. Один санвузол ділять між собою дві кімнати. На базі пансіонату працюють медпрацівники, які надають допомогу підопічним.

Деякі жителі закладу можуть отримати тут роботу і додатковий дохід. Пансіонат повністю доступний для людей із різною формою інвалідности.

«Ми можемо приймати підопічних до себе на роботу на пів ставки офіційно. Це робота з обслуговування підопічних. Навіть для людей на візку ми знаходили заняття. Вони  лагодили дверні ручки чи робили іншу роботу такого характеру. Люди можуть прибирати територію, працювати у нашій майстерні. Ми шиємо рукавиці та штори самі», — додає директор.

Тут навіть можна створити сім’ю. Пан Мирослав каже, що вже було два випадки, коли підопічні пансіонату тут познайомилися і взяли шлюб. У такому разі родинам видають окрему більшу кімнату. І вони можуть почувати себе тут, як удома.

Місця у гуртожитку – для екстрених поселень

У мерії у коментарі «Шпальти» розповіли, що на балансі міськради наразі є тільки один гуртожиток – на вул. Полєтаєва. Але обіцянки політиків про надання Ігорю житла там чи пропозицію ставати у черзі вважають смішною і називають це нічим іншим, як передвиборчими обіцянками. Для безхатьків мерія організовує можливість безпечної ночівлі на Синагоги, 6 та мінімальне харчування. Про житло навіть не йдеться. Кімнати на балансі мерії передбачені для людей, які опинилися без житла через надзвичайні умови.

«У нас громадяни перебувають на обліку. І на цій підставі у порядку черги отримують повноцінне житло. А що стосується соціального житла у Чернівцях, його і немає. Гуртожитки і підприємства, які раніше виконували цю функцію, уже не є такими, і їм надали статус житлових будинків. І всі громадяни, які там проживають, їх приватизували. Якщо говорити про житло, то на балансі мерії – приміщення на вул. Полєтаєва, 10. Але воно призначене для відселення людей з аварійних будівель, для людей, чиї будинки постраждали внаслідок пожеж, зсувів, паводків тощо. Такі питання вирішують одразу. Постраждалі звертаються в мерію з письмовою заявою, дають підтвердження документів, що у них щось сталося, і їм одразу ж надають тимчасове житло. Ми поселяємо людей на рік. Якщо впродовж цього часу людина не вирішила своїх квартирних питань – ми продовжуємо їй термін перебування тут», — розповідає Василь Гураль, голова відділу обліку та розподілу житла ЧМР.

Пункти обігріву безхатьків у Чернівцях

У Чернівцях визначили місця, які слугуватимуть пунктами обігріву для безхатьків. Тут вони можуть зігрітися теплими напоями й отримати необхідну медичну допомогу:

— приміщення комплексного закладу соціального захисту бездомних осіб при Чернівецькому міському об’єднанні громадян «Народна допомога», адреса: вул. Синагоги, 6;

з понеділка по п’ятницю з 09:00 до 18:00 працюватимуть:

— КНП «Міська поліклініка №1», адреса: вул. Шкільна, 6, у холі закладу біля реєстратури;

—  КНП «Міська поліклініка №2», адреса: вул, Л.Українки, 11, вул. Комарова, 2, у холі приміщення біля реєстратури;

— КНП «Міська поліклініка №3», адреса: вул. Південно-Кільцева, 14, у холі приміщення біля реєстратури;

— КНП «Міська поліклініка №5», адреса: вул. Щербанюка, 34-А, вул. Стеценка, 5, у холі приміщення біля реєстратури;

— КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Роша», адреса: вул. Горіхівська, 3, вул. Борщівська, 6, у холі приміщення біля реєстратури;

— КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Садгора», адреса: вул. Моріса Тореза, 2;

— госпрозрахункова поліклініка профілактичних оглядів, адреса: вул. Руська, 279;

лікувальні заклади комунальної власности міста Чернівців  

— ОКУ «Чернівецький обласний ендокринологічний центр», адреса: вул. Федьковича, 54 — цілодобово;

— ОКУ «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер», адреса: вул. Героїв Майдану, 242 — цілодобово;

— ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни», адреса: вул. Фастівська, 20 — цілодобово;

— КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», адреса: вул. Мусоргського, 2 — цілодобово;

— ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги», адреса: вул. Фастівська, 2 — цілодобово;

—  КМУ «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер», адреса: вул. Героїв Майдану, 230 — цілодобово;

— Чернівецький обласний медичний діагностичний центр, адреса: вул. Небесної Сотні, 5-А. З понеділка по п’ятницю, 09:00-18:00;

— КМУ «Чернівецький обласний шкірно-венерологічний диспансер», адреса: вул. Кайндля Раймунда-Фрідріха. З понеділка по п’ятницю, 09:00-18:00;

мобільні пункти обігріву палаткові містечка від УДСНС  

— у районі кінцевої зупинки громадського транспорту маршруту №5, адреса: вул. Ентузіастів — цілодобово;

— парк «Жовтневий», адреса: вул. Гайдара — цілодобово.

 

Фото Володимира Гуцула