0
Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.
Зважаючи на те, що чимало майстрів слова рекомендують не починати своїх текстів із цитати, я використаю її в другому. «Коли ти плачеш, – читаємо в книжці французького наукового журналіста Жана-Франсуа Марміона «Чому люди тупі?», – завжди знайдеться дурень, який скаже тобі: «Привіт, усе гаразд?». Гадаю, кожен із нас щонайменше раз потрапляв у таку ситуацію або й сам був на місці цього персонажа. Тож далі мова піде про непересічне дослідження людської тупости, з одного боку, а з іншого – про творчість, знання і технології, а також те, як стимулювати себе до роботи, коли не дуже і хочеться.
«Чому люди тупі? Психологія дурості» Жана-Франсуа Марміона – це збірник статей, у якому автор здійснив комплексне дослідження феномена людської тупости. Тут він послуговується теоріями різних вчених, філософів, психіатрів і письменників, які пропонують свої міркування щодо існування цього явища та його природи. Сенсаційний характер теми книжки цілком виправдовують та підкріплюють численні наукові розвідки, на які посилається автор наприкінці. У такий спосіб він підтверджує науковість свого дослідження і, за потреби, пропонує читачеві самостійно перевірити його результати. Книжка створена за допомогою поєднання різних жанрів – інтерв’ю, уривків з інших текстів, головних слів, ілюстрацій тощо. Подібний спосіб написання також визначає її жанр – нонфікшн.
У тексті йдеться про типологію дурнів і те, як класифікувати різноманітні форми глупства. Зробити це важко, але можливо. А найкращі приклади можемо знайти саме в літературі. М. Пруст, Р. Музіль, Дж. Свіфт, О. де Бальзак та інші у своїх творах майстерно описали різні типи людської глупоти. Сучасним майданчиком для поширення дурости є інтернет і соціальні мережі. Як, власне, і для утвердження нарцистичної особистости. Саме соціальні мережі й дають цьому типу людей чимало можливостей для самовираження. «Що більше особа виявляє вразливий нарцисизм, то більше вона залежить від використання інтернету», – стверджує в одній зі статей цієї збірки клінічний психіатр Жан Коттро. Невиправдана агресія, бажання спостерігати за проблемами інших, потреба бути відомим – усі ці потреби особи якраз і реалізуються у віртуальному просторі.
Не менш важливим є і маніпулятивний вплив ЗМІ, про роль якого міркує письменник, колумніст New York Observer Раян Голідей. «Щоб привернути увагу людей, серйозній інформації треба битися з усіма іншими, і перемагає зрештою якась порнографія, доступна в один клік на телефоні», – вважає він. Тож навіть для якісного тексту потрібна криклива обгортка, яка забезпечить увагу й перегляди, а «забрати назад ваш клік не можна». Тож, можливо, «bullshit, постправда, альтернативні факти, fake news та інші теорії змови – просто нові назви для дурості?»
Окремо варто згадати про зв’язок тупости й… творчости. В одній зі статей збірки йдеться про те, що це дві сторони однієї медалі. «Адже зійшовши з битих шляхів і досліджуючи ті, про які інші б і не подумали, ми відкриваємо щось нове. Доводиться визнати, що багато дурних вчинків – хоч як сумно – є творчими й оригінальними».
А щоб стимулювати творчий процес, можна застосувати чимало способів. Деякі з них описані у практичному посібнику Дорона Маєра «Workflow». Упродовж декількох років автор вивчав різні етапи роботи над будь-яким проєктом і виклав результати свого дослідження у 28 розділах цього видання із прикладами та ілюстраціями. У своїй книжці митець відштовхується від думки, що «люди не люблять думати про творчість як про те, що можна систематизувати». Він пропонує стратегії, які постійно спрацьовують для більшости осіб, а також ті, які ніколи не працюють.
Книжка складається із восьми частин, у кожній із яких Дорон Маєр проводить читача від задуму до готового продукту. Звертає на себе увагу структура видання. На його сторінках ви знайдете кольорове кодування – спеціальні смужки різних барв, які допоможуть відшукати необхідну тему. Крім того, наприкінці кожної частини вміщено стисле резюме, а завершується «Workflow» глосарієм, у якому пояснено окремі терміни.
Кейси, якими ділиться Дорон Маєр, перевірені досвідом. За своє життя автор займався різними видами діяльности, пов’язаними з творчою сферою. Зокрема працював над фільмами «Таємне життя домашніх тварин» та «Баранчик Шон», розробляв мобільні застосунки, ілюстрував дитячі книжки, писав музику тощо. У «Workflow» Маєр пояснює, як підкорити креативні професії та зробити творчий процес більш контрольованим.
Про розуміння сучасного світу і те, як давати раду з новітніми застосунками, у своїй книжці «Коротка історія технологій, або Як зрозуміти свій ґаджет» міркує чернівецький письменник і фізик Андрій Тужиков. За жанром – це нонфікшн для підлітків, хоча, як на мене, книжка добре підійде й дорослим, які прагнуть осягнути магію своїх смартфонів і не лише. Доповненням до пізнавального тексту в книзі є атмосферні ілюстрації Наталії Сойко.
У цьому виданні автор розповідає про історію виникнення технологій і те, як вони впливають на життя людини. Послуговуючись конкретними прикладами з минулого, Андрій не просто констатує факти, але й ставить питання, які більшість із нас оминає. До прикладу, чи знаєте ви, як уберегти себе в мережі та зробити спілкування безпечним? Із яких частин складається ґаджет? Для чого потрібен фітнес-браслет? Що роблять на хакатонах? Хто написав першу програму для Аналітичної машини? До речі, відповідь на останнє доволі несподівана. Це була донька славнозвісного англійського поета Джорджа Байрона Ада Лавлейс (1815-1852).
Із «Короткої історії…» ви також дізнаєтеся про шапку, яка дозволяє слухати музику, миготливий піджак, що передає настрій людини, та спеціальну мітку, яка допоможе знайти втрачену шкарпетку тощо. Але, мабуть, одна з найбільших інтриг у тому, що автор порівнює ґаджет із піцою. Здогадуєтеся чому?
Усі три книжки цілком ймовірно спровокують читачів до подальших роздумів про взаємозалежність знань і творчого мислення, креативу й новітніх технологій, а також підштовхнуть до думки, що «можна бути розумним, навіть дуже розумним, і все ж іноді робити дурниці». Головне – вчасно їх визнавати. Щоб не стати об’єктом дослідження для першої книжки цього огляду.
