Інтерв'ю

«Це не закрита каста — до цього просто треба докласти багато зусиль». Інтерв’ю з випускником ЧНУ, який вступив до Оксфорду

Про підготовку до Оксфорду, помилки, початок навчання та британську культуру.

Роман Токарик — чернівчанин, випускник юридичного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Від початку жовтня навчається в Оксфордському університеті. 

Якщо ти докладаєш багато зусиль, то можеш досягти будь-чого. Я вчився в Рошинській школі, й часто діти з ліцеїв казали: «От ми з ліцею, а ти з простої загальноосвітньої школи». Пізніше я вчився у ЧНУ і чув від столичних студентів безліч жартів про те, що Чернівці — це «село». Але в результаті хтось залишився в Києві, а хтось зміг потрапити в Оксфорд. Я не хочу, аби люди звертали увагу на своє походження. Їм не повинно бути соромно за те, де вони здобували свою освіту. Перш за все важливо, яка ти людина і що в тебе в голові.

«Складав ЗНО і готувався до вступу в Києво-Могилянську академію». Про варіанти університетів для вступу

Я вже був в Оксфорді 2019 року — ми з командою Києво-Могилянської академії їздили сюди на змагання з медіаправа. Цей заклад мені дуже запав у душу. Тут усе настільки сповнене навчанням, любов’ю до нього, тому я захотів відчути цю атмосферу на собі.

Я подумав, що якщо вже покидати найдорожчих людей: сім’ю, друзів, дівчину, наприклад, — то це треба робити заради чогось справді вартісного.

У США набагато дорожче, ніж у Європі, мабуть, утричі, до того ж це досить далеко, різні часові пояси, а це вже занадто кардинальні зміни, до яких я ще не готовий. Тому для мене оптимальними варіантами були Кембридж та Оксфорд, але останній запропонував комфортніші умови щодо подачі документів.

До вступу готувався від вересня 2019 року до жовтня 2020, загалом 13 місяців. Цей час необхідний для того, аби підготувати всі необхідні документи і не проґавити можливості податися на стипендії. Мені, наприклад, ще треба було закінчити бакалаврат і скласти англійську. Але я також розглядав можливу ситуацію, що нікуди не вступлю за кордон, тому складав ЗНО і готувався до вступу в Києво-Могилянку.

Чому перекладав запрошення з Оксфорду в гугл перекладачі? Реакція батьків

Коли в березні надійшла відповідь, я думав, що це буде ввічливий лист із відмовою на кшталт «на жаль, ми змушені вам повідомити, що, хоч ваша заявка була дуже класною… бажаємо вам всього найкращого». До вступу в Оксфорд я отримував безліч таких листів від Erasmus, Elsa, Mitacs та інших інституцій. Я вирішив, що прочитаю листа разом із батьками. Спершу не повірив своїм словам. Там були прості речення: «ми раді вас вітати, що ваша заявка досить високого рівня…», однак тієї миті я був настільки шокований, що скопіював текст із листа і переклав у гугл перекладачі, аби впевнитися, що все правильно зрозумів. Батьки були дуже раді, вітали, телефонували всім родичам, знайомим. Але це було умовне запрошення, тобто я ще не вступив, бо мав виконати дві умови: закінчити бакалаврат і скласти англійську. А коли зателефонував до найкращого друга з новиною, той найперше сказав: «Тебе взяли туди? В Оксфорді що, недобір цього року?» (сміється, — авт.).

Про англійську, візу, ціни на навчання

Щодо рівня англійської, треба С1. Це залежить від факультету, зазвичай потрібно скласти IELTS або TOEFL. Загальна оцінка в IELTS іде від 1 до 9, і загальний середній бал із чотирьох секцій тесту був потрібен на рівні 7,5. Вчитися треба заздалегідь.

Я ходив і до репетитора, і до мовного центру, але в Чернівцях це одне, а коли приїжджаєш у Британію і просиш у кафе, аби закрили каву кришечкою, то ти не знаєш слова «кришечка». Або побутові — як сказати «ґудзики», «сушка для одягу» тощо. Ти начебто знаєш англійську, але коли опиняєшся в цьому середовищі, з’являється тисяча деталей, які ще треба вивчити.

Щодо візи, то це складне запитання. Я знаю людей, яким прийшло запрошення в університет, але їм відмовили у візі, й через це вони не поїхали навчатися. Треба подаватися заздалегідь. 

Скажу ще, що навчання триває залежно від курсу. У мене на магістратурі 10 місяців, але зазвичай це рік. А ціна на навчання також залежить від курсу: стартує від 10 тисяч фунтів (приблизно від 370 тисяч грн) і до 50-70 тисяч фунтів.

Стипендія та де її взяти

Так, це великі гроші, й для того, аби заплатити за навчання, часто беруть кредити, але найкращий варіант — стипендія. Є дуже багато варіантів, де її взяти, саме для британського напряму в плані освіти. Я розповім про декілька.

Є програма «Всесвітні студії» Фонду Віктора Пінчука, там треба заздалегідь подаватися, проходити етапи відбору — і тобі покриють ту чи іншу суму. Але є умова: повернутися в Україну на 5 років і працювати цей час за спеціальністю. Також є «Chevening» — вона покриває абсолютно все, не лише навчання, а й житло та кишенькові витрати. Там також, здається, є умова: після навчання приїхати в Україну і відпрацювати рік чи два.

Коли подаєш свою заявку в Оксфорд з усіма документами і коли тебе беруть, вони автоматично надсилають твій пакет документів приблизно 150 стипендійним фондам, пов’язаних з Оксфордом, і це значно збільшує шанси студента на отримання необхідної суми.

Це не закрита каста — до цього треба просто докласти багато зусиль у плані пошуку та аналізу.

Про коледжі та спорт

Коледж у Британії — це досить цікава система. Аби пояснити, що це таке, розповім так: є університет, який ділиться на факультети. Але також він ділиться на коледжі. Факультет — це академічне життя студентів, а коледж — соціальне (мінікомплекс із житлом, дослідницьким центром, бібліотекою, наприклад, їдальнею тощо). У коледжі можна зустріти багато крутих людей, які, наприклад, розробляють програми для штучного інтелекту, є мікробіологи, які вчаться й одночасно працюють над вакциною від ковіду, раку тощо. Також коледжі — це величезні землевласники, вони володіють тисячами гектарів по всьому Оксфордширу (регіон Оксфорду). В деяких коледжів навіть є свої вілли в Альпах чи лайнери в Монако. Найцікавіше, що в коледжі Святого Едмунда є шеф-кухар із Мішленівською зіркою, який готує студентам обіди та вечері у їдальні цього закладу. Середовище коледжів досить різне.

У кожному є команди з певного виду спорту: футбол, гребля, регбі, фехтування, поло та квідич. Щодо останнього, то студенти ж не можуть літати, як у Гаррі Поттері, і просто бігають із мітлами між ногами, перекидаючи одне одному м’яча. З кожного виду спорту відбувається по одному матчу між командами Оксфорду і Кембриджу. На цих змаганнях обирають кращих студентів від кожного університету, тому на цю «фінальну битву» приходять подивитися тисячі людей.

Як відбувається навчання та характеристика студента Оксфорду

Не був готовий, що доведеться читати по 8-9 годин на добу, аби якісно підготуватися до семінарів, зараз уже потроху адаптуюся. Навчання в умовах карантину відбувається онлайн, хоча залежить від курсу. Бо кожен викладач сам вирішує: буде проходити курс онлайн чи за змішаною формою.

З візуальної точки зору студент Оксфорду — це вишукано одягнений студент: темно-коричневі штани, темно-зелений гольф, із-під якого видно комірець сорочки, довге темно-синє пальто, темно-коричневі туфлі, довга парасолька і деколи капелюх. Також шкіряний рюкзак або шкіряна сумка через плече. З інтелектуального боку, Оксфордський студент — це людина, яка здатна настільки критично мислити, що може обґрунтовано посперечатися з автором будь-якої книги, з викладачем, має на все свою чітку позицію та широкий кругозір, починаючи від знань про молекулярну біологію та закінчуючи дипломатичними відносинами на Близькому Сході.

Про британську культуру

Британці дуже цікаві. Наприклад, вони ніколи не скажуть правду про те, що думають. Вони їдять надзвичайно калорійну їжу: картоплю, смажене м’ясо, боби тощо. Ходять ввечері в паби лише для того, аби випити пива, а не поїсти. Дуже звертають увагу на одяг та взуття, а також на те, якою англійською ти розмовляєш: за твоїм акцентом англійської можуть визначити, з якого ти регіону світу та якого походження. Всі ходять із кислими лицями, довгими парасолями, також часто носять капелюхи. Тут люди досить консервативні. Вони не відходять від того, до чого звикли роками чи століттями. Традиції на першому місці.

Також британці не одягають яскраві кольори, популярні тут — це темно-сині, оливкові тощо. Мені дуже до душі те, що тут можеш себе почувати вільним, робити те, що хочеш. У тому плані, що маєш бажання вивчати лінійну алгебру — то ось тобі всі умови для цього. Хочеш навчитися грати в баскетбол? Будь ласка, в нас є ціла спільнота баскетболістів-новачків. А хочеш малювати пейзажі чи писати вірші, то ось є люди, які роблять це щовівторка, долучайся! А ще тут цінують розмови. Якість особистого зв’язку з людиною залежить від якости ваших розмов.

Коли мене запитують, як вирватися з Чернівців, мене це трохи бентежить, уже краще сказати «переїхати». Бо Чернівці хороше місто, я там виріс і щиро його люблю, там є що робити. Я би сказав навіть те, що проблеми міста — це чудовий плацдарм для дій, особливо для тих, хто хоче щось змінювати. На відміну від британського суспільства, де все досить усталено і важко щось змінити, у Чернівцях є поле для змін та багаторічної роботи, де можна проявити себе. Проблеми міста потрібно сприймати як виклик, а не як те, з чим потрібно змиритися.

Фото Романа Токарика

Коментарі