0
Про ізоляцію, астронавтів та про те, що варто нарешті почати досліджувати внутрішній космос, пише у колонці кандидат філософських наук Максим Кияк.
Фото Scott Kelly
Лірично-карантинний вступ
Не знаю, як у вас, але у мене ці карантинні дні не просто минають один за одним, а проносяться зі швидкістю світла. Парадоксально, проте навіть за такої їхньої швидкоплинности сам час неначе спинився та застиг. Якщо від соціальних контактів зараз ще себе сумлінно ізолюєш, то від інформаційних потоків вдається не дуже. Тим паче, коли у країні рекордна за добу кількість хворих, а рідна Чернівецька область – серед лідерів за темпами поширення у державі епідемії COVID-19.
І час від часу намагаєшся занотовувати свої думки про те, що зараз відбувається, аби нарешті оформити їх в обіцяну статтю. Але неслухняні думи все ніяк не бажають лягати на папері. Чи радше на моніторі. При цьому усвідомлюєш, що потрібно це зробити якнайшвидше, доки карантин для тебе остаточно не перетворився на таку собі рутину.
Але важливо також іноді вміти від тих думок відволікатися, перемкнувши увагу на щось геть інше. Одним із таких «перемикачів» зараз для мене слугують різноманітні аудіоподкасти, що стосуються міжнародних відносин, історії, культури. Слухаю переважно їх англійською чи німецькою мовами. Й очі собі відпочивають, і мову практикуєш. До того ж іще і дізнаєшся чимало нового. Бо хтозна, можливо, хоч після епідемії наявність знань почне справді цінуватися (а раптом?).
Космічні рецепти від астронавта
І ось, зовсім нещодавно випадково натрапив на аудіоподкаст з інтерв’ю з американським астронавтом Скоттом Келлі, котрий провів 330 днів у повній ізоляції на космічній станції з мінімальним рівнем комфорту та з максимальним рівнем стресу. Не три дні, не три тижні. А триста. Тридцять. Днів. А дехто, до речі, декількох годин не здатен витримати, щоб не вийти без нагальної потреби на вулицю, наражаючи на небезпеку інших. Але впевнений, що серед читачів цієї статті таких соціально безвідповідальних немає.
Так от. У цьому подкасті Скотт Келлі ділиться своїм досвідом і порадами про те, як витримати тривалу ізоляцію. Найголовнішою запорукою, на його думку, є наявність графіка. Якщо ти дотримуєшся його, то і депресію під час карантину здатен подолати набагато легше. Далі астронавт радить не зволікати з фізичними вправами та намагатися робити їх регулярно. Так, знаю, зали зачинені, а тренуватися на спортивних майданчиках сьогодні – зась. Повірте, абонемент до спортивної зали – це ще не запорука фізичного здоров’я. Та і цілком можна давати собі раду без громіздких і сучасних тренажерів. Головне ж, як то кажуть, бажання. Які ще там відмовки на черзі? Умови у кімнаті не дозволяють? Так а Скотт Келлі ж якось спромігся це робити на компактній космічній станції. Далі він стверджує, що не менш важливим під час ізоляції у Космосі (а це справді ізоляція, а не та, яку сьогодні «героїчно» терплять чимало наших громадян) є самоконтроль. Не зумівши втримати себе та власні думки у руках, дисципліновано пройти всю дистанцію карантину буде ой як не просто. Тож доведеться позбуватися старих звичок. І насамперед шкідливих.
Ще астронавт радить обов’язково мати хобі. Скотт Келлі, до прикладу, фотографував різні куточки нашої планети з Космосу. Чому б, наприклад, не спробувати відкрити для себе якийсь музичний інструмент. Або ж відновити чи розпочати вивчення іноземної мови. Або наважатися відкрити нову для себе сферу чи повторити вже давно забуті знання. На щастя, зараз існує чимало онлайн-ресурсів і відеоуроків для цього. Зрештою, ніхто не забороняв слухати хорошу музику, читати книжки чи переглядати улюблений серіал. До речі, саме музику Келлі назвав ще одним компонентом, який допоміг йому впоратися з ізоляцією у Космосі. А якщо так раптом станеться, що ви прочитали всі книжки чи переглянули всі достойні серіали, то, можливо, пора б і поговорити з рідними чи запитати у сусідів про те, чи їм потрібна якась допомога.
До речі, про книжки. Наш земляк Леонід Каденюк, перший астронавт незалежної України, також брав їх із собою у політ. Таким чином, офіційно найпершою друкованою книгою, яка побувала у Космосі, став саме «Кобзар» Тараса Шевченка. І, якщо відверто, книжки бажано читати не лише під час карантину чи перебуваючи у Космосі, але й частіше. Хтозна, можливо, тоді багато хто перестав би вірити фейковим новинам або чуткам про COVID-19, а більше довіряв офіційним джерелам інформації.
Марс рекомендує
Герой художньої книги «Марсіанин» астронавт Марк Вотні опинився у такій ізоляції, яку тільки собі можна уявити. Адже його помилково залишили на Марсі, і він був змушений наодинці виживати, маючи вкрай примарні перспективи щодо власного порятунку. Живучи на невеликому космічному кораблі, Вотні завзято бореться з обставинами, харчується лише картоплею (будете здивовані, але жодного супермаркету з продуктами чи кав’ярні той поруч не знайшов), час від часу виходить зі своєї «квартири», натягаючи на себе скафандр. Так само, до речі, як і ми одягаємо зараз респіратори (одягаємо ж, сподіваюся?). Місія порятунку Марка Вотні тривала багато місяців, і весь світ згуртувався, витрачаючи величезні кошти, аби врятувати життя одного залишеного на далекій планеті астронавта.
У книзі «Марсіанин», до речі, присутня актуальна сьогодні сцена. У ній астронавт Марк Вотні задля того, щоби видобути вогонь, змушений розколоти невеличку частину дерев’яного розп’яття на скалки. Роблячи це, він вимовив: «Гадаю, що Бог не розсердиться на мене, зважаючи на мої обставини». Не намагаючись виправдати такий відчайдушний вчинок, дозволю собі продовжити його думку. Впевнений, що Бог так само не розсердиться, зважаючи на теперішні обставини, якщо на Великдень ті, хто планував піти до церкви, помоляться натомість удома.
Внутрішній космос
Перебуваючи в ізоляції, кожен у своїх уявних «космічних кораблях», важливо не втратити також і залишки людяности. А, дотримуючись необхідної дистанції у півтора метра, необхідно у результаті зуміти не віддалитися від інших громадян. Зараз слушний час для того, щоби зрозуміти, що є дійсно важливим, а що другорядним і плинним. Тож коли, як не тепер, переосмислювати життєві принципи, вчитися радіти дрібницям і по-справжньому усвідомлювати істинну цінність життя та здоров’я людини. Час відкривати власні внутрішні планети та галактики. Час повертатися до самих себе.
