Жити в новому світі, інфікованому «короною». Колонка чернівецької журналістки у Німеччині.

12.04.2020 20:42

2 594

Як коронавірус змінив життя та побут у Німеччині, пише чернівецька журналістка Оксана Чорна, яка зараз вивчає політичні науки в Баварії в Реґенсбурзькому університеті.

Майже 124 тисячі інфікованих, 54 тисячі тих, хто одужав і 2736 померлих внаслідок коронавірусу. Ці цифри на початку етеру називає ведучий центрального німецького телеканалу в суботу напередодні католицького Великодня. Загалом практично весь випуск новин присвячений тому, як COVID-19 змінює Німеччину та світ. Я навіть якось спробувала порахувати новини, у яких розповідають про щось інше, крім пандемії та її наслідків. Часто таких сюжетів просто немає.

Дозволене та заборонене

Уже п’ятий тиждень Німеччина живе в режимі обмеження соціальних контактів. Однак вони не такі суворі, як у багатьох інших країнах. Тут також закриті школи, університети, всі заклади, де можна проводити вільний час, а в ресторанах їжу готують лише на замовлення додому. Всі, хто може, працюють у режимі home office і проводять удома весь час. Маски носити не обов’язково, хоч про це і дискутують. Поки можливости забезпечити масками всіх немає, лікарі рекомендують майструвати їх самотужки чи прикривати рот і ніс шарфом. Захистити себе це не допоможе, проте зменшує ризик заразити інших.

Однак на вулицю виходити можна. Звісно, тут теж рекомендують покидати свій дім лише у випадку крайньої потреби. Але довідки в Німеччині не потрібні, і поліція це не контролює (принаймні, я ще цього жодного разу не бачила). Офіційно бути на вулиці можна з тими, з ким людина також контактує вдома. Дозволено вигулювати домашніх тварин, навідувати рідних, яким потрібна допомога, та тренуватися на свіжому повітрі. Це через те, що Німецький уряд турбується також про психічне здоров’я своїх громадян, закритих у чотирьох стінах. Тут часто згадують ризики зростання домашнього насильства, самотности та психічних розладів, які може спричинити суворий карантин.

Весна на карантині

Вулиці помітно спорожніли, на дорогах зникли затори, а німецька залізниця виконує лише третину своїх маршрутів. Проте щойно температура тут піднялася до 18 градусів, сидіти вдома стало ще важче. Я навчаюся в баварському місті Реґенсбурзі, що на березі Дунаю. Так ось, на узбережжі річки в теплі дні збирається стільки ж людей, як і навесні минулого «докоронавірусного» року. Тут бігають, вигулюють собак чи возять у візочках на велосипеді дітей, намагаються тримати дистанцію. Також на вулицях міста зараз майже стільки ж велосипедів, як і авто. Ними їздять на роботу і в супермаркет, уникають громадського транспорту, а також просто катаються велосипедними маршрутами, які тут справді чудові.

Спроби пом’якшити кризу

Багато компаній працюють далі. Це мені щоранку о 8 годині підтверджують шпаклювальники сусіднього будинку. Німецький уряд робить багато, щоб захистити підприємства своєї країни. Наприклад, найбільша авіакомпанія Німеччини Lufthansa через скорочення польотів зараз втрачає один мільйон євро щогодини. Проте у випадку глибокої кризи уряд обіцяє надати кредити для порятунку робочих місць. Також малий і середній бізнес тут є достатньо захищеним. Мій друг працює в компанії, яка створює рекламу. У ній лише троє працівників, тому вони досі щодня приходять у свій маленький офіс. Оскільки замовлень менше, у них є можливість перейти в режим «Kurzarbeit». Працюючи лише половину робочих годин, кожен із них отримує, крім половини звичного заробітку, ще й 30% своєї зарплати щомісяця від центрального уряду, а також додаткові 5 тисяч євро для компанії від уряду федеральної землі Баварія.

У супермаркетах покупцям постійно нагадують тримати дистанцію, а касири захищені пластиковими вітринами. Проте носити маски не обов’язково

Суспільство проти COVID-19

Через розвинуте громадянське суспільство в Німеччині існує дуже багато ініціатив для допомоги тим, хто страждає від кризи найбільше.
У Реґенсбурзі для безпритульних безкоштовно готують переважно старенькі люди, ризик захворіти в яких є вищим. Коли вони через газету звернулися по допомогу, то отримали в десять разів більше, ніж необхідно, охочих працювати замість них. Багато молодих людей пропонують стареньким сусідам купувати для них продукти, щоб ті без необхідности не покидали дім. Дехто просто надсилає листівки в будинки для літніх людей, мешканці яких зараз ще більше ізольовані. А геймери пропонують свої комп’ютери для обчислень інституціям, які працюють для подолання кризи.
В Німеччині також не вдалося уникнути масового скуповування туалетного паперу, макаронів, борошна та мила. Тому в багатьох супермаркетах тепер можна придбати лише одиницю таких продуктів в одні руки.

Вуличні ринки досі дозволені. Німці часто купують продукти тут, щоб підтримувати місцевих виробників

На Happy End доведеться почекати

Німці, яких я знаю, завжди позитивно налаштовані, з вірою в Happy End. Проте під час пандемії більшість не очікує швидкої і приємної розв’язки. Канцлерка Анґела Меркель відмовляється прогнозувати, коли закінчаться обмеження, щоб потім не порушувати обіцянки. Раніше вона сказала, що справді безпечніше буде, коли перехворіють 60-70% німців. Тоді в суспільства сформується колективний імунітет, і вірус не зможе так швидко поширюватися. Тому, поки навіть не піввідсотка населення є інфікованими, а вакцина з’явиться не раніше наступного року, мріяти про повернення до нормального життя не варто.

Наприклад, у моєму університеті весь семестр поки планують проводити онлайн. Адміністрація вишу вже купила ліцензію на необхідні програми для відеоконференцій і підлаштовує для них навчальні курси.

Аномальним є і цьогорічний Великдень. Святкування всією родиною, церковні служби та сімейні подорожі заборонені. У деяких федеральних землях збиратися на великодній сніданок можна не більше, ніж вп’ятьох, і лише рідним.

Однак церковні служби транслюють онлайн, а рідних усе ж можна бачити на екранах ґаджетів. Усім треба навчитися жити в новому світі, інфікованому короною. Все ж життя продовжується.