Як пережити ізоляцію і не втратити голову?

Рецензії від книжкової оглядачки Лілії Шутяк.

Єдиного рецепту, звісно, не існує. Хтось знаходить для себе втіху в тіснішому спілкуванні з сім’єю, інші – в кулінарії, спорті, малюванні та різних хобі, треті активніше звертаються за психологічною допомогою до спеціалістів чи шукають порятунку в алкоголі. Єдине залишається незмінним – що б не робили, ми завжди лишаємося наодинці зі справжніми собою. І тепер частіше, ніж будь-коли. А це, погодьтеся, одних лякає, а для інших взагалі може стати відкриттям.

Тема часткової або тотальної ізоляції неодноразово з’являлася в літературних творах. Пригадаймо собі «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо чи «Володаря Мух» Вільяма Ґолдінґа. У першому йдеться про чоловіка, який майже 30 років прожив на безлюдному острові, в другому – про групу підлітків, які за таких же умов починають кардинально змінюватися й нагадувати швидше тварин, ніж людей. А є автори, в творчості яких подібні теми взагалі зустрічаються часто.

 

Згадаймо, наприклад, Стівена Кінга. У цього американського письменника щонайменше три книжки про ізоляцію: «Сяйво» (там, де сім’я вирушає доглядати за порожнім готелем високо в горах), «Куджо» (про те, як жінка зі своєю маленькою дитиною опиняється замкнутою в спекотній машині, а їх атакує скажений пес), «Зелена миля» (про, власне, життя у в’язниці). Але найбільша – «Під куполом» – 1024-сторінковий роман про те, як одного дня на маленьке містечко Честер Мілл опустилася прозора завіса, що її неможливо пробити жодною зброєю – ракетами чи кислотою. Люди опиняються відрізаними від усього світу, й тут починається найцікавіше.

У романі є чимала кількість сюжетних ліній, пов’язаних із головними героями. Автор показує, як Купол змінив їхні життя. Хтось (як-от Дейл Барбара) опинився тут випадково і зовсім не планував залишатися. Інші (до прикладу, Великий Джим та його поплічники) давно вже займаються злочинними справами, які всіляко намагаються приховати. Але хіба це можна зробити, коли ви в замкнутому просторі?

У стані паніки та хаосу населення Честер Міллу поділилося на два табори: ті, які вбачали у Великому Джимі свій порятунок, та інші – на чолі з колишнім військовим Дейлом Барбарою (Барбі). Останньому доведеться нелегко – він навіть опиниться у в’язниці за злочини Джуніора – божевільного сина Великого Джима. Але чи вдасться зрештою врятувати містечко від великого вибуху та чужорідної цивілізації?

Роман «Під куполом» – справжня епопея людських характерів та ситуацій, спровокованих замкнутим простором. Не всі можуть дати собі раду в ізоляції. Хтось шукає лідерів, які запропонують вихід, інші користуються слабкістю, а треті не втрачають здорового глузду. І правильно роблять. Бо, як свідчить практика, виживуть тільки останні.

Але не тільки Кінг вміє наганяти страх. Не менш моторошною є й історія головної героїні з роману «Кімната» сучасної ірландсько-канадської письменниці Емми Доног’ю. На початку ХХ століття Вірджинія Вулф писала про необхідність власного простору для жінки, що дозволить їй думати й творити. А що, коли ця кімната є всім, що її оточує? Для п’ятирічного Джека та його молодої матері світ вимірюється саме так. У 19-річному віці дівчину викрав Старий Нік, і ось уже сім років утримує її в спеціальному звуконепроникному приміщенні, навідуючись зрідка, щоб принести їжу і скористатися тілом полонянки.

Роман «Кімната» Емми Доног’ю – не просто історія про маніяків із серії тих, що їх часто можна побачити у фільмах жахів. Крім загадкового сюжету, тут є ще й інший, філософський рівень. Це відкриття світу очима маленького Джека, коли люди й предмети видаються інакшими, ніж про них розповідала мати. Разом із дорослішанням хлопчика і тим, як він щодня захоплюється звичними для решти речами, читач ніби теж вчиться робити ці відкриття. І не завжди на користь оточення.

Твір Емми Доног’ю неймовірно захоплює і втягує у читання. Недаремно ж він отримав декілька важливих премій, серед яких і Букерівську. У 2016 році фільм «Кімната», створений за однойменним романом, висунули на здобуття премії «Оскар» у чотирьох номінаціях.

Якщо попередні два твори написані про ізоляцію людей, які перебували в гущі життя, то уявіть, як воно, коли останнього ти ніколи й не бачив. Про такого героя йде мова в романі українського письменника Артема Чапая «Дивні люди». Стьопа (Степан Іванович Вовк – за паспортом) з’явився на світ у секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив. Він – неандерталець, якого за ДНК відтворили українські вчені. Й ось у 18-річному віці хлопцеві доводиться вирушити в світ і пізнати всі його принади. На цьому шляху героєві зустрічаються різні люди: добрі й лихі, багаті й бідні, впевнені в собі й зовсім несміливі…

Книжка Артема Чапая складається з п’яти розділів: ВСТУП, СТЕП, ЦИРК, СЕКС та РАГС. Кожен із них присвячений певному періоду в житті героя та особливим людям, із якими він знайомиться. Тьотя Свєта і дядя Вася-металіст були першими, хто дав хлопцеві роботу й притулок, Надія Павлівна змусила його засумніватися в поняттях «добре» й «погано», гімнастка Оля з цирку стала першою подругою, а Лілія надала хлопцевому захопленню потягами нового значення…

У своїй книзі Артем Чапай застосовує аналогічний прийом, який знаходимо у всесвітньо відомому романі американського письменника Деніела Кіза «Квіти для Елджернона». Тут внаслідок експерименту чоловік із розумовою неповносправністю стає інтелектуалом і це, звісно, позначається на його мові. Так само і в Чапая – неандерталець на початку та в кінці книжки висловлюється зовсім інакше (спершу суржиком, далі – вже літературною українською). Ці методи, крім іншого, дозволяють авторам показати еволюцію своїх героїв.

Ще одна важлива ознака твору Чапая – гумор. Із його допомогою письменник показує наївність Стьопи, нерозуміння героєм реального світу. Це виявляється у багатьох ситуаціях, як-от коли той купив вудку, бо так сказав міністр, чи коли вперше бачить потяг, а особливо – в діалогах із людьми. У результаті свого тісного спілкування з сапієнсами неандерталець Стьопа все більше розчаровується в них. Адже він спостерігає за всім тим злом, яке цей вид заподіює один одному. «То хто ж насправді «дивні люди»? Ті, які були в інституті разом із ним, чи, може, навпаки – всі, хто ззовні?

Відповіді на ці запитання читач може пошукати разом із героями всіх згаданих книжок. А заодно – й повчитися, як дати собі раду в тому світі, в який ми з вами вийдемо після карантину.

Придбати книжки можна, не виходячи з дому, за цими посиланнями:

Стівен Кінг «Під куполом»: https://www.yakaboo.ua/ua/under-the-dome.html
Емма Доног’ю «Кімната»: https://vivat-book.com.ua/kimnata.html
Артем Чапай «Дивні люди»: http://www.books-xxi.com.ua/products/divni-lyudi

Залишити відгук