Подарунок в обмін на гідність

Про «совок» під час пандемії та почуття власної гідности у колонці Олександра Білоуса.

Фото supercoolpics.com

Україна вже майже 30 років як незалежна держава і давно мала би звільнитися від «радянщини» в усіх сферах життєдіяльности, функціонування та управлінні. Однак не судилося нам! Бо Україна – це не щось ефемерне, це насамперед люди і, як із класики, «Розруха в головах»! ми постійно живемо від стресу до стресу, керуємося вічними «А головне, щоб онукам краще було», «Коби не гірше», «Добре, що хоча б це дали»… Й от на останньому хочеться зупинитися і трохи розібратися.

Як так, коли ми живемо в часи такої турбулентности, а світ навколо змінюється з такою швидкістю, що вже і велодоріжки треба «декомунізувати» і називати скутеродоріжками, бо весь світ стрімко захоплюють «Lime», «Bird» тощо. А ми навіть не встигли їх побудувати, лише намалювали. Та зараз трохи про інше…

Світ уже пережив за останні роки стільки пандемій: свинячий грип, пташиний, Еболу, атипову пневмонію, під час якої уряд Юлії Володимирівни закуповував і реалізував противірусні препарати, маски продавали за шаленими цінами, а в лікарні пафосно завозили анестезіологічні станції Leon. І саме вже у розпал епідемії під «перерізання стрічки» і спалахи репортерських фотоапаратів губернатори вручали ці апарати головним лікарям. Але пандемії приходять і йдуть, а ми далі існуємо і живемо у тій же системі координат, так би мовити, в мирний час, що і п’ятдесят років тому. От нещодавно ексголова Чернівецької ОДА Олександр Фищук урочисто перерізав стрічку під час відкриття ліфта! А трохи менше місяця тому запустили інформаційне табло (єдине в місті!) на зупинці громадського транспорту. Цей перелік «успіхів» можна розписувати безкінечно. І, звісно ж, він притаманний не лише буковинцям, це системна річ, яка тягнеться ще споконвіку. Але Чернівці, вони ж ближчі і зараз у всіх на вустах — ми ж в епіцентрі епідемії, і на цьому можна добре пропіаритися.

Нещодавно один народний депутат опублікував допис, що на власний кошт придбав і відправив у Чернівецьку область апарат штучної вентиляції легень — усі дружно йому подякували й по всьому. Але ж ні, ми повинні той прилад із «музикою» і цілим брифінгом в ОКЛ вручити головному лікареві, а ще ж не варто забувати про спалахи та інфопривід…! І все б нічого, черговий «совок», поки не навчилися працювати інакше… ми знову це проковтнемо. Запитання в іншому, навіть два.

Перше. Скільки ж реально нам потрібно апаратів ШВЛ і не лише в обласну лікарню, а й у всі медзаклади області? Судячи з урочистости, у нас їх вдосталь, усі справні, а цей просто приїхав до нас, як родзинка на тортику — так, для картинки.

Друге. Трохи ліричне і не пов’язане з медициною, але не менш важливе! От дарує нам Андрій Холодов із Полтавщини агрегат, який буде рятувати людські життя. Все ніби круто, чудовий вчинок, респект! Беремо, дякуємо і працюємо далі. Але особисто у мене виникає дисонанс. Ми так патріотично останніми роками лізли на амбразуру, кричали з усіх можливих каналів про зрадника Медведчука, про пропутінську колону в Україні й усіх інших посіпак режиму Януковича… А тут вжух – Андрій Холодов. Ви серйозно? Це той, що роками наживався на «сірому» тютюновому бізнесі й активно лобіював уже в парламенті цього скликання пільги для роздрібної торгівлі тютюновими виробами, аби далі збагачуватися на «схемах»? Це той, що після Революції гідності «проживав» у Австрії впритул до останніх виборів? Той, що є кумом того ж Медведчука, товаришем Шуфрича й усіх інших одіозних апологетів «не моєї України», дарує нам «цукерочку»?! А ми мовчимо і такі: «Нічого». То що ж там у нас із гідністю?!

Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думку, висловлену у матеріалі.

Залишити відгук