0
Спершу Денис і Настя Зазубеки відкрили у Чернівцях свій заклад, а потім вирішили стати дизайнерами інтер’єру.
Дениса і Настю Зазубеків знають чи не всі чернівчани. Адже вони є дизайнерами інтер’єрів багатьох закладів міста. Денис і Настя працюють над проєктами дизайну ресторанів, магазинів одягу та навіть будинків у Луцьку, Львові та Києві. А торік вони відкрили у Чернівцях студію дизайну.
Ми розпитали їх, з чого почати, коли хочеш займатися дизайном, як робити успішні проєкти та чого не вистачає чернівецьким закладам.
Денис – чернівчанин. Настя – із Житомира. Вони познайомилися у Львові, де разом навчалися на архітекторів…
Тоді у Львові розпочався ресторанний бум, і молоді люди мріяли стати власниками атмосферного місце, де на одному поверсі була б кав’ярня, на іншому – студія дизайну.
Після закінчення університету молоде подружжя переїхало до Чернівців, адже саме тут у них з’явилась можливість розпочати свій бізнес.
«Насправді ми не хотіли жити у Чернівцях. Навіть заклалися на 100 доларів, що через п’ять років переїдемо до Львова. А зараз мені подобаються Чернівці», – каже Настя.
Денис розповідає, чому вони все ж приїхали до його рідного міста та як тут розпочалась їхня історія.
У Чернівцях нам було легше відкрити свій заклад. Мої батьки працювали у цій сфері тож запропонували нам їм допомогти. Так у 2013 році ми відкрили «Канапу».
Тоді це ще був формат львівської кав’ярні – все таке старе, вінтажне. До слова, «Канапа» існувала у двох форматах: кав’ярня «Канапа» на Чайковського та «Канапа»-алкоголь. Відкривали кав’ярню дуже бюджетно: ми шукали меблі по місту, на ОLХ за смішні гроші. Самі реставрували їх, фарбували, шліфували паркет.
Пізніше на базі кав’ярні ми створили доставку піци – Черновіцу. Відтак зрозуміли, що час робити щось із алкоголем. Тож формат канапи як кав’ярні закрили на три місяці і відкрили «Канапу-алкголь». Це був перший бар у Чернівцях такого формату. І досить успішний.
З часом ми закрили і «Канапу-алкоголь». Натомість два роки тому відкрили у Чернівцях інший бар, який і досі тішить всіх коктейлями. Окрім цього, зараз ми розвиваємо дизайн.
Безкоштовні проєкти для старту
Наша історія дизайну розпочинається більше двох років тому. Якось зайшов у один із магазинів техніки Apple і випадково запитав власника, чи не хоче він зробити там ремонт. Як з’ясувалося, він давно хотів змін. От ми і взялися за ремонт. Це був наш перший об’єкт. І ми не взяли за нього грошей.
«Часто дизайнери перші проєкти роблять безкоштовно. Це нормальна практика. Головне – почати працювати у цій сфері».
Потім був іще один заклад, за який ми не взяли грошей, – «Beluga». Та, на жаль, він не протримався і за деякий час зачинився. Відтак почалися різні проєкти, тепер уже з гонорарами (сміється).
Створювати закладам мінілегенди
Любимо кожен проєкт, над яким працюємо. Та все ж ставимося до своєї роботи досить самокритично. Постійно хочеться внести якісь зміни та допрацювати деталі. Найзахопливіший період – це реалізація дизайну. Ми проживаємо разом із закладами історію їхнього створення.
Щодо конкурентів. Вони є, і доволі сильні. Але конкуренція змушує швидше рухатися. Нам є чим відрізнятися. У кожному проєкті я стараюся здивувати, створити мінілегенду, якийсь «кіпішок», щоб вразити і замовника, і його гостей. Наприклад, в одному з чернівецьких закладів ми використали величезну картотеку на всю стіну. В іншому створили стіну з банок, які світяться і переливаються різними кольорами… А в місцевому магазині одягу встановили масивні триметрові гіпсові руки, це незвично, але цікаво.
Загалом ми виконуємо дизайн від місяця до півтора. Бувають складні об’єкти, на які потрібно більше часу. Наприклад, я пів року робив проєкт на Комарова. Але паралельно є й такі, над якими працювали три тижні. Це залежить від різних факторів. Насамперед, у дизайнера має бути натхнення.
«Порада для тих, хто хоче бути дизайнером інтер’єру – треба ходити по кав’ярнях і займатися самоосвітою».
Реклама завдяки інстаграму
Раніше ми боялися, що у нас замовлятимуть щось не притаманне нам. Та зараз завдяки інстаграму до мене приходять ті, котрим подобається моя робота. Адже всі свої проєкти я виставляю у цій соцмережі.
Люди люблять стежити за ремонтом в інстаграмі. Щоправда, наші замовники діляться на дві категорії: ті, які вважають, що нічого нікому не будуть показувати, щоб на відкритті закладу був ефект «вау». І вони по-своєму мають рацію. А є такі, хто каже: «Байдуже, показуй та відкривай усе, хай люди проживають із нами ці емоції». Якби я був замовником, напевно, був би на боці останніх.
Поки що у мене не було конфліктів із замовниками. Та були ситуації, коли я розумів, що це не зовсім те, чим я займаюся. Так, наприклад, було, коли я працював над інтер’єром будинку, який не до кінця розумів – він був абсолютно не в моєму стилі. Все ж ми зробили так, як хоче замовник, йому ж там жити. Вийшло гарно.
Виходити за межі
Я мріяв вийти за межі Чернівців та області. І це сталося. Ми працювали у Львові, Луцьку, Черкасах, Києві. Працюємо над розширенням горизонтів і зараз.
Звісно, не хочеться визнавати, що проєкти, виконані раніше, гірші, але саме так відбувається. Ми все ж досить молода команда, дуже активно розвиваємося і показуємо щоразу кращі результати. Гадаю, це помітно не тільки нам. Завжди намагаємося перевершити досягнення.
Вважаю, що провальних проєктів у нас немає. Було декілька об’єктів, у яких ми не вели реалізацію, тобто просто розробили і віддали папери. За долю таких проєктів ми мало що знаємо. А ті, які ми ведемо, успішно реалізовані.
Майже завжди паралельно працюю над декількома проєктами. Це не заважає контролювати реалізацію кожного з них. Також у мене є колеги, які допомагають.
Часто, крім дизайну, наша студія придумує назви закладів. Також ми робимо логотипи.
Ще рік тому мені було некомфортно від такої кількості роботи та відповідальності. Голова йшла обертом. Коли починається дизайн, спершу ти дуже переживаєш, не можеш спокійно заснути… Зараз цієї відповідальності не стало менше, просто я навчився оперативності.
«Оскільки працюємо разом, то вже знаємо, хто як мислить, і часто сходимося у якихось рішеннях. Буває, що розподіляємо обов’язки. Нам не важко, ми просто допомагаємо одне одному. Мені дуже пощастило з Денисом», — каже Настя.
«Настя вважає, що ми мало часу разом проводимо», — жартує Денис.
Він каже, якщо мріяти про майбутнє, то: «Ідеальна картинка – ми робимо заклад у Києві, який би хайпанув на всю Україну. І ти розумієш, що ти це створював».
А Настя хоче розробити інтер’єр свого будинку.
Робити бюджетніші заклади
Щодо місцевих закладів – тут усе трохи складно. Хоча Чернівці ніби і з туристичним потенціалом, та туристів усе одно немає. Усі нові кав’ярні та ресторани виїжджають на одних і тих самих гостей, які з одного щойно відкритого закладу переходять в інший такий же. Вважаю, що у Чернівцях усе ж досить невелика кількість людей постійно ходить у заклади. А проблема в тому, що у нас дуже дорого. Ми все-таки не столичне місто і не місто-мільйонник. Туристи прийдуть не скоро, якщо взагалі прийдуть. Треба робити місто комфортним для чернівчан.
Уявімо, що 10% із них ходять по закладах регулярно, треба робити все, щоб таких було б хоча б 20.
Наприклад, у тому ж Франківську чи Тернополі ситуація набагато краща.
У Чернівцях, напевно, потрібно робити бюджетніші заклади, щоб містяни більше і частіше відвідували їх, прививати гастрокультуру.
Іванна Аннин
Фото Ірини Болести
Фото декількох закладів, де дизайнерами інтер’єру стали Денис та Настя.
