Наймолодший екскурсовод. Пан Ярко про любов до Чернівців, туристів і світ навколо себе

Він уміє так розповісти про Чернівці, що хочеться повернутися на його екскурсії знову.

25-річний Ярослав АДАМЧУК, або Пан Ярко – відомий і наймолодший екскурсовод Чернівців. А ще він – співкоординатор проєкту Всеукраїнського руху «Твоя країна», радіоведучий, активіст та засновник ІГ «Здорова Буковина». Він уміє так розповісти про Чернівці, що хочеться повернутися на його екскурсії знову. Навіть якщо ви місцеві і вам здається, ніби ви дуже добре знаєте своє місто. З Ярославом можна досліджувати Чернівці у різних варіаціях: класична екскурсія, веломандрівка, нічне місто. А можна навіть узяти участь у різноманітних квестах. Якою б не була мандрівка, Ярко завжди готує цікаві історії та факти, приправлені щирою любов’ю і харизматичністю. Нещодавно Ярослав повернувся з мандрівки Грузією і тепер із новими силами знайомить туристів із красою Чернівців та України.

Відкривати для себе Чернівці можна з Ярославом як англійською мовою, так і українською. Туристичною сферою хлопець зацікавився у зовсім юному віці. Тоді він – студент історичного факультету ЧНУ, який сам оплачував своє навчання – долучився до волонтерської діяльности, різних проєктів та організації культурних подій. На прохання друзів розповідав про місто, показував цікаві місця. І ще більше закохувався у Чернівці. Хоча народився і до 6 років жив у Чернігові. Як для інтроверта, комунікація з великою кількістю людей стала викликом. Але робота над собою та шалене бажання займатися улюбленою справою перемогли.

То є Пан Ярко 

Псевдонім з’явився тоді, коли я вже проводив екскурсії. Якось познайомився з хлопцями, і ми вирішили разом здійснити п’ятиденний похід Чорногірським хребтом. Зі мною пішов друг дитинства, який подав ідею зняти відеоблог з цієї подорожі. Під час зйомки я імпровізаційно сказав: «Привіт! То є пан Ярко. Зараз ми перебуваємо в Українських Карпатах». Відтак закинув це відео у соцмережу, після чого чимало знайомих почали називати мене Ярком. З того часу вирішив так представлятися, з’явилися візитки. А тепер це вже стало моїм брендом.

Наймолодший серед колег  

Почав проводити екскурсії у 19 років. Спершу дуже хвилювався, що починаю працювати у сфері, де багато досвідчених професіоналів своєї справи. Але водночас це мотивувало мене до вдосконалення, до вивчення фактажу. Обклавшись книжками, цілими днями сидів у бібліотеці, вчитувався у кожну сторінку. Ні, я не хвилювався, що про мене подумають колеги. Я боявся сам за себе, щоб не було «дірок». Тож писав перед екскурсіями нотатки, щоденник. Дуже важливою є підготовка. Прекрасно розумів, що потрібно працювати над собою. Закінчив курси екскурсоводів тоді, коли вже займався екскурсіями. Там я зміг презентувати себе і познайомитися з тими колегами, з якими тепер працюю. Тобто стати частиною цього середовища, не бути одним у полі воїном. Це навчання дуже багато дало мені. Особливо вдячний Оксані Лелюк, яка відкрила світ туристичної діяльности. Здебільшого бачу, що колеги ставляться з повагою до того, що, незважаючи на молодий вік, я наполегливо та відповідально виконую свою роботу. Для мене надважливою є праця над собою. І тисячі схвальних відгуків, задоволених людей є підтвердженням того, що робиш свою роботу добре.

Чернівці рідні у всьому

Ця любов з’явилася з роботи над собою. Якось я вирішив прокидатися о п’ятій ранку і йти бігати. Тоді в мене виникло бажання зробити світ навколо себе кращим. Тому, перш за все, прибрав від сміття майданчик, на якому займався щоранку. Виніс близько 10 пакетів непотребу. З того моменту почав звертати увагу на різні дрібниці. Впевнений: щоб полюбити те, що тебе оточує, треба привести його до ладу. Так само з екскурсіями. Коли почав працювати в цій сфері, одразу хотів розповідати так, щоб заряджати любов’ю, використовував фрази «поважати та берегти», «не смітити» тощо.

Друга паралель – коли вивчав історію міста, відкривав для себе багатьох діячів, які чимало вклали у розвиток Чернівців. У те, щоб це місто було активним адміністративним центром, де можна працювати, відпочивати або просто насолоджуватися життям. Ти розумієш, що хочеш бути частиною того, що вже зробили, берегти та створювати щось нове. І це все дуже сильно зв’язалося зі мною. Що більше читаєш, опрацьовуєш матеріал, дізнаєшся нового, то більше цим хочеться жити. Це та робота, яка вимагає постійного самовдосконалення, що мені надзвичайно подобається. Чернівці мені рідні у всьому. У мене немає тут рідної адреси, для мене це невід’ємна рідна частина, за яку болить, якою пишаєшся і для якої прагнеш кращого. Щоб місто отримало те, що воно заслуговує. А найперше – любов самих чернівчан.

Аби бути хорошим екскурсоводом, потрібно постійно працювати

Коли навчався на історичному факультеті, друзі запросили до громадської та волонтерської роботи. Саме тоді ми долучилися до проєкту з прибирання міста – «Зробимо Україну чистою». Мені постійно казали: «Розкажи щось цікаве про місто. Ти ж історик!» Мені хотілося допомогти. Пішов до викладачів, у бібліотеках почав збирати цікаву інформацію. Тоді провів декілька екскурсій горою Авророю, фан-парком, поїхали у село Білу. Було приємно, а людям цікаво.

Другий бік – це люди, які мене мотивували. Казали: «Ти так класно розповідаєш. Проведи. Розкажи. Покажи». Власне, це люди, які надихали і продовжують надихати на роботу. Аби бути хорошим екскурсоводом, потрібно постійно працювати. Навіть тоді, коли роботи немає. Ти повинен усе помічати, дізнаватися нове, стежити за новинами, читати. Якось пожартував, що найдорожче, що є в квартирі, де я живу, це книги про Чернівці і Буковину.

Бути екскурсоводом-інтровертом

Це був виклик самому собі. Мало того, що інтроверт, я ще з дитинства був дуже закритим. Коли про це розповідаю, мені не вірять. Та це правда. Навіть у 18 років мені було страшно заговорити з незнайомою людиною. Я дуже хвилювався через це. І на початку екскурсійного шляху страх ще був. Але я пропрацьовував ці питання, здобував упевненість у собі. Повернемося до того, з чого починав. Я хотів зробити середовище навколо себе кращим. А екскурсовод – це людина, яка теж це може зробити через свою роботу. І я зрозумів, що змінити своє середовище, оточення і досягти особистісного успіху можна через взаємодію з людьми.

У Чернівцях найбільше подобається насамперед ЧНУ імені Юрія Федьковича. Попри ті проблеми, які є у місті, люди їдуть до нашого міста за атмосферою. Я неодноразово чув фразу: «Ми, як у Європі». Туристам подобається архітектура Чернівців, пішохідна вулиця. Просто гуляти, споглядати. Це справді приносить задоволення. Часто туристи кажуть, що їм мало одного дня в нашому місті. І що приємно, багато з них повертаються знову і знову. Важливим є й те, що відроджуються запити для іноземців.

Місця сили у Чернівцях

Усе починається із залізничного вокзалу. Щоразу, коли повертаюся до Чернівців або зустрічаю туристів, відчуваю, що я вдома. Обожнюю дивитися, як падає сонячне проміння на будівлю вокзалу і зустрічати там людей. Направду, це місце, яке заряджає. Наступне – це Гагаріна. Вулиця, яка зустрічає гостей, і вулиця, яка надихає мене життям. Якби я міг якось обійняти її, я б це зробив. Постійно відчуваю тут заряд енергії та мотивації.

Ще мені подобається парк за університетом – теж енергетично особливе місце, де обожнюю споглядати за вечірнім сонцем. Далі – вулиця Ольги Кобилянської, де відчуваєш себе, як риба у воді. Відчуття, що місто прийняло тебе саме через людей. Люблю під кленами читати чи планувати справи.  Наступне місце сили – краєзнавчий відділ обласної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка. Це місце настільки рідне мені, що я люблю туди просто зайти й опрацьовувати історію наших Чернівців. Далі у моєму рейтингу – вулиця Шептицького, де розташована булочна «Дяді Вані». Це мотивує, коли одна людина створила свою чудову справу і годує людей смачною випічкою. А закриває список гора Аврора, звідки обожнюю дивитися на панораму Чернівців».

Дизлайки від гостей

Не подобаються гостям брудні вулиці, провалені тротуари, пошарпані фасади. Це топ 3, що не подобається. Від себе додам іще проблеми з безпритульними собаками і відсутність громадських вбиралень або їхня якість – жахливо мала. Ще не вистачає хороших готелів із середньою ціною. І щоб вони були недалеко від центру, коли мова йде про велику кількість людей.

На сьогодні турист розраховує витратити на сніданок чи обід 100-150 гривень. Тобто, це на один раз поїсти. Серед закладів подобаються туристам «Панська гуральня», «Колесо», «Гопачок», «Кав’ярня на розі», «Grand Cafe» та різні відкриті локації на Кобилянської.

Про сувеніри

Мене завжди запитують, що купити цікавого у Чернівцях. Думав над цим. Бо що? Сувенір неїстівний, він однаковий. Хтось скаже, що в нас мало унікального сувеніру. Та я об’їздив 19 обласних центрів України, і жоден із них не виділився унікальністю. Запропонував купувати буковинський щербет. Це те, чого я не бачив у інших містах. І люди купують, їм цікаво і смачно. Також купують «Буковинський горіх».

Курйози з туристами

Треба все записувати, є багато перлів. Хтось приїздить у Чернівці і шукає «McDonald’s», хтось губиться, бо не попереджає, що кудись відходить. Були історії, коли одразу перед екскурсією питали, де пива купити. Ти розумієш, що маєш зацікавити всіх. Не будеш їхати, як потяг. Потрібні жарти, легенди, харизма. Були історії, коли рвалося взуття. В однієї жінки таке сталося з кросівками, і вона взула шльопанці. Дуже переймалася, де купити взуття, бо їй було незручно ходити гарним містом у шльопках. Бувають цікаві прохання: ми хочемо на Калинівський ринок. Насправді, багато туристів їздять туди купувати речі. З точки зору привабливої локації він цікавий. До того ж другий за величиною в Україні. Взагалі в роботі екскурсовода багато ньюансів. Це постійна імпровізація. Мене запитують, чи не набридає мені говорити одне й те саме? Та в мене ніколи не буває однакових екскурсій.

Зробити місто відкритим для світу

Крім класичних екскурсій, проводжу багато тематичних мандрівок. Зокрема «Нічний тур Чернівців із Паном Ярком», яку організовую від гільдії нічних провідників. Цьогоріч з’явилася валюта гільдії, яку учасники отримують перед прогулянкою містом. Під час екскурсії за неї можна придбати якісь особливі речі. Не менш захопливою є екскурсія «Легенди Чернівців». Планую також проводити тематичну прогулянку з історії кави. А ще у планах – створення традиційного «Нічного туру». Можливо, зроблю його щотижневим і відкрию співпрацю з туристичними компаніями та мандрівниками з усієї України. Ще хочу продовжити вивчати Буковину. Відкрити 50 цікавих місць і видати інтерактивну книжку. Такий же план і по Чернівцях. Хто має бажання, може поділитися зі мною цікавими місцями. Можемо разом зробити місто відкритим для світу і розповісти про його унікальність.

У майбутньому планую організувати свою роботу на всю Україну. Туристам відкривати Чернівці, а чернівчанам – Україну, організовуючи різноманітні тури. Водночас я залишаюся вірним своїм принципам, що Чернівці для мене рідні і кохані. Завжди хочеться закликати чернівчан любити, берегти та розвивати своє місто. А ще в планах видати книгу про Чернівці, яку я вже потрохи пишу.

Наступного року хочу піднятися на Казбек. Буду готуватися до сходження. Оскільки я позиціоную себе як активний екскурсовод, хочу бути тим, хто подорожує і відчуває все на собі.

Про книги

Читаю різну літературу. Переважно це краєзнавча тематика або щось про Україну, Буковину. Наприклад, зараз читаю «Кримський інжир» – історії про Крим. Ніколи не був там. Дуже хочу побувати. Обожнюю фентезі. Прочитав 5 книг «Гри престолів». Одна з улюблених – «451 градус по Фаренгейту», яку «проковтнув» за ніч. Взагалі дуже люблю Бредбері. Подобаються «Квіти для Елджернона» Деніела Кіза, «Таємничий острів» Жуля Верна.

 

Альона Чорна

Фото Альони Чорної та Ірини Болести

Залишити відгук

Залишити відгук