0
За австрійського та румунського періодів на Пруті у Чернівцях були популярними муніципальні купальні та відпочинок на пляжі.
Річка Прут була улюбленим місцем відпочинку та купання серед чернівчан за австрійського та румунського періодів. Про це відомо зі старих фотографій і спогадів містян. Раніше там було дуже людно, практично, яблуку ніде було впасти.
«Життя кипіло, сонце сяяло, вода була теплою і чистою, хотілося хлюпатися у річці, повітря було наповнене радістю», – пишуть у своїх спогадах чернівчани.
Тут не лише купалися і засмагали. На міський пляж приходили, аби займатися на гімнастичних снарядах, пограти на тенісному корті, почитати, а юні гімназисти – аби подивитися на дівчат у купальниках. Увечері на пляжі грала музика, влаштовували танці.
На старих листівках видно, що на Пруті було облаштовано декілька пляжів, муніципальні чоловічі та жіночі купальні, ресторани. Зокрема купалися чернівчани біля мостів через Прут, а пляжі мали такі назви: «Riviera», «Mamaia», «Венеція», «Народний пляж».
Про те, що чернівчани купалися у Пруті, а саме про купальний сезон, згадував у своїй книжці «Тоді в Чернівцях і довкола» Георг Дроздовський.
«Від станції «Фольксгартен» він (трамвай) їхав через усе місто аж до моста через Прут, мав колись два класи, а влітку, в купальний сезон, переходив на відкриті вагони, в яких і на яких пасажири висіли гронами, що на відрізку біля залізничного вокзалу було вельми небезпечно. (…) ми любили його, коли він весело видзвонював дорогою, а ввечері повертався у свій притулок біля «Фольксгартена», – пише Георг Дроздовський.
Окрім старих фотографій, про популярність міського пляжу серед чернівчан писав Петер Демант (псевдонім Вернон Крес). Це чернівчанин, який провів у нашому місті дитинство та юність.
У книжці «Моє перше життя» Вернон Крес (Петр Демант) згадує про те, як улітку він гімназистом відпочивав та купався на міському пляжі Чернівців. Туди приходили відпочивати й інші гімназисти. Їм було цікаво подивитися на дівчат у купальниках.
У своїй книжці він яскраво розповідає, як відпочивав на пляжі з дівчиною Алісою й забув про екзамен.
«О десятій ранку ми з Алісою зустрілися біля автобуса. Їй було жарко їхати, попри те, що одягнута в легке квітчасте плаття і сандалі на босу ногу. На пляжі я швидко роздягнувся і став біля жіночої роздягальні. Як вона виглядає в купальнику? Довгі ноги, хороший зріст – це ще не все. Я любив її довірливість, усмішку, руде коротке волосся, думав тільки про те, коли побачу її знову, але мені хотілося, щоб вона була гарна! Адже стільки недоліків можна приховати за одягом!..».
– Ось і я, підемо купатися! Мені досить пів години на сонці, аби облізти, – сказала вона, підійшовши несподівано до мене – вийшла, напевно, через другі двері.
«Я підняв очі, і моє серце підскочило: на ній були вузькі бікіні, набагато сміливіші, аніж хто-небудь наважився вдягнути на нашому пляжі, у неї була білосніжна шкіра, гарне, гнучке тіло, від незграбності не залишилось і сліду. З таємною гордістю я побачив захоплені погляди засмаглих відвідувачів пляжу».
На пляжі Петр Демант зустрів друга батька, доктора Крафта.
«Він лежав на сонці на пістрявому купальному халаті ймовірно іноземного виробництва і читав маленьку потріпану книгу у шкіряному переплетенні. Тонкий поціновувач живопису, ексцентричний сибарит, він із допомогою подорожей, дорогих картин, машин, коней і жінок марно намагався зменшити свої величезні статки».
Того дня у Петера Деманта були письмові екзамени. На пляжі у той день не було жодного абітурієнта. Петр планував ще поплавати з Алісою, але до них о пів третьої підійшла Роберта і нагадала знову про екзамен.
«Я злякався не на жарт: спізнитися на абітур! Рівно о третій починалися письмові – тих, хто запізнився безумовно, виключать…»
За півгодини хлопець переодягнувся та наздогнав трамвай, який уже від’їжджав. Оскільки гімназія була між двома зупинками в трьох хвилинах ходьби від однієї з них, Петер зіскочив з трамваю на ходу…
П. Демант описує ще один епізод – «Вальпургієва ніч», коли навесні з друзями посеред ночі пірнали у воду з обриву «у чому мати народила». Гімназисти з дівчатами стрибали у воду з триметрового обриву голяка.
«Задоволені своїм подвигом, ми витирали один одного і одягнулися. Наступного ранку Еріка отримала від Фреді в подарунок свій «портрет»: він намалював її голою, де вона намагається перелетіти на мітлі на другий берег річки. Дехто бачив цю карикатуру, і кілька днів знайомі тільки і говорили про наші «оргії при місячному світлі».
Підготувала Ольга Максимюк за сприяння директорки муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського Лесі Щербанюк
Фото зі сторінки фейсбук Edward Turkiewicz
