Зала цензури та 5 тисяч кінострічок. Репортаж із Чернівецького обласного кінопрокату

Як працює обласний кіноархів «Чернівецький кіновідеопрокат» та чому показ фільмів у районах втратив популярність після розпаду Радянського Союзу.

5 тисяч кінострічок на різних носіях – стільки кіно та відеопродукції зберігається в архівах Чернівецького кіновідеопрокату. Обласний кіноархів працює у Чернівцях з 1944 року. І за Радянського Союзу тут свого часу безперестанку працювали 70 робітників та постачали кінопродукцію у райони. У кінопрокаті є легендарна зала, де відбувався попередній показ фільмів для обкомівських працівників. І лише після повної цензури фільм потрапляв на широкий екран.

Що сьогодні відбувається в обласному кіноархіві, як зберігають плівку та чому за цим комунальним підприємством закріплено таку велику територію, читайте.

Обласний кінопрокат розташований на Роші. Дістатися туди можна маршруткою № 6 або приватним транспортом. Ворота комунального підприємства зачинені, адже цей об’єкт під охороною.

Нас зустрічає директорка ЧОКП «Кіновідеопрокат» Людмила Калінкауцька. На цій посаді вона працює з 2004 року, а у сфері кіно – з 1980. Пані Людмила розповідає, що ми перебуваємо на комунальному підприємстві обласної ради «Чернівецький кіновідеопрокат» у спеціалізованому приміщенні.  1968 року його за власні кошти, виручені з продажу квитків, збудувала кінофікація. Тут кіноархів Чернівецької області, який збирають у Чернівцях з 1944 року.

5 тисяч кінострічок. Стільки кіно та відеопродукції тут зберігають. Серед них – художні та документальні, науково-популярні вітчизняні та зарубіжні кінострічки різних років виробництва. Тому все зроблено згідно з правилами безпеки та професійного зберігання кіноплівки на різних носіях.

«Підприємство створене з метою розповсюдження національної та світової кіноспадщини, збереження національного кінопродукту, покращення кіно- та відеообслуговування населення Чернівецької області. Основна діяльність спрямована на продюсування, демонстрування, використання і формування обласного кіно- та відеофонду новими кінострічками на різних цифрових носіях. А також забезпечення контролю за використанням кінотеатрами, кіновідеоустановками та іншими суб’єктами, що надають кіновідеопослуги, дотримання правил ліцензійного показу. Займається організацією і проведенням кінофестивалів, прем’єрних та тематичних показів, співпрацює з навчальними та культурними закладами, творчими спілками, сприяє розвитку вітчизняної кінематографії», – розповідає Людмила Кальнікауцька.

У коридорах кінопрокату та у кабінеті директорки з-поміж інших портретів і банерів виділяється портрет Івана Миколайчука.  Його подарував український художник Віталій Ясько. Талановитого актора, режисера, сценариста, заслуженого артиста України Івана Миколайчука тут шанують. Упродовж багатьох років до чергової річниці з дня народження нашого земляка кінопрокат уже традиційно проводить фестиваль «Іванова Переберія», куди запрошує делегацію кіномитців із Києва та всієї України.

«Цей Всеукраїнський кінофестиваль став брендом Чернівецької області. Його мета – згуртувати глядачів навколо надбань сучасного українського кінематографу, до українського культурного простору», – каже директорка кінопрокату.

Під час будівництва незалежної держави кіно є дуже вагомим важелем впливу на свідомість молодого покоління, переконана пані Людмила. За її словами, зараз Україна надає велику фінансову підтримку українському кінематографу, нардепи ухвалюють закони, які сприяють виробництву сучасних українських фільмів. А Державне агентство України з питань кіно відмічає роботу Чернівецького кінопрокату щодо представлення українського кінематографу на теренах Буковини. Людмила Калінкауцька розповідає, що Національна спілка кінематографістів України неодноразово клала за приклад роботу Чернівецького філіалу та відзначала ініціативність та відданість справі кіно.

За словами пані Людмили, останніми роками люди почали більше ходити до кінозалів. Спостерігався спад у 2000 роках, але зараз міські кінотеатри «Чернівці», «Ефект», Кінопалац імені Ольги Кобилянської добре працюють. Щодо районів, то там найкращі справи у Вижниці. Вдалим прикладом просування українського кіно є презентація фільму «Гніздо горлиці». Його знімав у Вижниці молодий український режисер Тарас Ткаченко. Він і запропонував влаштувати на місці зйомок прем’єрний показ. На фільм прийшло багато людей, які були очевидчми та брали участь у роботі над стрічкою.

А торік режисер, народний артист України Олесь Янчук зняв фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри». Він приїхав до Чернівців із попереднім показом та презентацією фільму до виходу на широкий екран України. Відбулося цікаве обговорення з інтелігенцією краю, викладачами історії та політології ЧНУ, громадськістю.

«До речі, раніше у кінопрокаті фільми демонстрували централізовано. Кіно, перш ніж показувати на великому екрані, демонстрували у кінозалі в кінопрокаті. Сюди приїжджали великі боси з обкому партії з ідеологічної роботи, редактори тощо. Після перегляду стрічки вони радилися, як представити фільм, аби було більше користі в ідеологічному плані та виручка. Проводили спрямовані роботи. Цей зал у нас зберігся, усі, хто приходять до нас, перше, про що запитують, де зала, в якій обкомівські працівники переглядали фільми», – розповідає Людмила Кальнікауцька.

Заходимо до легендарної зали. Мої очікування побачити тут щось нереальне, не справдилися. Це звичайна невеличка типова зала з дерев’яними кріслами, на стіні екран.

«Це було елітне місце. Тут демонстрували фільми, які не потрапляли на екрани кінотеатрів. Стрічку могли заборонити через якісь нюанси: кадр, вислів. Тому всі так хотіли потрапити до цієї зали. Я теж у ті часи працювала редакторкою в обласній кінофікації, і в мої обов’язки входив попередній перегляд фільмів. Була причетна до тих часів, коли кінострічки у цій залі переглядали боси. Тут була урочиста атмосфера, всіх частували кавою та чаєм», – каже Людмила Кальнікауцька.

Тоді фільми у міські та районні кінотеатри потрапляли після затвердження та розподілу директором кіноархіву. Директор кінопрокату самостійно розписував порядок надходження фільмів до районів і сіл. Першим екраном фільм йшов у кінотеатрах Чернівців, другим – у районах, відтак вони розписували прокат по селах.

У радянські часи у кожному районі був кінотеатр, збудований за кошти кінофікації. Тоді ця організація була багатою, мали кошти на розвиток мережі. Вели підрахунки виручки, робили висновки, який фільм сподобався, де треба проявити ініціативу. Це була спрямована робота.

На такому великому підприємстві у штаті працює 11 людей: досвідчені редактори, фільмоперевіряльники, інженерно-технічний персонал, чотири охоронці, адже територію спеціального призначення цілодобово охороняють. Коли зводили будівлю кінопрокату, плівка була горючою, тому тут такі масштаби. Крім того, є резервуар запасу води для протипожежних заходів ДСНС Чернівців на весь цей мікрорайон та силова  електророзподільча станція РЕМу. А ще останніми роками у приміщенні кіновідеопрокату діє виборча дільниця для зручності мешканців навколишніх вулиць.

За Союзу тут працювали 70 людей на конвеєрі. Перевіряли плівку. Всього було до 100 працівників.

Заходимо в апаратну. Тут готували фільм для показу і перевіряли плівку. Звідси демонстрували фільми. Апаратна ще радянська, техніка приблизно 1980-х років, але все працює. Хочемо зробити тут музей.

У першій кімнаті фільми збережені в іншому форматі. Це касети і диски. Фільми на плівці зберігають окремо.

«Ось Велика Вітчизняна війна, це фільм 1979 року», – демонструє надбання Людмила Калінкауцька.

«А це Миколайчук. Держкіно видало прекрасний збірник фільмів Івана Миколайчука на сучасних дисках. Але маємо і на плівці – це архів, зберігаємо у різних форматах».

– Звідки у вас ці надбання? – запитую.

– Фільми закуповувала держава і розподіляли їх централізовано по областях, – каже директорка.

До речі, за Радянського Союзу тут працював конвеєр. Машини завантажували та вивантажували одночасно. Жінки у білих халатах перевіряли фільми. Дві вантажні машини щодня розвозили фільми по районах та селах області.

«У задовільному активному стані стаціонарна кіноапаратура 23-КПК, яка дає можливість у демонстраційному кінозалі переглянути будь-яку кінострічку з запасників. В архіві підтримують спеціальні умови збереження кожного яуфа з кінострічкою та температурний режим. Поряд розташований рекламний склад, де зберігають зразки  рекламних плакатів до стрічок минулих років. Маємо можливість показувати фільми для дітей із дошкільних установ та учнів шкіл, що розміщені поруч. Закупили великий мобільний проектор, із яким виїжджаємо та обслуговуємо заходи з нагоди різних свят по всій Чернівецькій області», – зазначає директорка кінопрокату.

Далі оглядаємо територію кінопрокату. Чималий яблуневий сад посаджений на честь Олександра Довженка у 70-х роках XX століття. Колектив розробляє проект «кінотеатр під відкритим небом» і демонстрацію фільмів у цьому садку. Для цього планують придбати сучасну кіновідеоапаратуру (потужний відеопроектор). А ще заснувати на базі кінопрокату музей кіноапаратури, створити кінофотогуртки та навчати дітей майстерності кінозйомки.

Важливо, аби ці плани та мрії Людмилі Калінкауцької вдалося втілити у життя. Аби влада не стримувала її починання, а навпаки – підтримувала та сприяла. Адже наразі чернівецький кінопрокат має заслужену репутацію в  Україні. Кінематографісти з усіх студій хочуть приїжджати на Буковину та долучатися до створення нових кінострічок та проведення їхніх презентацій.

Прощаємося з пані Людмилою. Віримо, що незабаром зустрінемося тут уже на перегляді фільмів під відкритим небом.

Ольга Максимюк

Фото Ірини Болести 

                         

 

Залишити відгук

Залишити відгук