0
Як чернівчанка реалізувалася у професії та як розвивала свій інстаграм.
Чим живуть відомі в інстаграмі чернівчани? Скільки часу вони проводять у ґаджетах та що зроблять, якщо улюблена соцмережа раптом зникне? «Шпальта» продовжує нову рубрику, в якій будемо знайомити вас із популярними блогерами міста.
29-річна Дарина Запісочна – у топі найпопулярніших блогерок Чернівців. Про те, як вона стала однією з найбільш оплачуваних фотографів області, як розвинула блог до 200-тисячної аудиторії, її сімейні стосунки та майбутній бізнес вона розповіла в інтерв’ю «Шпальті».
Перше весілля фотографувала безкоштовно
Дарина з дитинства бачила себе у творчій сфері. Вона любила малювати і здобула освіту архітекторки. Перед тим, як стати фотографинею, Даша працювала за фахом, відтак деякий час продавала одяг через інтернет. На зароблені кошти купила свою першу камеру і записалася у фотошколу.
«Я завжди була творчою дитиною, бачила себе дизайнеркою одягу. Та коли дізналася, що для цього потрібно шити, зрозуміла, що це не моє, – жартує Дарина. – Була думка стати дизайнеркою інтер’єру, та не мала, де навчатися. Я закінчила 9-й клас і обрала схожу сферу – архітектуру. Можливо, задатки фотографа я випрацювала і в коледжі, адже ми там малювали, займалися кольорами, композицією. Після закінчення коледжу я здобула рівень бакалавра в ЧНУ імені Юрія Федьковича. Пізніше я пів року працювала архітекторкою у приватному підприємстві. Потім прийшла на дизайн гардин, тож добре знайома з текстилем. Відтак я продавала одяг через інтернет. Так я заробила певний капітал, щоб придбати камеру. Це було спонтанно, хоча мені тоді було майже 25. Ще в 20 років я мріяла потрапити в фотошколу, та ніяк не випадало такої нагоди. Після того, як у мене з’явився напівлюбительський фотоапарат, буквально за два тижні до початку школи Geometria, я побачила оголошення про набір і вирішила спробувати. Багато чого я вже знала, та технічних нюансів мене навчили саме тут… А далі було багато-багато самовдосконалення, пошуків свого стилю, своїх кольорів…
Після того (2014 рік, -авт) я зрозуміла, що можна спробувати себе в цій професії, але мені потрібна була потужніша техніка. Мене запросили стажуватися в Geometria. Серед фотографів тоді я була першою і єдиною дівчиною. Зізнаюся, це в мене вийшло не одразу. Я постійно працювала над собою, читала статті, дивилася відео. Саме тому, коли мене запитують, як навчитися фотографувати так, як я, куди піти на навчання, я й не знаю, що відповісти. Нікуди. Бо до всього маєш дійти самостійно, методом своїх же помилок і допрацювань», – розповідає Дарина.
Півтора року Дарина Запісочна працювала у Geometria. Коли зрозуміла, що переросла цей етап, вирішила працювати на себе.
«Це був листопад-грудень 2014. Два місяці плачів і розчарування, у мене не виходило, я не вкладалася в дедлайни і рамки, а робота ночами виснажувала. І я пішла звідти. Але я не цураюся свого першого старту і не відхрещуюся від того, що я там була. Це був хороший поштовх. Але якби я не працювала над собою, не стала б професіоналкою в цій сфері», – зазначила Дарина.
Перше весілля Дарина фотографувала безкоштовно ще задовго до навчання у фотошколі. Це було свято сестри її подруги. Знімала вона на чуже обладнання. Каже, що за ніч до весілля розбиралася у налаштуваннях техніки.
«Мені сказали: ти прийдеш, поклацаєш декілька кадрів – і все. Зрештою вийшло дуже навіть непогано: і їм добре, і мені досвід. Потім було ще одне «перше» весілля, паралельно з навчанням. Я розуміла, що мені потрібне портфоліо, і напросилася на одне весілля другою фотографкою. Та вийшло так, що я була основною, а найманий спеціаліст робив відео», – розповідає Дарина.
Колеги казали дівчині, що вона дуже швидко «вистрілила». Перші замовлення у неї з’явилися у 2015.
«На одному майстер-класі почула, що у нового спеціаліста, який тільки з’явився на ринку, може бути 10-12 весіль у рік. І це дуже крутий результат. А у мене було 20, і я подумала, що роблю все правильно», – згадує чернівчанка.
Зараз Даша працює у цій сфері чотири роки. За цей час вона знімала і лав-сторі, і «вагітні» фотосесії. Та нині для неї основне – весільна зйомка. Вона відзняла вже понад 130 весіль. Дарина зізнається, що клієнти та інші фотографи називають її «дорогою» спеціалісткою. Високу ціну за свої послуги пояснює так званим фільтром замовлень.
«Це дуже важка робота фізично. Я вклала багато грошей у техніку і свій розвиток. Іду на весілля з рюкзаком, який важить під 20 кілограмів і коштує до дев’яти тисяч доларів. Якщо вкладатися на повну на весіллі, то маєш бігати, стрибати, присідати і забувати про те, який маєш вигляд. У мене постійно болить спина. Я працюю ночами. Тільки на обробку знімків з одного весілля, йде 72 години. У мене є помічник, який допомагає з початковим етапом обробки. Далі роблю все сама, бо не можу це довірити комусь. Тому так, я дорого беру за свої послуги, бо я знаю собі ціну. Колись я вирішила, що не можу взятися за всі зйомки, лиш би заробляти гроші. Підвищити ціну – це був такий собі фільтр. Мої колеги казали, що я можу поставити більшу ціну і працювати менше… Я довго не наважувалася, але тепер розумію, що зробила правильно. Щоправда, працювати менше я не стала… Вважаю, що адекватно оцінюю свої послуги, тим паче для нашого регіону…», – пояснює Дарина.
Читайте також: Як відкрити бізнес за 1200 гривень. Історія успіху блогерки Яни Двірничук
Вдруге ти обираєш не сукню, а людину
Дарина відверто розповідає про свої стосунки та сім’ю. Торік вона стала нареченою вдруге. До свого весілля готувалася без метушні, адже знала, чого хоче і як усе має бути.
«У мене дуже змінилося ставлення до організації свята. Фотографуючи, я бачила стільки весіль, стільки гарних суконь! Та мене це не відволікло. Адже чітко знала, як усе повинно бути, яке весілля, яка сукня… Все було простіше, ніж першого разу. Я ще зрозуміла, що поняття весілля і сімейного життя дуже відрізняються у людей із віком. Коли ти наречена вперше, то більше думаєш: весілля – це сукня. А вдруге ти мислиш логічніше і обираєш не сукню, а людину. Ми з Денисом не хотіли святкувань узагалі. Ми просто були щасливими, що знайшли одне одного. Коли я вперше стала нареченою, мені було 23 роки, зараз – 29. Вік однозначно впливає на сприйняття стосунків і сімейного життя загалом. Недаремно закордоном не поспішають із вибором, приглядаються одне до одного», – розповідає Даша.
Зі своїм чоловіком перед весіллям вона зустрічалася рік. Попросили її руки на першу річницю.
«Ми разом із Денисом уже 2 з половиною роки. Це ідеальний час. Коли люди дуже довго зустрічаються без офіційних стосунків – це погано, адже починаються сумніви. Краще створювати родину тоді, коли відчуття свіжі. Він мені освідчився рівно через рік стосунків, і я не уявляю для цього кращого моменту. Не можу сказати, що після весілля наше життя сильно змінилося. Просто тепер немає «я і ти», а є «ми» – і це круто. У нас спільні плани, спільні погляди, ми вже будуємо своє майбутнє разом, скоро відкриємо бізнес. А ось до того, що треба вставати зранку і готувати сніданок, я досі не можу звикнути», – жартує Даша.
Дівчина каже, що сім’я та рідні завжди посідатимуть у неї перше місці у сходинці пріоритетів. Та свою сімейну історію називає справжньою Санта-Барбарою. Вона з дитинства живе з бабусею та дідусем, а тато знайшов її у фейсбуку…
«Мене часто запитують, чому немає фото з твоїми батьками, чому всюди тільки бабуся з дідусем. Іноді мені ці запитання здаються не дуже етичними. Хоча розумію, що це викликає цікавість у людей. Так само багато запитань щодо моєї незвичної зовнішності… Я виросла з бабусею і дідусем. Саме вони мої найближчі люди. Так вийшло, що мої батьки опинилися в різних країнах і з різними родинами. А зовнішність незвична у мене від тата – він із Камбоджі. Я не бачила його до 24 років. Потім він мене знайшов у фейсбуку. Тато був у мене на весіллі, а мама приїхати не встигла. Я підтримую з ними стосунки настільки, наскільки це можливо. Та я вже доросла і потреби у батьках, як маленька дитина, не маю. У мене вже своя сім’я», – розповіла блогерка.
Дарина припускає той варіант, що на деякий час піде з фотографії задля дітей.
«Це основне у нашому житті. І я припускаю, що зроблю фотопаузу, адже можу вийти в декрет. Хочу дитинку, бажано дівчинку», – з усмішкою ділиться Даша.
Два кота. Бізнес із солодкими «рибками»
З інстаграму підписники Дарини знають, що вони з Денисом називають одне одного котами. Навіть хештег весілля у них також був #2kotawedding. Коли у пари виникла ідея створити спільний майбутній бізнес, над назвою думали не довго. Пара зовсім скоро відкриє у Чернівцях заклад, де можна буде скуштувати їхні солодкі «рибки».
«Знову будуть «Два кота». Це була моя ідея назвати так нашу справу, адже нас впізнають за цим «брендом», у людей є асоціація з нами, – каже Дарина. –Мабуть, підписники здогадалися, що це буде за бізнес. Це наші солодкі вафлі, які ми з Денисом презентували на Соборній площі під час новорічного ярмарку. Вафлі у формі рибок, а не котів, бо таку вафельницю знайшли, – жартує Даша. – Це мікробізнес, який не потребував величезних капіталів. Це буде щось маленьке, можливо, з часом у місті з’являться більше наших точок. Ми одразу придумували таку концепцію – щоб це було впізнавано і легко було зробити франшизу. І це нормально, що блогери відкриваюь свій бізнес. Зі своєї аудиторії потрібно витягувати максимум. Твої підписники – вже твої клієнти, і це круто», – зізнається Дарина.
Не «та, що фотографує», а Даша Запісочна
Багато чернівчан знають Дарину навіть більше як інсталюдину, ніж фотографиню. У неї майже 200 тисяч підписників, і зараз вона називає себе блогеркою, хоча довго відхрещувалася від цього кліше. В інстаграмі дівчина зареєструвалася ще у 2012 році, та активно почала вести сторінку з 2015.
«Тепер думаю, що я – блогерка. Колись же відхрещувалася від цього, та тепер точно блогерка-фотографиня. Інстарам займає багато часу. Якщо це не робота, то ще одне захоплення. Я зареєструвалася у цій соцмережі колись для того, аби мати замовлення фотосесій. Там публікувала свої роботи і використовувала цю соцмережу як портфоліо. А з 2015 року я почала підписувати фото текстом, і людям це подобалося. Завести інстаграм було правильним рішенням, адже після того, як заборонили ВК, у мене вже була певна аудиторія тут, і мене легко могли знайти», – розповідає Дарина.
Стати відомою в інстаграмі, а тим паче набрати десятки чи сотні тисяч підписників – точно не було метою Дарини. Перші 10 тисяч знайшли її по фотороботах. Щоб набрати 30 тисяч, Дарина взяла участь у гівевеї.
«Тоді у мене було 18 тисяч, яких я не накручувала. Мене вже тоді почали називати блогеркою, а я все думала: «Хто це взагалі такі?!» Люди казали, щоб я писала далі, бо у мене добре виходить. Мене це надихало, і так зароджувався цей блог. Мені було цікаво залучити аудиторію, зацікавити і зробити так, щоб вони лишалися зі мною й надалі. Потім мене почали запрошувати за бартером на якісь події, у заклади. Тож я могла радити своїм читачам щось нове й цікаве. Підсвідомо була ще одна причина, чому я хотіла вести цей блог. Усі про мене казали, що я «та, що фотографує», або ж «Даша-фотографиня». А я хотіла щоб мене передусім знали як людину, тому почала додавати й особисті фото, розповідати про своє життя. І мені це вдалося.
Тепер блог став ще й заробітком, бо у мене є реклама. Та я рекламую далеко не все. Тут я принципова і не хочу дурити людей. Те, що неякісне, чого забагато чи що схоже на «лохотрон», я оминаю. Окрім цього, у моєму блозі є багато мої порад, за які мені ніхто не платить. Мені просто хочеться ділитися досвідом. І я надзвичайно рада, якщо це комусь корисно», - додає блогерка.
На самому початку Дарина вела блог російською, адже цією мовою спілкується вдома. Пізніше повністю перейшла на українську.
«Вирішила поступово перейти на українську, і підписники це схвалили. Це, звісно, мало і політичну складову. Український контент нарешті став модним – і це круто, що блогери мають можливість щось доносити у масу нашою мовою. Таким чином ми підтримуємо своє. Поштовхом до цього для багатьох було і блокування ВК, та правильність цього ми розуміємо тільки зараз. Я про це не шкодую, бо зараз навіть думаю частіше українською…», – розповіла дівчина.
У розвиток свого інстаграму Дарина вкладає більше зусиль, ніж грошей. Перші розіграші проводила за бартером і сама шукала магазини для гівевеїв та подарунки підписникам. Відтак вкладала у розвиток сторінки кругленькі суми, адже проводила дороговартісні розіграші айфонів. А тепер вона не ставить за мету збільшити кількість аудиторії.
«Інстаграм постійно змінює алгоритми, і дуже важко перейти поріг 200 тисяч. У мене ця цифра була, але вона впала. Прикро, коли користувачів автоматично відписує від мене, і я не бачу особливої потреби у тому, аби набивати нову аудиторію. Я вирішила, що буду активніше працювати зі своїми підписниками, які вже точно зі мною. Частіше проводжу розіграші для них і піднімаю цю внутрішню статистику. Рекламу своєї сторінки у блогерів не замовляла і не буду, бо не розумію, як про мене має щиро говорити людина, яка мене не знає», – каже Даша.
Блогерка проводить в інстаграмі 4 години у день. Вона не тільки активна дописувачка, а й користувачка соцмереж. Для того, аби менше часу сидіти в мережі, три місяці тому Дарина найняла на роботу помічницю, яка відповідає за співпрацю і рекламу на її сторінці.
«Я стежу за топовими блогерами. Це Наталі Литвин, Аліна Френдій, із наших – Ірка Пернаровська. Стежу за Людою Кошарською і родиною Путівленків. Це ті люди, яких я знаю і на сторінках яких немає фальші. Якщо чесно, серед блогерів лицемірство є, не всі у житті такі, якими ви їх бачите у сторіс. Навіть мені часто кажуть, що в житті я не така весела – більш серйозна, зовсім інша. Але це очевидно, адже коли мене бачать на весіллях – я працюю і не можу відволікатися», – пояснила Дарина.
Якщо інстаграм раптом зникне….
«З одного боку, я розчаруюся, а з іншого – відпочину. Потім я засумую, бо як тепер? Треба телефонувати, щоб дізнатися, як у людей справи і де вони бувають? Думаю, створять швидко нову соцмережу, куди я перейду. До того ж, у мене є телеграм-канал, зможу спілкуватися з аудиторією там. Мій бізнес чи заробіток від цього не постраждає, адже мене і так знайдуть ті, кому я буду потрібна. Коли заблокували ВК, була біда для тих, у кого закрився бізнес. Якщо ти відомий і робиш свою роботу, тебе все одно знайдуть. Бо важлива не твоя сторінка, а те, ким є ти».
Цьогоріч Дарину до Дня блогерства (який відзначають 14 червня) сайт BlogerZone номінував у рубриці «Весілля року». 16 червня вона поїде на зустріч-вечірку з топовими блогерами України.
«А що скажуть люди?»
Дарина розповідає, що Чернівці – гарне місто, та враження псують люди та їхнє ставлення до чужого життя.
«У Чернівцях мені не подобається ставлення людей одне до одного. Якщо дороги, інфраструктуру і політичні умови не під силу нам змінити, то ось це – те, що ми можемо. Деякі стереотипи і звички нам треба викорінити. Це – поговорити про когось, «пошушукати», попліткувати. У Києві всім все одно, сусіди часто не знають одне одного, у кожного своє життя. І я б хотіла, щоб у нас було так само. Діагноз нашого міста – «А що скажуть люди?» Від цього треба позбавлятися. Я вам не подобаюся? Так не дивіться на мене! Чернівчанам і взагалі буковинцям треба навчитися жити для себе, а не так, щоб добре про вас говорили люди і щоб нікого не розчаровувати. Ви самі живете своє життя, і щастя створюєте собі самі. Я щаслива людина хоча б через те, що у мене дві руки, дві ноги, я більш-менш здорова… та я щаслива. Якщо я не задоволена чимось у своєму житті, то звинувачувати я можу в цьому тільки себе».
Діана Ватаман
фото Ірини Болести
