Як зустріти Великдень та що покласти у кошик. Поради чернівецького священика

Як потрібно зустріти свято Воскресіння, чи обов’язкова передвеликодня сповідь і чому не потрібно ставити до пасхального кошика все, що заманеться. 

Фото УНІАН

Зустріти Великдень українці можуть із наелектризованими політичними баталіями почуттями, з негативними думками і переживаннями за долю країни. «Залишіть усе це вчорашньому дню», — радить читачам «Шпальти» священик університетської церкви Трьох Святителів, доцент кафедри культоролії, релігієзнавства та теології ЧНУ ім. Ю. Федьковича отець Микола Лагодич. Він розповів, як потрібно зустріти свято Воскресіння, чи обов’язкова передвеликодня сповідь і чому не потрібно ставити до пасхального кошика все, що заманеться.

Опанувати свої емоції

Із президентських виборів я не роблю жодної катастрофи. Чому? Бо ті емоції, що люди пережили, це те, що вони самі собі дозволили зробити. Тобто вони не змогли опанувати себе. Людина створена за образом і подобою Божою. Найбільший дар, який вона має, – це дар свободи. Тому зараз перше, що ми повинні зробити, – це опанувати свої емоції і прийняти те, що вибрала більшість. Навіть якщо хтось і є не прихильний до цього кандидата. Якщо ми люди віруючі, то повинні розуміти, що Господь допустив нам цю владу. Що більшість наших громадян хотіли – вони це отримали. Чи вони будуть задоволені – важко сказати…

Великдень – це найважливіший день у житті християнина. Христос постраждав за людей, і причиною були гріхи. Але через його Голгофу прийшло воскресіння. Кожен повинен розуміти: якби не було розп’яття, не було би воскресіння. Якби не воскресіння, не було би особистого спасіння. Тому це свято ми повинні використовувати як виразник духовної перемоги.

Великдень не є винятково родинним святом чи застіллям. Насамперед ідеться про духовність. А традиції, які у нас побутують, не мають глибокого християнського коріння, зокрема й освячення кошиків. Тому не треба велику увагу акцентувати на тому, коли приготувати паску, що треба поставити у кошик.

Ми сповідаємося для себе

Дуже важливо, аби цю Пасхальну трапезу ми могли розділити з кимось. Наприклад, із тим, хто від нас бідніший. Колись на освячення приносили дуже великі кошики, бо частину роздавали бідним. Якби люди частіше ходили до церкви, то, певно, робили б так і зараз. А не тільки слухали культорологів, з якими краями повинна бути пасочка та якою має бути ковбаса чи писанка. Так ми стаємо співучасниками не Воскресіння, а народовір’я. Коли це передається з покоління в покоління, то вказує на те, що ми не пізнаємо істину, маючи можливість це робити. Щоб зустрітися з Богом, маємо приготувати у своїй душі місце для нього. Апостол Павло дуже чітко каже, що основою всього є любов. Любов, мир злагода, терпіння – це дари Святого духа. Ці чесноти ми повинні плекати у своєму серці. Щоб їх плекати, ми повинні завжди стежити за своїм духовним станом. Зробили щось погане – виправилися, пішли до сповіді. Дуже часто люди кажуть, навіщо сповідатися, якщо Бог і так про мене все знає. Так. Бога обманути не можна. Тому для чого ми сповідаємося? Для себе. Щоб перед Богом засвідчити, що я усвідомив, що те чи інше я зробив не добре. Іван Златоустий у своєму слові, яке буде читатися у Пасхальну ніч, каже, що Бог приймає всіх, хто коли б не прийшов. Навіть в останній день. Головне – бути готовим зустрітися з Богом. Але після цього треба змінюватися: Бог простягнув руку, як аванс. У нас ще є можливість прийти й узаконитися. Дуже мені подобається цей термін на Буковині. «Узаконитися» — тобто посповідатися і причаститися. Людина повертається у закон.

Бути у храмі, а не на кухні

У нас був час – 48 днів Великого посту для того, аби підготуватися до Великодня. Зараз ми, образно кажучи, на фінішній прямій. Момент, коли ми вже не стільки працюємо над собою, як співстраждаємо Христу.

У неділю ми прийшли до церкви з вербовим гіллям і сказали «Осанна», тепер для нас важливо не сказати «Розіпни». З молитвою ми маємо бути у церкві, а не стояти на кухні пекти паски, робити ковбасу. Коли нас немає у храмі – це і є розіпни. Нам просто байдуже. Бо ми не можемо від Бога тільки брати, ми повинні Богові щось давати, якусь жертву.

Треба мати стриманість у приготуванні великодніх частувань

Є три молитви на освячення хліба, м’яса і молочних продуктів. Потреби освячувати у кошику якісь екзотичні наїдки зовсім немає! Чому люди приносять освячувати ці кошики? Бо постили, тому беруть благословення на те, щоб почати знову їсти не пісні страви. Так ця їжа буде благословенна. Тобто треба розуміти: освячують ті продукти, які у піст не їли. У  великодній кошик ми ставимо хліб, м’ясні страви, молочні продукти (сир, масло) та яйця. Часто люди ставлять ще щось. Але треба мати стриманість у приготуванні великодніх частувань. Людина має фінансову спроможність покласти що завгодно у кошик – і це частково момент зухвалості. Якщо вже ми зберігаємо традицію освячування їжі, то хай вона буде традиційною. У жодному не можна ставити у кошик алкоголь.

Наталія Фещук

 

Залишити відгук

Залишити відгук