Київська фотографиня привезе до Чернівців документальну фотовиставку про єврейські родини

До початку Другої Світової війни чернівецьке єврейське населення складало до 45 тисяч осіб. Хвиля розправи з євреями відбулася лише під час входження румунської армії та німецьких СС. 11 жовтня 1941 року частину міста перетворюють на ґетто, куди потрапило близько 55 тисяч євреїв із передмістя та Чернівців. За півтора місяця всіх їх депортовано до румунського ґетто та у табори Трансністрії, звідки навесні 1944 р. починається повернення приблизно 25 тисяч євреїв. Історики схиляються, що голокост пережила менша частина. У березні того ж року місто відвойовує радянська армія, єврейські активісти залишаються відновлювати Чернівці і хочуть сформувати представництво міського єврейського населення. Однак радянська влада цього не дозволила. Впродовж іще чотирьох років майже 28 тисяч євреїв через румунський кордон виїздять на захід. Серед них були поети Пауль Целан і Роза Ауслендер. На Буковині оселяються євреї з різних частин СРСР, утім публічне релігіне життя обмежується двома синагогами та перевірками рабинів радянською владою, що звинувачує євреїв у космополітизмі. За цих умов євреї намагаються приховати своє походження, змінюючи прізвища на російські чи українські, частіше практикують змішані шлюби. Євреські традиції залишали для вузького родинного кола, організовуючи підпільні богослужіння та відзначення єврейських свят удома.