У камері 23 години на добу. Репортаж із Чернівецького СІЗО. Фото, відео

Хто «сидить» у Чернівецькому слідчому ізоляторі і як проходить день ув’язнених.

Величезна бібліотека, лазня, кімната тривалих побачень. Тут є навіть крамниця та пекарня, де печуть хліб і виготовляють макарони. Однак є й інший бік медалі – темний карцер та прогулянки, де навіть небо – за ґратами.

Потрапити в приміщення СІЗО, якщо ти не вчинив правопорушень, не так уже й легко. Не обійшлося без численних запитів та офіційного дозволу Державної пенітенціарної служби. Перед тим, як зайти до цього приміщення, ми залишаємо у камері схову сумки, гаманці, телефони, ремені… «Такий порядок, ніяких заборонених предметів», – кажуть нам при вході. Під час усього нашого перебування там нас супроводжують двоє працівників установи: заступник начальника з соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО Микола Труфин та заступник начальника з комунально-побутової та господарської роботи Микола Прищепа.

В’язні офіційно працевлаштовані й отримують «мінімалку»

У СІЗО 14 засуджених працюють офіційно. Їм зараховують стаж і вони отримують за це мінімальну заробітну плату. Та це дозволено тільки тим, кого рішенням суду залишили відбувати у СІЗО свій термін. 24-річний Іван – один із таких. Він потрапив сюди за крадіжку та угон транспортного засобу. І зараз працює кухарем у харчоблоку слідчого ізолятору. Через добу він встає о 4 ранку, аби встигнути приготувати для всіх ув’язнених сніданок.

О 6 годині встають усі ув’язнені, у них є до 30 хвилин для ранкового туалету. Потім їм приносять їжу в камери. Іван каже, що на якість харчування тут не скаржиться. Приблизний раціон такий:

«Сьогодні було картопляне пюре. На обід буде борщ, перлова каша, соління і тушковане м’ясо. На вечір має бути пшенична каша і чай. Я задоволений», – розповідає Іван.

14 людей із затриманих мають хронічні хвороби і потребують особливого харчування. Їм дають каву, горіхи, сухофрукти, шоколад, згущене молоко. Раціон для таких людей у день обходиться в приблизно 54 гривень, стандартне меню – до 30.

Нам показують харчоблок, де зберігають м’ясо та рибу (все в окремих холодильниках). Поруч столик із журналом. Сюди робить записи лікар, який бере проби на їжу і перевіряє її якість тричі на день.

У приміщенні харчоблоку пахне свіжоспеченим хлібом. Дізнаюся, що його тут не закуповують, а випікають у тюремній пекарні. Навіть макарони виготовляють на місці. Працює у пекарні 40-річний ув’язнений Віталій.

«Я заспокоююся, коли тут. Це для мене дуже приємно – готувати божий хліб. Вдома я теж пік хлібини, пироги…»

Щодня запікають приблизно 120 хлібин. Кожна має важити 750 грамів.

Ідемо далі. Нам показують місцеву бібліотеку. Тут величезний вибір книжок. Бібліотекарка Ярослава Василівна працює тут уже 20 років. Розповідає, що частіше затримані просять кримінальну літературу, трилери. Нерідко читають законодавство і фентезі.

«Вони просять «тяжку» літературу, якісь трилери. А я жартую і кажу, що треба читати поезію – весна ж. А взагалі вони багато читають. А що їм ще тут робити? Часу стільки, що читати починають навіть ті, хто цього раніше не любив. Вибір у бібліотеці є, та це здебільшого художня література, класика. Багатьом приносять книги з дому, вони можуть їх лишити тут після того, як вийдуть», – каже вона.

Також у бібліотеці є чимало релігійної літератури та ікон.

«Вони тут більше вірять. У релігійному плані у них немає ніяких обмежень. Часто звертаються до церкви. Навіть вікна всіх камер розташовані так, що вони виходять на дворик церкви. Сюди ув’язнені можуть прийти раз на тиждень, у середу. Священики є тут і на свята», – розповідає наш екскурсовод Микола Труфин.

За потреби запрошують священиків різних конфесій до затриманих, які цього хочуть.

Ці зустрічі відбуваються у кабінеті психотерапії. Тут психологи і психіатри також працюють з ув’язненими. Особливу увагу приділяють тим, хто тільки потрапив до цих стін. І тим, хто схильний до депресії та самогубства. 

 

Бачимо, що у лазні на території СІЗО саме завершують ремонт. Купатися тут можуть один раз на тиждень чоловіки, двічі – неповнолітні та жінки. Серед тих 14 людей, які працюють у СІЗО, є і перукар. Його послугами користуються лише під наглядом.

 

 

Мами можуть «сидіти» з дітьми

Одне з того, що нас найбільше здивувало, – кімната для мами з дитиною. Зараз вона порожня, та раніше саме у ній відбували термін вагітні чи ті, у кого дитина віком до трьох років. Всередині є душова кабіна, туалет, ліжко, дитяче ліжко, іграшки.

«Зараз таких затриманих у нас немає, та раніше були. Якщо жінка вагітна – її поселяють сюди. Народжує вона у спеціалізованому закладі, а далі у неї є вибір – віддати дитину додому чи «сидіти» з нею тут», – розповідають співробітники СІЗО.

А для неповнолітніх тут є навчальні класи. Навчання екстерном їм забезпечують учителі школи №5. Наразі такої потреби немає.

Після тривалої «екскурсії» СІЗО нам нарешті показують камери, в яких сидять ув’язнені. Раніше тут одночасно перебували майже 800 людей. Наразі тюрма не переповнена. У 72 камерах перебуває 214 ув’язнених. Із них 10 жінок, один неповнолітній, який чекає на рішення суду. Його підозрюють у вбивстві. Також суду чекають четверо громадян із сусідніх держав. Один ув’язнений перебуватиме у СІЗО довічно за подвійне вбивство.

«Більша частина ув’язнених – це ті, яких тільки затримали. Вони лиш чекають на рішення суду, великий відсоток із них може виявитися навіть не винними у тому, в чому їх підозрюють. Та в СІЗО є і окремий блок, де перебувають ті, яких суд вирішив залишити відбувати свій термін тут, а не відправляти у колонію», – розповів в.о. начальника Чернівецького СІЗО Вадим Кривий.

Характер злочинів, за які потрапили сюди правопорушники – найрізноманітніший: хуліганство, крадіжки, торгівля наркотиками, спричинення ДТП чи навіть ґвалтування та серійні вбивства. Багато ув’язнених сюди потрапляють повторно.

«Тут дуже різні люди. Як і за злочинами, так і за тим, ким вони були за межами цих стін. Тут були і пенсіонери, і вчителі, і навіть правоохоронці зустрічалися у камерах із тими, за ким стежили раніше», – додає він.

Аби уникнути конфліктів між в’язнями, у СІЗО є своя система поселення у камери. Максимум в одній можуть поміститься до 20 людей.

«Жінки утримуються окремо. Окремо ті, які вперше потрапили до цих стін, і ті, які вже були неодноразово судимі.  Також окремо утримуються неповнолітні. Особи, які також вперше притягуються до кримінальної відповідальності, і ті, які раніше вже відбували покарання», – розповідає в. о. начальника державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» Вадим Кривий.

Потайки зазираю у вічко камери, де перебуває неповнолітній, та у жіночу камеру. Коли наші очі зустрічаються – стає не по собі. По черзі визирають холодні, єхидні, іноді й жорстокі погляди.

Відтак нам відчиняють одну з камер. Зараз тут за дрібні правопорушення утримують п’ятьох хлопців. Заходимо у їхній тимчасовий дім. Двоє ув’язнених дивляться у вікно та курять. Інших троє вишикувалися у лінію і спостерігають за нами, часто дивляться у підлогу. Час від часу хлопці віджартовуються. Нам із фотографом дещо лячно, проте атмосфера тут не така гнітюча, як я уявляла собі раніше.

У камері ввімкнений телевізор. На двоповерхових металевих ліжках у хлопців – особисті речі, багато книжок. В одного навіть помічаю правопис української мови. На стінах – ікони. На тумбі – свіжі фрукти, передані рідними. На підвіконнику також продукти: печиво, фрукти, шоколад.

«Напишіть, що то «мєсний» холодильник», – жартують.

У кожній камері є туалет та умивальник. Саме у таких умовах перебувають затримані 23 години на добу.

Тільки одну годину дозволяють гуляти чоловікам, дві години – жінкам та дітям. Прогулянки дозволені на задньому дворі СІЗО під чітким наглядом. Небо там загороджене сіткою. У літній час облаштовують спорт-майданчик та встановлюють тенісні столи. Щоправда, цьому всьому довелося повірити на слово, адже показувати двір для прогулянок нам не захотіли. Не бачили ми і карцера, куди поселяють ув’язнених за дуже тяжкі порушення режиму.

Мобільні тут заборонені. Проте щодня ув’язненим дозволяють говорити з рідними до 15 хвилин телефоном у спеціальних кабінках. У СІЗО вони можуть періодично бачитися з сім’єю. Ті, хто відбуває у слідчому ізоляторі свій термін, мають право на тривалі побачення з родиною. Три дні ув’язнені можуть побути з дружиною та дітьми в окремому приміщенні. Тут дві кімнати, кухня, ванна, дитяча… За це потрібно заплатити по 130 гривень за добу з людини, у літній період – 110.

Ще одне право, яке СІЗО не може порушити – медичні послуги. В слідчому ізоляторі є медичний блок. Якщо ув’язнений погано себе почуває, він може про це попередити наглядача зранку, і його прийме лікар.

«Обладнання тут хороше, нове. Є спеціальна програма, яка забезпечила нас усім потрібним. Тут є навіть стоматолог. Звичайні пломби ставлять безкоштовно. Якщо у когось є фінансові можливості доплатити за дорогі пломби – так теж можна. За все решта вони не платять», – розповідає Микола Прищепа.

Крамниця у СІЗО

Насамкінець нам показують, мабуть, найбільш неочікуване для нас місце у СІЗО – крамницю. Це повноцінний маленький магазинчик, де можна придбати продукти, цигарки та засоби особистої гігієни. Покупки здійснити тут можуть лише ті, хто має особистий рахунок.

«Звичайно, вони не роблять тут покупок самостійно: все замовляють через заяву у спостерігача. Купити щось собі можуть дозволити ті 14 в’язнів, які тут працюють, бо у них є рахунок, куди нараховують зарплату. Також рідні ув’язнених можуть відкрити їм рахунок і поповнити його грошима. Це зручно для тих, хто живе далеко і не має можливості часто приносити посилочки. З самого початку всі більше думають про засоби гігієни. Потім купують солодощі, згущене молоко, шоколад… Ціни тут не вищі, ніж у звичайних магазинах», – розповідає продавчиня Наталія.

На вулиці біля спеціального віконечка утворилася черга – це рідні передають затриманим посилки. Приносять здебільшого їжу: фрукти, великі контейнери з уже готовою гречкою, м’ясо і навіть хліб. Та всі пакети ретельно перевіряють на наявність заборонених предметів. Контролер розповідає нам, що нерідко саме у їжі ховають телефони чи наркотичні засоби.

«Я не знаю, звідки вони навчилися такій винахідливості. Та телефони умудрялися ховати навіть у пакеті з соком. Якось мобілку запекли у хліб… Випадків спроби передачі заборонених предметів чимало, та ми їх випереджуємо», – каже Оксана.

50 камер цілодобово знімають, що відбувається на території СІЗО.

«Периметр постійно під нашим контролем. Біля екранів, куди транслюються зображення з усіх камер, цілодобово хтось є. Відеоспостереження немає тільки у камерах в’язнів», – розповіли у СІЗО.

Діана Ватаман

Ірина Болеста

Залишити відгук

Залишити відгук