0
Як команда Зеленського досягла успіхів за копійки на виборах завдяки соцмережам та чому методи й риторика політиків старої школи викликає недовіру у молоді.
У Чернівецькій області підрахували голоси президентських виборів 2019. За підсумками першого туру у голосуванні взяли участь 385 535 виборців (54,98%) із 701221.
Лідирує на Буковині Володимир Зеленський, його підтримали 119821 громадянин (31,08%). Друге місце у рейтингу в Юлії Тимошенко – 75759 (19,65%). За Петра Порошенка проголосувало 54240 виборців (14,07%).
Чому так голосували буковинці та як міг перемогти у першому турі Володимир Зеленський – людина без досвіду у політиці й професійної репутації, – пише слухач курсів економічної журналістики від KSE, VoxUkraine та політтехнологічної школи-інтенсивів у Берліні й Києві Ігор Макаров.
Зеленський і кампанія
Для всіх тих, хто стежив за авторитетними соціологічними центрами та їхніми дослідженнями, результат першого туру не став несподіванкою. Київський міжнародний інститут соціології, Центр Разумкова, Рейтинг та інші суспільно-політичні дослідницькі центри презентували українцям реалістичний результат.
Аналітично-консультативна фірма Gallup у результаті власного дослідження з’ясувала, що саме в українців найнижчий рівень довіри до влади у світі. Це пояснюється подіями 2014 року та втечею Януковича. А також завищеними сподіваннями громадян після Революції Гідності.
Чому та як перемогти у першому турі зміг Володимир Зеленський – людина без досвіду у політиці та професійної репутації? У цього феномену може бути декілька причин.
- Рівень політичної культури є настільки низьким, що репутація політика перестала бути цінністю.
- Рівень довіри до влади є настільки низьким, що досвід політика у цій політичній системі сприймається як щось негативне.
- Рівень розчарування є настільки високим, що виборці голосують не «За Зеленського», а проти всього старого.
Якщо розглядати питання підтримки Зеленського з суто технічного боку, його команда досягла значних успіхів у цифровій галузі. Соціальні мережі завжди недооцінювалися українськими політиками та сприймалися як допоміжний інструмент. Завдяки професійній роботі команда переможця першого туру змогла залучити найменш зацікавлену групу — молодь, витративши на це копійки.
Страх щодо того, що молодий електорат не прийде на дільниці, не виправдався. Відео, які спростовували головні міфи (на кшталт того, що на дільницях будуть присутні представники військкоматів), були ще одним дієвим та дешевим засобом як впливу, так і фактором підвищення явки.
Але найбільше допоміг Зеленському канал 1+1, що належить Ігорю Коломойському. Кожному виборцю потрібно розуміти, що за топовим кандидатом завжди стоїть потужний медіа-ресурс. За даними національного опитування проекту «У-Медіа» організації Internews, 77% українців використовують телебачення як джерело новин. За даними КМІС, 60,9% українських телеглядачів дивляться телеканал 1+1, що займається неприхованою PR-кампанією та агітацією за Володимира Зеленського.
Факт підтримки молоддю «зелених» також є свідченням недовіри до політиків старої школи, з їхніми методами та риторикою. Відсутність орієнтації на молодий електорат та абсолютна невіра в його значимість — головні причини того, що молодь не голосувала за Порошенка, Тимошенко чи, наприклад, Гриценка. Ці сторони розмовляють різними мовами: економічними поняттями та геополітичними термінами, питаннями перспектив розвитку та майбутнього курсу України. Це все занадто складно та потребує розуміння політичної структури країни, якого, зокрема, немає навіть у старшого покоління. Молодий виборець, можливо, вперше прийшов на ділянку. Його не цікавлять важкі та вкрай дискусійні теми. Його цікавить питання покращення власного життя у короткостроковій перспективі, припинення війни, присутність діалогу та зміна політичної кон’юнктури.
Явка та Чернівці
Явка 31 березня перевищила рівень попередніх виборів, особливо змінилися регіональні показники на сході. Загалом зробили свій вибір 63,5% українців. Найнижчий показник традиційно у Закарпаття — 47%, найвищий у Львівській області — 68%. Чернівецька область йде на другому місці з кінця — 57%. Пояснюється це культурно-етнічною різноманітністю Буковини та її безпосередньою близкістю до одразу двох кордонів — Молдови та Румунії. Також однією з причин низької явки можуть бути незадовільний стан міської інфраструктури та складність діставання до виборчих ділянок.
Що робити Порошенкові?
Порошенко буде продовжувати тиснути до кінця, намагаючись отримати голоси тих, хто віддав їх «проти всіх», тобто підтримав прохідних кандидатів, які не входили до жодного авторитетного рейтингу. Але задля об’єктивної оцінки шансів Порошенка потрібно згадати, як проходила передвиборча агітація та на яких тезах будували свої кампанії інші топові кандидати (підказка: це повний антагонізм Порошенка).
Тимошенко є заклятим ворогом Гаранта. Вона критикувала все, що робив Порошенко та робила це з надзвичайною завзятістю. Саме завдяки цій критиці Тимошенко здобувала свій електорат як під час виборів 2019, так і під час гонки 2010 року. Електорат Тимошенко — не середній клас і не молодь. Це здебільшого старші люди, що не оцінять переваги безвізу, нового валютного закону чи публічних закупівель через Prozorro.
Бойко — проросійський кандидат, яскравий представник реваншизму та полум’яний критик всієї чинної влади. Виборці Бойка — це виборці Рабіновіча, який останні роки лише й займався критиканством всього, що робилося в Україні. Ті, хто віддали йому свій голос після уік-енду у Москві, не стануть голосувати за Порошенка, який агітує за вступ до НАТО та ЄС, економіко-дипломатичний тиск на Російську Федерацію та відмову від компромісів.
Чи зможе Порошенко отримати додаткові 15% голосів, що дозволять йому хоча б наздогнати рівень Зеленського під час першого туру? Зможе, якщо станеться диво: Вілкул та Бойко, відверто проросійські кандидати, разом мають 16% підтримки; Тимошенко та Гриценко – найбільші критики президента – мають 20% підтримки; Смешко, Ляшко та Кошулинський, що зібрали підтримку абсолютно різних громадян, на трьох мають 13%, за які зможуть поборотися як Порошенко, так і Зеленський.
Чи вірю я у реванш Порошенка? Ні, не вірю. Президент програв кампанію, хоча його провина в цьому лише часткова: рівень сподівань після Революції був зависоким. Його дій було замало, компромату та спірних рішень забагато, а комунікацію з українським народом було втрачено одразу після передвиборчої агітації 2014 року.
У що я вірю, так це дебати, які відбудуться 19 квітня. Цього елемента західної політичної культури не вистачало українському суспільству. Я не знаю, чого варто очікувати від президентських дебатів, бо все залежить від нейтральності модераторів дискусії та фаховості експертів, котрі будуть у студії. Важливо те, що вони будуть. А там уже й вирішимо, хто чого вартий.
