Пісні Івасюка «Я піду в далекі гори» 50 років. Про історію написання, «Плач Єремії» та Боба Марлі

Одному з найвідоміших хітів Володимира Івасюка – пісні «Я піду в далекі гори» – 50 років. Її слова композитор записав на коробці від цигарок, повертаючись із гір, перша назва пісні – «Мила моя», і саме цей твір Івасюка – фактично єдиний, присвячений конкретній жінці.

Візитівкою Володимира Івасюка прийнято називати «Червону руту». Однак найчастіше аранжували та переспівували саме пісню «Я піду в далекі гори». Її вперше виконав сам Володя, одночасно – й ансамбль «Смерічка». Потім Івасюк запропонував твір буковинській співачці з угорським та французьким корінням Лідії Відаш.

Сучасна молодь на запитання, хто виконує «Я піду в далекі гори», напевно відповість: гурт «Плач Єремії». Інтерпретація цієї пісні в наш час полюбилася і запам’яталася саме у виконанні Тараса Чубая і його гурту. Однак сам Тарас вважає, що цей твір найкраще заспівала Квітка Цісик.

Пісню «Мила моя» Володимир Івасюк написав, коли був студентом Чернівецького медінституту. Нині ця композиція відома під назвою «Я піду в далекі гори». Засновник і керівник ансамблю «Смерічка», народний артист України, друг Володимира Івасюка Левко Дутківський розповідає, що познайомилися вони навесні 1968 року.

«Ми познайомилися з Володею у коридорі студії Чернівецького телебачення. Він тоді попросив у мене мою пісню «Бажання» для виконання з ВІА «Карпати», бо дуже вона йому сподобалася. Ми обмінялися контактами. Восени 1968 року він показав мені пісню «Мила моя». Володя сказав, що написав її для «Смерічки» й у стилі «Смерічки». А наш ансамбль засновувався як біг-біт група. І вперше «Мила моя» заспівали солісти «Смерічки» Володимир Михайлюк та Віталій Середа. Але також цю пісню Володя Івасюк записав і в своєму авторському виконанні з ансамблем «Карпати». А потім у наш ансамбль прийшли Василь Зінкевич і Назарій Яремчук, і в музичному фільмі «Червону рута» цей твір виконували саме вони. «Я піду в далекі гори» звучала майже на всіх концертах «Смерічки». Десь у цей же час цю пісню виконала Лідія Відаш. Ми не думали, чи композиція стане хітом чи ні. Ми думали, чи вона підійде у нашу концертну програму. Бо хіт – це … Ну, наприклад, коли Володя награв мені мелодії «Водограю» і «Червоної рути», то ми на «Руту» особливих ставок не робили. Зійшлися на тому, що «Водограй» стане хітом. А вийшло навпаки», – каже Левко Дутківський.

Пісня «Я піду в далекі гори» полетіла у світ наприкінці 1968 року. Цікаво, що багато пісень Володимира Івасюка виконувала Софія Ротару, а ось цю вона не співала. Композицію «Мила моя» у жіночому виконанні вперше представила Лідія Відаш – уродженка Гвіздівців Сокирянського району, її батько Міклош – угорець, а дід Сімон – француз за походженням. У Чернівцях вона навчалася у музичному училищі, і тоді ж познайомилася з Івасюком.

Лідія Відаш

 

 

«Майже всі нові пісні Володя випробував на мені. Щоп’ятниці, одягнувши рюкзаки, ми йшли в гори. Боже мій, як Володя любив Карпати!», – розповідала співачка.

 

 

 

 

Свідченням того, що пісня «Мила моя» має конкретного адресата, свідчить власноруч зроблений Володимиром Івасюком альбом. Його він подарував працівниці чернівецького телебачення Ніні Щербаковій. Саме цій білявці він і присвятив пісню.

Ніна Щербакова

«Ця пісня написана під впливом якогось неясного образу, хоч я й відчував, що цей образ існує насправді. Під час запису я почав усвідомлювати, що той далекий туман, для якого я писав цю пісню, набуває конкретної форми й перетворюється на тебе, Ніно. Хоч це й дивно, але це так. Я зрозумів, що ця пісня написана під твоїм впливом і за правом вона має бути твоєю», – казав Івасюк.

 

Ніна Щербакова ніколи не розповідає про свої почуття до Володимира Івасюка та їхні стосунки, але не приховує: між ними була симпатія. І на чернівецькому телебаченні всі бачили, що між ними справді закоханість. Це зізнання Ніні Володя написав російською, бо дівчина була російськомовною. Сам композитор ніколи не розмовляв російською.

 

Про історію написання пісні

Володимир разом із друзями часто їздили у гори. Одного разу, повертаючись до Чернівців потягом, Володя вперше у вагоні заспівав пісню «Мила моя». Слова записав на коробці з-під цигарок. А мелодія була створена раніше – влітку 1968 року, в селі Біляївцях Одеської області. Тут працювали буковинські школярі, які збирали ранні овочі та фрукти. У студентів медінституту теж були канікули, тож Володимир поїхав із групою, яку очолювала його мати Софія Іванівна.

Багато хто феномен пісні «Я піду в далекі гори» вбачає у її вічній молодості. У другій половині 90-х років гурт «Плач Єремії» дав пісні абсолютно нове дихання. Інтерпретація була такою вдалою, що одразу стала дуже популярною.

«Для мене пісні Івасюка були єдиним промінчиком у совєтській музиці, – розповів «Шпальті» співак і композитор, лідер гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай. – Я виростав на музиці Віктора Морозова, на його піснях, а він також виконував пісні Володимира Івасюка. У 90-их роках з’являлося багато інтерпретацій пісень Івасюка. Багато з них були дуже не якісними, зроблені з несмаком. Я вирішив показати справжнє і достойне обличчя Володимира Івасюка»  – і записав новий альбом «Наш Івасюк». Він вийшов у 2002 році. 

Тарас Чубай розповідає, коли записували пісню «Я піду в далекі гори», навіть не чули цього твору у виконанні самого композитора. Авторський варіант послухали вже пізніше. А на таке аранжування надихнув співак Боб Марлі.

«Це було десь 1996 року. Перед тим, як мала з’явитися наша версія пісні «Я піду в далекі гори», ми дивилися концерт Боба Марлі. Він, відомий як виконавець реггі, надихнув нас саме так виконати «Я піду в далекі гори». Цю нашу версію можна назвати «сонячний реггі». Хоча стиль пісні – поп, але поп-музика у хорошому розумінні цього слова, звісно, з впливом реггі. Цю пісню на концертах ми завжди виконуємо з великим хором глядачів. І що найцікавіше, щоразу «Я піду в далекі гори» у нас звучить по-різному. Нам дуже приємно, що люди люблять нашу версію. Але я вважаю, що найкраще цю пісню виконала американська співачка українського походження Квітка Цісик. Звісно, не беручи до уваги авторське виконання Івасюком та ансамблем «Смерічка».

Кліп на пісню «Я піду в далекі гори» гурт «Плач Єремії» знімав у Києві на Троєщині. Режисер – Віктор Придувалов. У музикантів тоді не було грошей, аби поїхати у гори.

Сьогодні в інтернеті  можна віднайти багато версій цієї композиції. Тарас Чубай додає, що у пісні «Я піду в далекі гори» стільки енергетики, що вона проживе ще щонайменше 50 років.

 

Наталія Фещук

 

Залишити відгук

Залишити відгук