Ювілей «рогатого». Сьогодні чернівецькому тролейбусу 80 років. Фото

В Україні раніше за Чернівці тролейбуси з’явилися тільки у Києві.

Рівно 80 років тому, у лютому 1939, у Чернівцях запустили перший тролейбус. Тоді рогатих «четвірок» було всього чотири, вони курсували від Резиденції до Кладовища на вулиці Зеленій. Вартість проїзду коригувалася від чотирьох до семи леїв – залежно від зупинки. З того часу змінилося багато: нова влада, війна, Радянський Союз, незалежність, знову війна. Проте натерта до блиску «четвірка» досі курсує за майже незміненим маршрутом – як і 80 років тому.

Про те, як живе тролейбусне управління сьогодні, куди поділися перші у Чернівцях тролейбуси та скільки зараз років найстарішому робочому чернівецькому «рогатому», читайте у репортажі «Шпальти».

Стою неподалік Чернівецького тролейбусного управління. Крізь туманну мряку ледь помічаю рівно, немов на параді, вишикувані тролейбуси. Вони, зливаючись зі снігом, перемішаним із болото, нагадують привидів зі старих голлівудських фільмів…

Сьогодні заступник начальника тролейбусного управління Віталій Якубів проводить нам тут міні-екскурсію та показує чернівецькі володіння «рогатих».

«Це цілком правдива інформація про те, що саме 1 лютого 1939 року перший чернівецький тролейбус вийшов на маршрут, – розповідає він. – Мені здається, що така система була першою і в Румунії. А в Україні раніше за нас тролейбуси з’явилися тільки у Києві. Потім, у травні 1939-го, був Харків, а вже восени – Донецьк. Отже, Чернівці були другими! Перший маршрут був від Резиденції і до вулиці Зеленої. На той час – це єдиний маршрут, який налічував чотири тролейбуси фірми «МАН».

фото transphoto.ru

Крокуємо до гаражів-мийок. Віталій Якубів обіцяє показати стареньких чернівецьких красенів. Дорогою розповідає, що у першого буковинського тролейбуса була довга історія.

«У 1944 році перші тролейбуси вивезли в Румунію після війни. Потім, 1945 року, їх знову забрала Червона Армія до Києва. У 1947 році перші чернівецькі тролейбуси передали у депо до Дніпра. Звісно, до наших днів вони не дожили. До речі, зараз найбільше довгожителів у Чилі – там досі працюють тролейбуси 1940-их років. Для цього транспорту не так важливий рік випуску, як якість техобслуговування і ремонтів. В інших містах і тролейбуси, і трамваї спокійно їздять ще з 1960-их років», – пояснює чоловік.

Зараз найстаріший робочий тролейбус у Чернівцях 1979 року. Це ще чеська «Шкода». Маршрутами він не курсує, проте, за словами Віталія Якубіва, працює як екскурсійний та нічний – розвозить працівників депо по домівках.

Підходимо до величезної будівлі з декількома синіми високими дверима. Тут святая святих Чернівецького депо – мийка тролейбусів. Окрім цього, тут живе старенька «Шкода» 1979-ого. Для неї місце особливе – аби не вигорала фарба на вулиці.

«Ось він у нас стоїть – гарний. Розвозить працівників уночі. А також, коли замовляють туристи, гості. Він максимально автентично відреставрований. Розумію, що цікаво було б вам його побачити. Але така система, що більшість тролейбусів закріплені за одним водієм, тому без нього заходити якось не прийнято. Салон, до речі, відрізняється від старих «шісток» чи «двійок» – тут ми зробили автентичні сидіння. Навіть колір тканини підбирали такий, як тоді був – у кінці 1970-их».

Оглядаємо красеня-тролейбуса. Очікувала побачити тут хоча б залишки старіших моделей – ще хоча б з 1940-их чи 1950-их. Але, як переконує пан Віталій, несправні моделі тролейбусів надовго у депо не затримуються – їх списують. Знімають із них усі можливі запчастини, а основу кузова віддають на металобрухт.

фото надано ЧТУ

Виходимо з гаражів.

«Ні-ні, тут я вас залишити не можу – тут 600 вольт, мийка може автоматично ввімкнутися – небезпека», – гукає пан Віталій, побачивши, що хочемо зробити ще більше фото.

Надворі перед величезними синіми дверима вже очікує новенька «двійка». Водій зупиняється перед воротами, запалює цигарку.

– А вам не забагато тут дівчат? – цікавиться чоловік-водій.

Та дивіться які молоді дівчата якраз вам до наших молодих хлопців-водіїв, – гукає жіночка-кондукторка.

«Можете, до речі, – гукає наш гід, – сфотографувати, як тролейбус заїжджає на мийку. Бо, якщо знову десь вискочить: «Ой, а тролейбуси не миють, такі бруднющі», то хай подивляться. Щодня так тролейбуси заїжджають, і миють їх теж щодня. Тому хай не наговорюють», – жартує чоловік.

– А що, хочете подивитися, як тролейбус миють? – цікавиться водій.

Схвально киваю та знову заходжу у святую святих. Новенька «двійка» припарковується між колонами.

«У нас немає окремих людей, які би займалися миттям тролейбусів. Та кожен водій чи кондуктор відповідає за свій тролейбус до кінця – від виїзду вранці з депо й аж до зачинених дверей увечері після миття», – каже Віталій Якубів.

Кондукторка вправно натирає різнокольоровою щіткою вікна «двійки». Водій тим часом обливає тролейбус з обох боків гарячою водою. Наповнений парою гараж, здається, вдихає нове життя у змучений ранковими рейсами тролейбус…

Анна Колісник

Фото Ірини Болести

Залишити відгук

Залишити відгук