0
Останні три роки Чернівці стають популярними, як ніколи.
Фото Кристини Склярчук
Чернівцям 610. До Дня народження нашого міста екскурсовод Ярослав Адамчук розмірковує про те, чому з року в рік програма святкування дублюється, хоча столиця Буковини заслуговує на яскравіше свято. А також він розповідає, що, окрім красивої архітектури помічає кожен турист, який приїжджає до Чернівців, і як наше місто зустрічає гостей, кількість яких щороку збільшується.
Цьогоріч наше місто відзначає маленький ювілей — 610 років з дня першої писемної згадки. Про святкування дня міста я і мої колеги-екскурсоводи говорили ще два місяці тому, припускали, яким буде це свято для туристів і для нас — їхніх провідників.
Програма свята з’явилася наприкінці вересня і знову нічим не здивувала. Пригадую жарт моєї колеги про те, що можна просто скопіювати стару. Аналізую програму свята за останні років десять і розумію, що копіювати можна і ту, що 2009 року — багато не змінилося… Але про це згодом.
Останні три роки Чернівці стають популярними, як ніколи. Щороку я відслідковую збільшення туристів: їдуть з Києва, Харкова, а також з Європи, Америки, Азії та звідусіль. І що ж зустрічає гостей?
Приємні і ще раз приємні враження від нашої архітектури. Так, хочу підкреслити саме це.
Найпопулярніший міф про наше місто, що у Чернівцях можна побачити тільки університет, він одразу руйнується в уяві туриста. Перед гостем відкривається окремий світ з площ, вуличок, двориків, маєтків, народних домів, готелів, концертних залів та гарних історій, якщо він їх шукає, а туристи шукають, навіть, якщо не замовляють екскурсовода.
У нас є красивий театр і чудові кав’ярні, університет і десятки музеїв, які я особисто рекомендую, (ну, у мене є свій топ). І які перші враження? Загалом позитивні. Після першої зустрічі з містом туристи хочуть повернутися знову, набутися у Чернівцях ще і шкодують, що виділили так мало часу на наше місто.
І тут приходять мої страхи. Від краси до болю.
Як би я не любив наше місто і живописно його не описував, але коли болить, то треба говорити про це, ділитись.
Друга подорож до Чернівців починається зі складного прокладання маршруту, бо або квитків нема або транспорту. Починаються пригоди. А коли туристи вдруге приїжджають до такого чудового міста, тут виявляється, є проблеми з курсуванням транспорту.
Ви часто гуляєте центром? Як вам стан тротуарів чи доріг, подобається? От і туристу – ні. Порівнюємо зі Львовом, Одесою, Харковом, навіть містами Європи, адже ми вважаємось маленьким Віднем, правда? Туристи шукають комфорт, а цього бракує, дуже. Під час наступних візитів місто, попри свої сильні сторони, які закохують, відкриває і скриньку, хоча ні, велику скриню проблем, які болять, бісять та кричать, аби їх вирішили.
Гості, які помічають ці проблеми, — підкреслюють туристичний і культурний потенціал нашого міста. Часто чую думки, що він найбільший серед міст України, але …
Страх екскурсовода – місто відкриють, і скриньку відкриють, ту напишуть про неї всюди, а тоді махнуть на місто рукою. Пам’ятаю, як один чернівчанин, почувши, що я екскурсовод, сказав мені:
– А що там дивитись?
Мені страшно, що колись так думатимуть багато людей, але вже не чернівчан.
А поки з позитивним настроєм святкуємо 610-тий День народження нашого міста! З чим і вітаю всіх вас, чернівчани! Чернівці – місто, яке зберегло себе у бурхливому океані історії.
Вірю, що буде ще краще!
Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.
