Якими Чернівці бачать туристи. Думка екскурсовода

Останні три роки Чернівці стають популярними, як ніколи.

Фото Кристини Склярчук

Чернівцям 610. До Дня народження нашого міста екскурсовод Ярослав Адамчук розмірковує про те, чому з року в рік програма святкування дублюється, хоча столиця Буковини заслуговує на яскравіше свято. А також він розповідає, що, окрім красивої архітектури помічає кожен турист, який приїжджає до Чернівців, і як наше місто зустрічає гостей, кількість яких щороку збільшується. 

Цьогоріч наше місто відзначає маленький ювілей — 610 років з дня першої писемної згадки. Про святкування дня міста я і мої колеги-екскурсоводи говорили ще два місяці тому, припускали, яким буде це свято для туристів і для нас — їхніх провідників.

Програма свята з’явилася наприкінці вересня і знову нічим не здивувала. Пригадую жарт моєї колеги про те, що можна просто скопіювати стару. Аналізую програму свята за останні років десять і розумію, що копіювати можна і ту, що 2009 року — багато не змінилося… Але про це згодом.

Останні три роки Чернівці стають популярними, як ніколи. Щороку я відслідковую збільшення туристів: їдуть з Києва, Харкова, а також з Європи, Америки, Азії та звідусіль.  І що ж зустрічає гостей?

Приємні і ще раз приємні враження від нашої архітектури. Так, хочу підкреслити саме це.

Найпопулярніший міф про наше місто, що у Чернівцях можна побачити тільки університет, він одразу руйнується в уяві туриста. Перед гостем відкривається окремий світ з площ, вуличок, двориків, маєтків, народних домів, готелів, концертних залів та гарних  історій, якщо він їх шукає, а туристи шукають, навіть, якщо не замовляють екскурсовода.

У нас є красивий театр  і чудові кав’ярні,  університет і десятки музеїв, які я особисто рекомендую, (ну, у мене є свій топ).  І які перші враження? Загалом позитивні. Після першої зустрічі з містом туристи хочуть повернутися знову, набутися у Чернівцях ще і шкодують, що виділили так мало часу на наше місто.

І тут приходять мої страхи. Від краси до болю.

Як би я не любив наше місто і живописно його не описував, але коли болить, то треба говорити про це, ділитись.

Друга подорож до Чернівців починається зі складного прокладання маршруту, бо або квитків нема або транспорту. Починаються пригоди. А коли туристи вдруге приїжджають до такого чудового міста, тут виявляється, є проблеми з курсуванням транспорту.

Ви часто гуляєте центром? Як вам стан тротуарів чи доріг, подобається? От і туристу – ні. Порівнюємо зі Львовом, Одесою, Харковом, навіть містами Європи, адже ми вважаємось маленьким Віднем, правда?  Туристи шукають комфорт, а цього бракує, дуже. Під час наступних візитів місто, попри свої сильні сторони, які закохують, відкриває і скриньку, хоча ні, велику скриню проблем, які болять, бісять та кричать, аби їх вирішили.

Гості, які помічають ці проблеми, — підкреслюють туристичний і культурний потенціал нашого міста. Часто чую думки, що він найбільший серед міст України, але …

Страх екскурсовода –  місто відкриють, і скриньку відкриють, ту напишуть про неї всюди, а тоді махнуть на місто рукою. Пам’ятаю, як один чернівчанин, почувши, що я екскурсовод, сказав мені:

– А що там дивитись?

Мені страшно, що колись так думатимуть багато людей, але вже не чернівчан.

А поки з позитивним настроєм святкуємо 610-тий День народження нашого міста! З чим і вітаю всіх вас, чернівчани! Чернівці – місто, яке зберегло себе у бурхливому океані історії.

Вірю, що буде ще краще!

Залишити відгук

Залишити відгук