0
З початком нового навчального року на вулицях Чернівців можна побачити багато молодих неповнолітніх людей, які весело відпочивають – часто вони, не соромлячись, розпивають спиртне чи стоять із сигаретою у руках. Виникає запитання, як їм вдалося придбати заборонені алкогольні напої і тютюнові вироби.
«Шпальта» провела експеримент та перевірила, чи вдасться неповнолітнім придбати алкогольні напої та цигарки у магазинах Чернівців без пред’явлення паспорта.
Оскільки я неповнолітня – мені 17, вирішила спробувати купити алкогольні напої та цигарки у популярних мережевих магазинах та невеличких крамничках міста. Покупки знімала на камеру, приховану у кишені піджака.
Першим пунктом перевірки став супермаркет «Наш край». Зранку тут трохи людно: містяни приходять купити свіжу випічку, яку готують у власній пекарні. Іду до каси, за нею сонна і не дуже привітна дівчина киває, киваючи: «Що треба?».
Прошу пачку цигарок популярного бренду, щиро сподіваючись, що мій експеримент розпочнеться з різкої відмови від чесних продавців. Проте касирка без зайвих запитань дістає із навісної «тютюнової скрині» моє замовлення та оголошує вартість. Оплачую покупку, дякую і хоч зараз очікую на найменшу увагу до мене, як неповнолітньої особи. Але дівчина вже втомлено обслуговує наступного клієнта. Тож, вирушаю далі у пошуках більш совісних продавців.
Наступна точка експерпименту: цілодобовий магазин «День-Ніч». Він розташований біля популярного в місті фастфуду, тому основні клієнти тут – це підлітки і молодь. Підходжу до каси, знову прошу пачку цигарок. Дівчина-касирка уважно оглядає мене, вже подумки готую для пред’явлення паспорт. Але вона просто ввічливо питає, які саме цигарки мені потрібні. Розчаровано кидаю до рюкзака вже другу пачку тютюну та виходжу з магазину.
Далі йду в популярний супермаркет «Колос». 16-річна подруга розповідала раніше, що їй тут ніколи не вдається купити цигарки, тому загалом вона надає перевагу маленьким магазинам без касового апарату чи камер спостереження – там точно «проканає».
У «Колосі», як завжди, дуже людно. Але біля каси, де продають цигарки, черги немає. Касирка – дуже привітна дівчина, яка мені видається навіть молодшою за мене. Прошу пачку цигарок, але замість питання: «Які саме?» – зніяковіле мовчання. Касирка уважно дивиться і питає:
– А паспорт у Вас є?
– Ні, нема. Не ношу із собою, – відповідаю і сподіваюся на перший успіх. Далі дівчина щось тихо каже, не чую, перепитую.
– Ви просто трохи замолодо виглядаєте, – каже касирка і дуже нервово потирає руки.
– А без паспорта точно ніяк? Не ношу із собою просто.
– Ніяк, вибачайте, – каже касирка та прощається.
Уже принаймні в одному магазині з трьох не порушують закон – це тішить.
Йду далі Університетською. Заходжу в «Гастроном», тут теж завжди багато студентів. 
Підходжу до міні-відділу із алкогольно-цигарковою продукцією. Прошу бюджетне вино відомого бренду. Привітна жіночка-продавчиня питає, яке саме – біле чи червоне. Жінка пропонує також обрати подарунковий пакет та допомагає акуратно лежачи поставити пляшку. Тож і тут мені продали заборонені для неповнолітніх товари.
Прямую до площі Філармонії. Хочу перевірити «мережу нормальних магазинів» – «Норма». На касі прошу цигарки. Меланхолійна дівчина-касирка, навіть не кинувши на мене погляд, підходить до навісної «тютюнової скрині» та, не озирнувшись, питає, яку саме упаковку: білу чи чорну. Цигарки мені продали і тут.
Уже побувала у п’ятьох магазинах, результати наразі невтішні, але я продовжую шукати добросовісних продавців.
Наступний магазин – «Сотня». Прошу в жінки-касирки цигарки. Вона на секунду примружено дивиться на мене та дістає добре знайому мені упаковку. Розраховуюся, дякую і кидаю до рюкзака вже четверту пачку тютюнової отрути.
Через дорогу ще один магазин – великий «Гастроном». Тут тролейбусна зупинка, тому завжди людно. Напевно, цей магазин також не оминула декомунізація, адже мого замовлення – шампанського «Совєтского» не було. Прошу київського заводу, напівсолодке. Продавчиня приносить потрібну пляшку і відводить очі. Може, розуміє, що я неповнолітня, але мусить продати товар? Розраховуюся, дякую і виходжу.
Підіймаюся Головною вверх до магазину «Ліга-прім». Тут є навіть окремий вхід для цигарково-алкогольного відділу. Може, хоча б тут буде суворий контроль щодо продажу продукції неповнолітнім? Доводиться стояти у черзі. Прошу продавця пляшку шампанського. Літній чоловік-продавець перепитує у когось, чи є в наявності замовлене. Мені приносять зелену пляшку бульбашкового напою. Розраховуюся, тепер стає важче нести все незаконно продане добро. Після виходу з магазину виявляю, що прихована камера вимкнулася і відео не збереглося. Обіцяю собі повернутися сюди пізніше. Залишаю у знайомих все куплене та обираю для перевірки інший район міста.
Підходжу до магазину «Тайстра», перед входом п’ють обідню каву поліціянти. Вони ніби підозрюють, що я задумала, і ввічливо відчиняють переді мною двері. Стою в черзі, нарешті підходжу до енергійної дівчини-касирки. Прошу пачку цигарок. Касирка мимохідь зиркає на мене, дістає із «тютюнової скрині» моє замовлення та перепитує, чи такі цигарки мені потрібні. Я схвально киваю, розраховуюся та виходжу із магазину. Кидаю до рюкзака ювілейну п’яту пачку цигарок.
Наступний об’єкт для експерименту магазин «Нива». Цей гастроном дуже рідний для багатьох поколінь студентів, тому здається, що і правила та закони повинні бути тут витримані поколіннями.
Підходжу до каси, переді мною якийсь юнак купує алкоголь: 5-6 пляшок вина та пляшку коньяку. Не знаю, чи було тому юнакові вже 18, але у продавчині, напевно, не було жодних сумнівів. Настає моя черга. Прошу пачку цигарок, чорних немає, беру білі. Касирка без жодних запитань дістає замовлення.
Останнім пунктом став магазин «Жабка». Магазини цієї мережі вдало розміщені по всьому місту, зокрема, неподалік навчальних корпусів університету, тому дуже сподіваюся, що тут відповідально поставляться до продажу цигарок чи алкоголю неповнолітнім. На касі продавчиня на мене, здається, навіть не глянула. Прошу пачку цигарок. Дівчина, не підводячи голови, дає мені замовлене та оголошує вартість. Сьома пачка цигарок у моєму рюкзаку.
Обіцяла повернутися до «Ліги-прім», де моя прихована камера не спрацювала. На касі ввічлива жіночка-продавчиня усміхається. Прошу пачку цигарок, касирка киває, перепитує, чи такі мені потрібні, та віддає замовлене.
Підсумки експерименту «Шпальти» невтішні. Всього в одному з одинадцяти магазинів у мене, неповнолітньої, запитали паспорт. У десяти інших без жодних запитань продали цигарки та алкоголь. Як це було, можна дізнатися, переглянувши нашу відеопідбірку.
Довідка.
Частиною 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
ВАЖЛИВО: Відповідно до ч. 4 ст. 15-3 вказаного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов’язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
За статистикою, приблизно 83% підлітків мають досвід вживання алкоголю і 53% неповнолітніх – досвід куріння. Такі високі показники можна було б аргументувати популярною серед молоді фразою «У житті треба спробувати все», адже тільки трохи більше 18% опитаних вважають куріння небезпечним для здоров’я. Однак кількість смертельних випадків через «тютюнових друзів» жахає. Куріння є причиною кожної десятої смерті у світі.
Олександра Мельник
