Мистецтво «small talk». Хто такі змінотворці та як вони ділилися ідеями у Чернівцях

Про другу нетворкінг-зустріч між ініціативними містянами.

19:00. Площа Філармонії у Чернівцях. Фонтан зволожує вечірнє повітря. Неподалік від фонтану починається зустріч Chernivtsi Networking: Change Makers vol.2.

Спочатку людей небагато. Та поступово там збираються кілька десятків молодих та ініціативних чернівчан.

Нетворкінг – подія, під час якої учасники знайомляться, спілкуються, обмінюються думками, ідеями та досвідом. Мета – зібрати в одному місці людей з різних середовищ. Тих, які готові бути змінотворцями (Change Makers), жити розумінням проактивності та небайдужості, творити великі та маленькі зміни в суспільстві та державі.

Я стою перед учасниками нетворкінгу та дослухаюся до їхніх розмов. Хочу зустріти нових людей, дізнатися, чому прийшли на зустріч та які мають ідеї. Але знайомитися отак одразу не наважуюся.

Підходжу до приятеля-екскурсовода Ярослава Адамчука. «Пан Ярко», як його тут називають, розповідає: якби нетворкінг у нас не організували інші, сам би ініціював такі зустрічі.

«Цього не вистачало в Чернівцях. Наприклад, я прагну, щоб мої нічні екскурсії перетворилися в нічні пригоди. Для цього шукаю людей, які роблять щось цікаве».

Це вже друга зустріч у такому форматі. Вперше чернівчани зустрічалися для «small talk» 2 серпня у дворику Українського народного дому. Ярослав тоді теж був на зустрічі.

«Говорили про справи, місто, дозвілля. Мені розповідали, як вести канал на YouTube. Здивували нові знайомі, які займаються фаєр-шоу, ті, які збираються бути представниками України в ООН. Також люди, які були в різних куточках світу, розповіли мені про свої подорожі. Як екскурсовод, я врахував їхній досвід та, можливо, завдяки цьому покращу свої тури Чернівцями».

До нас підходить знайомий Ярослава, чернівецький фотограф Микита Ніколаєв. На зустріч він прийшов, щоб шукати однодумців.

«У Чернівцях не вистачає спілкування між людьми. Ніби всі знають один одного, але нечасто домовляються про якісь круті проекти разом».

Зустрічаємо і чернівецького музиканта Льошу Маркеса.

«Прийшов сюди, бо маю багато ідей. Хочу, щоб у Чернівцях відбувалося більше культурних, зокрема музичних подій. Бо у «Франику», наприклад, музичне життя значно насиченіше. Я там виступаю частіше, ніж в рідному місті».

Любов Марушина, яка працює в Лабораторії культури,  як організаторка запитує, чи знайшла я тут цікаві контакти. Дівчина розповідає: хвилювалася, що зустріч відвідають лише знайомі.

«На події в Чернівцях, які ми організовуємо, приходять ті ж самі люди. Але на першому нетворкінгу було стільки нових облич, що я з усіма не встигла познайомитися. Тут я зустріла кількох людей, з якими я б могла співпрацювати в Лабораторії Культури».

Люба знайомить мене з Олексієм Ставчанським, який створює авторські наплічники. Хлопець розповідає: назву бренду рюкзаків поки не придумав, але замовлення вже отримує через соцмережі.

Ми вітаємося зі ще одним знайомим – фотографом Ігорем Константинюком. Він – один з організаторів зустрічі, розповідає про успіх нетворкінгу в інших містах.

«У Києві «small talk» проходив уже близько 50 разів. Це – чудова можливість провести вечір у середовищі ініціативних успішних людей, налагодити контакти, навіть знайти працівників та роботодавців. Основна мета нетворкінгу – дружнє й ненав’язливе спілкування між соціально активними людьми. Чудова нагода наживо перетнутися, розповісти про себе, зацікавити власними ідеями, разом творити корисне для міста».

До мене підходить маркетолог та копірайтер Максим Вігільов. Після цілого дня роботи за комп’ютером Максим пропонує не стояти на місці та пройтися. Так і знайомимося, гуляючи навколо площі.

Як найцікавіший досвід Максим згадує роботу для геймера з Бельгії, який пише ботів для комп’ютерних ігор та конвертує віртуальну валюту в реальні гроші. Говоримо про роботу, Чернівці і майбутнє.

«Хочу залишатися в Україні. Велика мрія – відкрити всеукраїнський освітній центр, де навчатимуть соціально активним стосункам, вмінню налагоджувати контакти. Хочу підтримувати ініціативи Тараса Корнійчука, бо мені подобається те, що він створює».

Ініціатори нетворкінгу в нашому місті – люди з різних сфер, різних поглядів, яким близька ідея творення змін через спілкування між різними людьми.

Максим знайомить мене з головним натхненником нетворкінгу в Чернівцях Тарасом Корнійчуком. Тарас із бородою, жвавими очима, усміхнений. Питаю, чому вирішив спробувати формат «small talk».

«Працюючи в галузі ІТ, я більшість часу спілкуюся із замовниками у мережі, через що почуваюся трохи самотнім. Через брак спілкування і зацікавився ідеєю нетворкінгу. Важливо, щоб люди зустрічалися, спілкувалися, підприємці та активісти знайомилися між собою. Тоді легше вирішити проблеми в місті».

Тарас – один із учасників нового проекту Urban Space 500 – об’єднання півтисячі людей практичного інтелекту, готових інвестувати в ідею та розподіляти кошти на фінансування інших ініціатив.

«Багато років я всю енергію вкладав у роботу. Зараз пробую робити щось цікаве і корисне для суспільства. Завдяки Dzestra talks я познайомився з Юрієм Філюком. Тоді він розповів, як розробляв платформу «Тепле місто», як створив бренд Івано-Франківська, засновував Urban Space 100.

Я намагаюся хоча б інколи частину прибутку віддавати на благодійність.  Тому зацікавився київським рестораном Urban Space 500, одним із співзасновників якого є Юрій Філюк. Ідея проекту в тому, що 500 людей вкладають по 1000 доларів та створюють ресторан. 80% прибутку закладу передають у фонд Urban Space 500. І потім, коли активісти з Києва потребують коштів на реалізацію корисних для міста проектів, вони заповнюють грантову заявку та можуть скористатися фондом. Ми вже об’єднали 500 людей, знайшли приміщення, уклали договір про оренду. Зараз проводимо ремонт».

Тарасу набридає говорити про себе, і він пропонує познайомити мене зі «справжнім змінотворцем» Сергієм Кізімою:

«Я вважаю, коли ти вкладаєш ідеї в дітей, ти маєш можливість стати безсмертним».

Коли підходимо до Сергія, він саме розповідає про сніданки учнів ліцею. Говорить емоційно та натхненно, його уважно слухають. Сергій Кізіма – вчитель фізики та заступник директора з навчальної роботи в Багатопрофільному ліцеї для обдарованих дітей у Чернівцях. Питаю хлопця, чому його називають змінотворцем.

«Тому що я небайдужий до стану освіти сьогодні в Україні. Я прагну навчити молодь, як правильно розвивати свої природні здібності, критично ставитися до світу та до себе, бути лідером. Хочу посприяти, щоб талановиті люди залишалися в Україні. Хочу стати прикладом для своїх учнів, бути ближчим до них.

Я допомагаю вчителям опановувати нові методики, нестандартно будувати уроки. Наприклад, завдяки квест-технологіям, коли учні виконують завдання у формі гри, й непомітно для себе, засвоюють матеріал та отримують задоволення. Або відпочивають під час уроку, дивлячись пізнавальне відео з YouTube. У мене є товариш, який викладає фізику. Домашнє завдання він дає за допомогою фото в Instagram».

Серед ідей, які Сергій реалізовуватиме вже цього вересня – перетворення Першого дзвоника з протокольної на дружню зустріч школярів, дітей та вчителів.

«Хочемо замість стандартної лінійки зробити пікніки, щоб батьки, вчителі та діти знайомилися в невимушеній атмосфері».

Також Сергій мріє відкрити в ліцеї для обдарованих дітей клас робототехніки. Тарас хвалить цю ініціативу й пропонує шукати спонсорів серед власників ІТ-компаній:

«Так підприємці вкладуть кошти в інтелектуальний капітал. Потім діти можуть стати спеціалістами з ІТ та працювати для цих фірм».

На площі Філармонії світло вуличних ліхтарів відкидає тіні кількох десятків змінотворців.

На прощання Сергій каже, що ми ще побачимось. Я відповідаю, що, принаймні, на наступній зустрічі Chernivtsi Networking.

 

Оксана Чорна

 

 

Залишити відгук

Залишити відгук

Один відгук

  1. Карен
    Вересень 12, 2018 о 08:36

    Жаль, нас не було у місті! Ну нічого. Наступного разу обов’язково спробуємо потрапити на захід. Інформуйте!