Про Чернівці на мапі глобального волонтерства. Інтерв’ю з президенткою AIESEC у нашому місті Іриною Олар

Дев’ятнадцятирічна чернівчанка Ірина Олар вивчає прикладну фізику, працює менеджеркою з продажів та керує локальним комітетом AIESEC у Чернівцях

Цього літа до Чернівців на шість тижнів приїхали майже 20 волонтерів AIESEC з Китаю, Туреччини, Сінгапуру, Індонезії, Тунісу та Сербії, щоб реалізовувати тут освітні проекти, відкривати для себе інші культури, розвиватися та ставати лідерами.

Весь цей час локальний комітет AIESEC у Чернівцях дбає про гостей, забезпечує їм комфортні умови життя в місті, підтримує, розважає, допомагає в реалізації проектів. А керує цим дев’ятнадцятирічна чернівчанка Ірина Олар – президентка локального комітету AIESEC, яка, крім усього, вивчає прикладну фізику в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича та працює менеджеркою з продажів.

Про віру в людський потенціал, культурне різноманіття, розвиток світу через самовдосконалення та Чернівці на мапі глобального волонтерства Ірина Олар розповіла «Шпальті».

Як працює AIESEC і які цілі цієї організації?

Ми – одна з найбільших молодіжних організацій, які створюють міжнародні можливості для талановитих людей, розкриваючи їхній лідерський потенціал.Ми – неполітична, незалежна, неприбуткова організація, керована молоддю, яка зацікавлена у світових питаннях, лідерстві та менеджменті.

AIESEC заснували у 1948 році студенти семи країн Європи для налагодження міжкультурних зв’язків у повоєнний період. Організація сьогодні об’єднує 126 країн та територій. Головний офіс розташований у Роттердамі, Нідерланди.

Сьогодні AIESEC – це більше 50 000 стажувань щорічно, 1 000 000 випускників у всьому світі та багато провідних компаній, які підтримують молодь у прагненні змінити світ.

Організація вірить у те, що усвідомлене і глобально спрямоване лідерство може допомогти людству в вирішенні світових актуальних проблем. Завдяки можливостям AIESEC молодь стає впевненішою, отримує досвід, інколи помиляється, але швидко навчається на практиці.

AIESEC пропонує три типи проектів: globalvolunteer, globaltalent, globalentrepreneur – міжнародні волонтерські стажування для молоді, що прагне розвивати себе та світ, міжнародні професійні стажування для молоді, що бажає розвиватись особистісно і професійно, та міжнародні стажування в стартапах для молоді, яка зацікавлена в підприємництві.

«Глобальна мета AIESEC – відкрити людський потенціал».

Які нові можливості AIESEC відкриває для молоді?

Кожен знаходить у AIESEC щось своє. Я, наприклад, відкрила для себе culture diversity –культурне різноманіття. Я просто обожнюю зустрічі з іноземцями, різними цікавими людьми. Особливо, коли вони мають абсолютно інші перспективи та світогляд.

Також люди можуть знаходити тут професійний розвиток. Наприклад, у нас в AIESEC півроку працює хлопець. Він давно хотів навчитися редагувати фото у Photoshop, але йому не вдавалося. Він спробував робити це для AIESEC, і зараз зміни насправді помітні. У нього сформувався свій стиль, і виходить круто.

Розкажи про представництво AIESEC у Чернівцях

Наш локальний комітет – наймолодше представництво в усій Україні. Іншим осередкам AIESEC близько 20 років. А нам усього 7, і нас порівнюють з крихіткою.

«Якщо, наприклад, у Києві, Львові люди вже давно знають про AIESEC, то у Чернівцях їм тільки потрібно пояснювати, що це таке і як це працює».

Коли я прийшла в організацію AIESEC в Чернівцях, тут працювали тільки п`ятеро людей. Пам’ятаю свої думки: «То це – глобальна організація? Ви серйозно?». Тоді я була дуже скептичною щодо представництва в Чернівцях, але залишилася там. Бо хотіла вкласти в себе щось більше і вкласти себе в розвиток AIESEC.

Зараз уже майже два роки, відколи я вступила в організацію. Я бачу, наскільки все змінилося після того, як ми довго і наполегливо працювали.

«Є два типи людей: ті, які, усвідомлюючи, що все погано, почнуть виправляти ситуацію. І ті, які залишаються там, де добре, а йдуть звідти, де погано».

Тому спочатку ми набирали людей, які були готові вкласти себе у розвиток представництва у Чернівцях. Треба було багато чого виправляти й змінювати, набудовувати.

Зараз у команді AIESEC у Чернівцях працює 15 людей. Ми всі – студенти, але приймаємо будь-кого віком від 18 до 27 років. Люди в нас дуже різноманітні, але дуже теплі. Коли я їх бачу, то думаю: «Так, я роблю це недарма».

Для мене команда AIESEC у Чернівцях – це особливі люди, яких я постійно розвиваю, які постійно розвивають мене. Нас небагато, ми знаємо один одного і працюємо разом, як сім’я.

Які проекти наші волонтери реалізовують закордоном?

Зазвичай це освітні проекти, під час яких вони навчають російської, англійської мов. І це – чудовий досвід для учнів-волонтерів. Я просто уявляю себе у п’ять років, і як хлопець з Китаю та дівчина з Тайланду навчають мене англійської.

Також волонтери з Чернівців часто обирають туристичні проекти. Вони можуть створювати промо-матеріали для міста, в яке приїхали: тексти, фото, відео, водночас розвивати свої навички. Іноді це екологічні, правозахисні проекти.

Цього літа ми відправили шестеро волонтерів з Чернівців у Китай, Італію та Туреччину. Уже не дочекаюся, коли вони повернуться і розкажуть про свої враження.

Як стати частиною AIESEC у Чернівцях?

Якщо ти хочеш бути волонтером AIESEC, то реєструєшся на aiesec.org. Вказуєш, що ти з Чернівців. Далі ми зв’язуємося з тобою, допомагаємо вибрати проект. Представництво AIESEC з країни, що приймає, переглядає твій мотиваційний лист, відео чи проект – якщо ти їм підходиш, надсилає договір. Тоді ти готуєшся до участі. Тобто, коли вирушаєш закордон, ти вже підготований і знаєш, що тебе чекає.

У кожній країні є фіксована сума за контракт, яку ти сплачуєш, щоб AIESEC там міг функціонувати. Правила такі, що тебе обов’язково мають забезпечувати проживанням. В Україні фіксована сума за договір – це три тисячі гривень.

Розкажи про твій досвід роботи для AIESEC. Які найцікавіші проекти ти реалізовувала?

Після навчання в школі я хотіла вступити вUnitedWorldColleges (Коледжі об’єднаного світу). Я увійшла в п’ятнадцятку фіналістів з усієї України, але мене не вибрали. Пам’ятаю, була надзвичайно розчарованою, та потім почала шукати схожі можливості поїхати закордон. Шукала проекти на AIESEC. А тоді зрозуміла, що мені немає 18 і я не можу податися.

Тому вступила в представництво AIESEC у Чернівцях і одразу подалася у виконавчу раду на віце-президента. Відчула, що я маю рухатися далі, тому хотіла стати президентом у нашому локальному комітеті.

Коли ти у виконавчій раді, не можеш покинути країну більше, ніж на один місяць, тому волонтеркою я ще не була. У тебе є люди, за яких відповідаєш. Окрім колег в локальному комітеті, це ще й іноземці.

Зараз шукаю для себе проекти в Туреччині на зиму після того, як завершу президентський термін. Хочу поїхати в Ескішехір, де волонтеркою була моя найкраща подруга. Це дуже гарне студентське містечко, яке нагадує Чернівці.

Мій досвід у AIESEC був дуже контрастним, та зараз все нормалізовується. У мене були як невдалі, так і круті проекти. Були дуже задоволені волонтери. Були й ті, які казали, що більше не повернуться в Україну.

У будь-якому випадку це дає величезний досвід. Без нього я б так не виросла.

«Тепер ми розуміємо, як працювати. Ми навчилися на власних помилках».

Розкажи про проект, який реалізовуєш зараз

До Чернівців на початку липня приїхали майже 20 волонтерів з Китаю, Туреччини, Сінгапуру, Індонезії, Тунісу та Сербії. Цьогоріч волонтери працюють у проектіLanguageSchoolна базі бібліотек міста. По дві години п’ять разів на тиждень вони навчають чернівчан англійської. Залежно від рівня підготовки учнів ми створюємо групи, з якими працюють по двоє волонтерів. Також студенти реалізовують ще один проект – ShapeUkraine («Сформуй Україну»), для якого двоє наших учасників працюють на базі табору в Чернівецькій області.

Студенти багато часу витрачають на підготовку до курсів, а решту  – пізнають Україну та культуру один одного. Курси іноземних мов відбуваються в кожній країні по-різному. Але в нас є задоволені делегати, щасливі учні. Є волонтери, яким спочатку було складно працювати з дітьми. Вони не відчували себе достатньо комфортно, довго звикали.

Тому ми почали ходити на заняття, допомагали готувати завдання, передавали фідбек від учнів. І все вдалося. Ми до того не працювали з дітьми і не знали, наскільки щасливим тебе це робить.

Тому, напевно, це – найцікавіший, найбільш контрастний проект, який ми реалізовували у нашому місті.

Як створити комфортне середовище у Чернівцях для іноземців-волонтерів, які приїжджають сюди?

Насправді, це важко. Чернівчани не завжди є толерантними. Це підтверджує, наприклад, випадок з хлопцями з Індії. Вони – дуже освічені, виховані, з хороший сімей. Та все ж ми бачили, що їх тут не до кінця сприймають.

Напевно, найкраще, що ми зробили, – дали волонтерам відчуття того, що вони є частиною нашого локального комітету в Чернівцях. Вони вже поєднані майже з 20 українцями, з яким можуть постійно контактувати.

Думаю, через два–три роки, якщо ми будемо так само працювати, зможемо сказати, що Чернівці готові приймати іноземців.

Як волонтери сприймають наше місто?

Нещодавно наші делегати були у Львові. Вони були вражені – там все більш розвинено: інфраструктура, транспорт.

«Ми знаємо, що у Чернівців, як туристичного міста, багато проблем. Але наш локальний комітет створив для волонтерів таку атмосферу, що коли вони повертаються з іншого міста, відчувають себе як вдома».

Які проекти потрібні нашому місту?

Я бачу, що освітні проекти потрібні, вони приносять результати.

Також я б дуже хотіла реалізувати інфраструктурні проекти. Спробувати покращити розвиток транспорту, туристичних місць у Чернівцях. Я впевнена, іноземці, які приїхали з різних країн, де все зовсім по-іншому, матимуть безліч цікавих ідей, які можна реалізувати у нас.

Для цього потрібна підтримка партнерів, міських організацій, бізнесу, влади. Ми хочемо, щоб це було якісно, серйозно і перспективно. Тому такі проекти ми зможемо готувати приблизно через два роки.

Ми плануємо й екологічні проекти. Наприклад, про їжу, яку викидаємо в ресторанах, кафе, вдома. Яку насправді можна десь використати.

Кому, на твою думку, треба йти волонтером у AIESEC?

Тому, хто готовий до труднощів, але прагне по-справжньому розвиватися.

А кому порадиш працювати для AIESEC у нашому місті?

Тим, хто готовий до викликів. Треба буде поєднувати навчання, роботу та AIESEC. Хто готовий потрапити в доросле життя. Хто хоче чогось більшого, а не просто плисти за течією.

 

Оксана Чорна

Фото Юлії Драган