У Чернівцях відкрили виставку пам’яті фотографа та військового Руслана Трача

На виставці представили його фотографії, роботи та речі, пов’язані з гуцульською культурою.

У Чернівцях відкрили виставку пам’яті фотографа, митця та військовослужбовця Руслана Трача. На ній представили його фотографії, роботи та речі, пов’язані з гуцульською культурою.

Руслан Трач народився і виріс у Верховині на Івано-Франківщині та значну частину своєї творчості присвятив Карпатам, людям і гуцульській культурі. Після початку повномасштабного вторгнення він долучився до територіальної оборони та вирушив на фронт.

Дружина Руслана Ірина Трач розповіла, що він особливо цінував гори та хотів показати іншим їхню красу. За її словами, для нього природа була живою частиною світу, яку потрібно берегти.

«Він казав, що не можна бездушно ставитися до гір. Треба розуміти, що земля жива, що кожна рослинка, кожна тварина, весь цей світ — він живий», — розповіла Ірина Трач.

Руслан займався фотографією, знімав людей і пейзажі. Згодом почав працювати з традиційними гуцульськими речами. Дружина згадує, що він намагався знаходити зміст навіть у звичайних предметах і показувати через них зв’язок поколінь.

«Для нього кожна річ була не просто так. У кожну річ вкладав душу і бачив у кожній речі зміст, який можна і треба було доносити майбутнім поколінням», — сказала Ірина Трач.

Співорганізаторка виставки Майя Фесюк познайомилася з Русланом Трачем у 2018 році. Спочатку вони співпрацювали у сфері фото, а згодом долучалися до благодійних проєктів у Чернівцях. За словами Фесюк, Руслан мав особливе бачення людей і навколишнього світу.

«Він був настільки безмежний у своєму баченні світу, у своєму баченні людини, у своєму баченні краси, що від нього є що взяти і про нього треба пам’ятати», — розповіла Майя Фесюк.

Вона також зазначила, що виставка має продовжити своє представлення за межами України. Заходи, присвячені творчості Руслана Трача, вже відбувалися у Грузії та Швейцарії. Організатори також отримали запрошення провести виставку у Словаччині.

Рідні згадують Руслана не лише як митця, а й як людину, яка з дитинства була тісно пов’язана з горами. Його мати Марія Олексіївна розповіла, що він любив гуцульську мову, традиційний одяг і часто ходив у гори разом із родиною.

«Він дуже любив нас, родина дуже була велика, дружня. Ми завжди любили в гори піти. Він дуже цьому радів, любив нашу мову гуцульську, любив наш одяг», — згадує Марія Олексіївна.

За словами Ірини Трач, до війська Руслан долучився ще до початку повномасштабного вторгнення — у січні 2022 року записався до ТРО у Верховині. Згодом він виїхав на фронт у складі добровольців, проходив міжнародні військові курси та тренувався разом з американськими військовими. Згодом став головним сержантом.

Фото Тараса Піца