0
Диджейка, режисерка, підприємиця та соціальна працівниця — про те, чому жіночі ініціативи в Чернівцях виникають там, де досі не вистачало підтримки, і що вони змінюють для міста.
У Чернівцях жінки створюють власні ініціативи у різних сферах — від електронної музики та театру до підприємництва й соціальної підтримки. Диджейка та засновниця FemFM Анастасія Руснак розвиває жіноче онлайн-радіо, де артистки можуть записувати та презентувати свою музику. Акторка й режисерка Катерина Бутняк створила «Творче коло» — простір, де жінки через театральні та мистецькі практики досліджують себе і разом створюють вистави.
Про розвиток жіночого підприємництва у Чернівцях розповідає координаторка U&WE Hub Юлія Дупешко-Джус, а директорка БО «Позитивні жінки» у Чернівцях Ганна Склярова працює із жінками, які живуть із ВІЛ, та їхніми дітьми.
У матеріалі «Шпальти» розповідаємо, як виникли ці ініціативи, для кого вони працюють та чому жіночі спільноти й простори підтримки залишаються важливими для міста.
*Матеріал створено в межах програми підтримки регіональних медіа від Wonder Media Forum та ГО «Почута»
***
FemFM: радіо та живі події як простір для чернівецьких диджейок
Анастасія Руснак — диджейка зі сценічним псевдонімом fenrir і лідерка fem.fm — жіночого онлайн-радіо електронної музики в Чернівцях.
«Історія проєкту fem.fm розпочинається 2026 року, однак його витоки сягають 2020-го, коли в Чернівцях з’явилася «Кухня» — спільнота, що створює комфортне середовище для жінок, які мріють працювати або вже працюють зі звуком».
За словами Анастасії, декілька років тому диджейок у місті було зовсім небагато, доступ до знань і практичного досвіду був обмеженим, тому почати свій шлях у сфері електронної музики було значно складніше.
Анастасія вирішила спробувати себе в новій ролі, коли «Кухня» відкрила набір нових учасниць. Там вона змогла послухати досвід інших диджейок, навчитися працювати з апаратурою та опанувати основи електронної музики. Уже 8 березня 2025 року Анастасія вперше стала за диджейський пульт — її дебютний виступ відбувся у мистецькому просторі «Bunker 2.0».
Фото з відкритих джерел
Ідея радіо з’явилася в розмовах усередині школи:
«Ми обговорювали з диджейками з “Кухні” ідею радіостримів, де можна було б залучати дівчат. Тоді ж почався набір на стипендійну програму до Лабкульту, які зараз підтримують і фінансують наш проєкт. Ми дізналися, що можемо створити в Чернівцях проєкт, який посилює креативну індустрію та музичну сферу, і згадали про ідею онлайн-радіо».
*2026 року ГО «Лабораторія культурних досліджень» у межах програми підтримки ідей надала фінансування і підтримку для відкриття декількох проєктів у місті. Ми писали про деякі з них, як, наприклад, про Кафедру Буковини або дослідження буковинського розпису.
Анастасія Руснак очолила проєкт та реалізує його разом із Дарією Дмитрук та Вікторією Зіниченко. Світлана Приказка, яка організовує заходи електронної музики у місті, стала менторкою команди.
Упередження, з якими зіштовхуються діджейки
За словами fenrir, дискримінація й упереджене ставлення до жінок у диджейській сфері нікуди не зникли:
«У сфері електронної музики досі можна зіштовхнутися з упередженим ставленням. Іноді оцінку формують не за досвідом чи рівнем підготовки, а під впливом стереотипів».
Вона додає, що дівчатам, які цікавляться електронною музикою, часто просто нема куди звернутися, тож знайти інформацію чи спробувати себе значно складніше. За словами Анастасії, у Чернівцях таке ставлення досі трапляється, хоча є й чимало людей, які цінують те, що роблять диджейки.
Фото Богдани Руснак
Як працює радіо
Учасниці FemFM проводять відкриті події в місті: вечірки електронної музики в мистецькому просторі «Бункер 2.0», а також фестивальні події на кшталт дводенного «Смеша» в Центральному палаці культури, який зібрав диджеїв не лише з Чернівців, а й з інших міст. Команда готує простір, веде стрім, а потім публікує записані сети на SoundCloud і YouTube.
Фестиваль «Смеш», який відбувався у Центральному палаці культури 11-12 липня
«Основна ідея цього онлайн-радіо — дати можливість слухати музику, яку записують артистки, або в реальному часі, або вже після події. Ми задумали FemFM як простір, платформу, де дівчата можуть себе самовиразити і просто показати свою творчість».
Окрім цього, диджейки планують створювати розмовні та освітні лекції про електронну музику, роботу зі звуком і досвід жінок у цій сфері.
Катерина Бутняк та жіноче театральне «Творче коло»
Катерина Бутняк — акторка, режисерка масових свят та обрядів і засновниця проєкту «Творче коло». Ідея народилася в карантин 2020 року, коли всі опинилися замкненими вдома.
«”Творче коло” народилося в карантин, у 20-му році. Як і мистецтво, воно допомагає реагувати на кризу. Це був час, коли всі закрилися вдома, і це була моя можливість і реакція якось відрефлексувати і прожити досвід, який уже, напевно, був усередині мене і був готовий проявитися назовні».
Фото надала Катерина Бутняк
У той період Катерина багато читала книгу Клариси Пінколи Естес «Жінки, які біжать із вовками» — і саме тоді її творчий імпульс оформився в конкретне бажання: створити виставу, де діють лише жінки. Вона зробила відкрите оголошення для тих, хто хоче дослідити себе через творчі практики. Рішення зробити коло суто жіночим Катерина пояснює власним внутрішнім запитом:
«Я довгий час працювала з чоловіком і багато працювала в такому контексті, напевно, більш патріархальному. Я відчувала потребу у взаємодії, у спілкуванні, в середовищі з жінками. Десь якась частина мене потребувала цього контакту з жіночим, із тим, що, напевно, я десь чи забула, можливо, не звертала увагу».
«Творче коло» триває від осіннього рівнодення й складається з 12 живих зустрічей, на яких учасниці досліджують тіло, звук, гру, а весь досвід згодом інтегрується у спільну виставу.
«Це зустріч жінок різних професій, різного віку, різного статусу, де ми за допомогою сценічної мови, акторських практик знайомимося одна з одною, з собою. Через таку різнобарвність, через різні грані жінок ми створюємо щось одне».
Результатом циклу стає спільна містерія — театралізована дія, у якій учасниці об’єднуються в одну спільну творчість, використовуючи акторську майстерність, перформативне мистецтво й театр тіней.
Фото надала Катерина Бутняк
«Особливо з приходом такої глобальної кризи, як карантин, ми почали переосмислювати і соціальні ролі, і своє місце в соціумі та в житті. У мене є відчуття, що саме через мистецтво, через творчість ми можемо бути одна для одної».
На жарти на кшталт «а де чоловіче коло, чому не чоловіки» Катерина відповідає спокійно: «Організовуйте собі. Я не проти, я тільки за». За її словами, є речі, доступні розумінню тільки між жінками:
«Через особливості жіночої природи, навіть через циклічність — те, що кожна жінка проживає щомісяця цикл місячних, втрату крови, бо це така маленька смерть, — ми можемо побачити, почути одна одну і зрозуміти якесь горе, якусь втрату. У чоловіка по-іншому навіть працює тіло, фізика. Ми відрізняємося одне від одного. Є речі, які нас об’єднують, і де ми можемо вчитися чути одне одного так само. А є місця, коли важливо побути саме в колі жінок — дати собі простір, дати увагу насамперед собі як жінці».
Фото надала Катерина Бутняк
Зараз Катерина разом зі знайомою психологинею готують новий формат — коло втрати для дружин військових. За її словами, це тема, якою вона зацікавилася нещодавно, і досвіду роботи саме з такою категорією жінок у неї поки що не було.
Юлія Джус: чому жіночий бізнес — це не про гроші, а про сестринство
Юлія Дупешко-Джус координує U&WE Hub у Чернівцях, який допомагає жінкам розвивати власну справу та підприємницькі навички.
Юлія пояснює, що жінки, з огляду на історичні аспекти та гендерні ролі, часто залишаються поза активностями, які дають фінансову свободу й гідну винагороду. Водночас дослідження показують: маючи гроші, жінки активніше інвестують їх у розвиток людського ресурсу. В умовах повномасштабної війни, коли на жінок лягло особливо багато викликів, ця підтримка набуває нового сенсу:
«Це посилення надходжень у місцеві та державний бюджети, зокрема військового збору. Це великий внесок у нашу перемогу».
Учасниці клубу, фото з відкритих джерел
Є в цьому й ширший, євроінтеграційний контекст: жіноче підприємництво — один з індикаторів, у напрямку якого суспільству варто рухатися до гендерної рівности, а підтримка жінок у бізнесі — можливість побудувати справедливе й самореалізоване суспільство.
У хабі помічають і поширений стереотип про нібито «не жіночі» напрями бізнесу, згадуючи учасниць, які на рівних із чоловіками керують командами навіть у технічних сферах — наприклад, у проєктуванні систем водопостачання.
«Коли дівчата створюють колаборації, нетворкінг, це є більшим досягненням і кращим результатом, який показує, як може жіночий бізнес посилювати один одного. Ми маємо багато крутих історій успіху — про сестринство, про масштабування і про те, як спільноти надихають до розвитку надалі».
Ганна Склярова: підтримка жінок, які живуть із ВІЛ
Ганна Склярова, 38 років — директорка БО «Позитивні жінки» у Чернівцях і соціальна працівниця БО «100% життя». «Шпальта» вперше розповідала історію Ганни 2021 року, а про організацію — 2024-го. Наразі на анонімному обліку «Позитивних жінок» перебуває понад 500 жінок із дітьми.
Із початком повномасштабного вторгнення команда на певний час залишилася без власного приміщення й перенесла роботу додому.
«Сильно змінилося з початку війни. Ми прийшли і через невдачі, і через тривоги, і не мали свого приміщення, працювали з дому. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то, можливо, весь склад місяцями був у мене вдома. Я до ліжка діставалася — чемоданчики, ящики, коробки».
Сьогодні в організації є власне приміщення, облаштоване як безпечний простір, і кімната матері й дитини: поки мама займається справами — йде до лікаря чи на роботу, — дитину, якщо потрібно на дві-три години на день, можна залишити тут, якщо їй ще немає чотирьох років.
Фото надав благодійний фонд
За словами Ганни, самі запити жінок майже не змінилися: суміші для вигодовування, продукти для дитини і старших дітей, психологічна підтримка, можливість поговорити й виговоритися.
Робота з медичними закладами
Позитивні зрушення директорка бачить у ставленні медичних закладів. В організації є підписаний договір із перинатальним центром, і Ганна впевнена: жінки, які народжують через нього, більше не зіштовхуються з осудом. Утім, у частині інших закладів проблема лишається.
«Уже третій рік ми домагаємося дозволу проводити тренінги. І досі кажуть: “Проводьте. Шукайте гроші і проводьте”. Ми виїжджаємо в ті лікарні, де знаємо, що є проблема, — самостійно, за свій рахунок, домовляємося, спілкуємося з лікарями. Це більше схоже на бесіду, роз’яснення, ніж на офіційний тренінг. Але робимо, що можемо».
Реакція медичного персоналу під час таких зустрічей зазвичай однакова: спочатку заперечення, але коли організація наводить конкретні випадки, що сталися саме в цій лікарні, картина міняється.
«Ми пояснюємо, що не хочемо покарати чи винести це на загал. Ми хочемо, щоб ви зрозуміли жінку. Таке ставлення — не тому, що ви не любите таких людей чи хочете когось принизити, а тому, що ви не знаєте і боїтеся. Ми намагаємося полегшити роботу саме тим, хто боїться».
На запитання, чому організація зосереджена саме на жінках, Ганна відповідає, що жінки й діти лишаються найвразливішою категорією — попри те, що війна змусила жінок узяти на себе величезну відповідальність за все.
6 березня у Збаразькій виправній колонії №63 провели першу групу взаємопідтримки для жінок, яку готували понад два роки (команда благодійного фонду «Позитивні жінки», у центрі — директорка Анна Склярова.)
«Жінка все одно найвразливіша до насильства, до приниження».
Водночас організація не відмовляє й чоловікам, які звертаються по підтримку. Ганна веде декількох чоловіків, які проходять лікування на фронті і не готові змінювати соціального працівника, з яким уже налагоджено довіру. Була й ситуація, коли до організації звернувся чоловік, який залишився сам із трьома дітьми після розлучення, — і команда зіштовхнулася з тим, що прихистків саме для батьків-одинаків у місті практично немає, на відміну від розгалуженої мережі підтримки жінок із дітьми.
***
FemFM, «Творче коло», U&WE Hub і «Позитивні жінки» працюють у зовсім різних сферах — від музики й театру до бізнесу та охорони здоров’я. Але за кожною з цих ініціатив стоїть той самий запит: простір, де жінку сприймають серйозно, де їй не доводиться щоразу доводити свій рівень чи право на місце. Для когось це можливість вийти за деки чи на сцену, а для когось — можливість спокійно нагодувати дитину й порадитися, не боячись осуду. Разом ці історії показують, що жіночі спільноти в Чернівцях — це не про усунення чоловіків, а про сестринство, підтримку і простір для розвитку, якого раніше не вистачало.
***
Публікація створена за фінансової підтримки чеської організації «People in Need у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
