0
У межах першого форуму ідей та рішень «Re:Open Bukovyna» провідні буковинські науковці, посадовці та громадські діячі ділилися думками про Буковину як простір практичних рішень, які можна покращити та масштабовати на рівень країни. Детальніше – у репортажі «Шпальти».
Фото Василя Салиги
У Чернівцях відбулася друга панельна дискусія у межах форуму ідей та рішень «Re:Open Bukovyna» – «Буковина зсередини: як різноманіття формує розвиток і стійкість регіону».
Буковинські громадські діячі, науковці та представники влади ділилися кейсами розвитку регіону, оцінювали роль національної різноматітності та формували напрацювання для масштубання успіхів на всю Україну. Далі – пряма мова спікерів.
Сергій Гакман, кандидат історичних наук, доцент, заступник директора Чернівецького регіонального центру підвищення кваліфікації, віцепрезидент БФ «Суспільні ресурси та ініціативи»
— Що має змінитися в підходах держави та суспільства, щоб румунська громада в Україні сприймалася не як об’єкт політики, а як повноцінний учасник формування довіри, добросусідства та євроінтеграційного курсу?
Перш за все, треба розуміти, що всі члени румунської громади є громадянами України. Це повноцінні громадяни нашої країни, які просто мають певні специфічні потреби, окрім тих, які мають всі інші громадяни. І тут має бути дотриманий цей баланс.
Дуже важливо, щоб кожен громадянин України, який є представником національної меншини, добре володів своєю рідною мовою, знав свою літературу та історію. Це впливає дуже добре на формування цієї людини, на її гідність. Але разом з тим, надзвичайно важливим є знання державної мови для того, щоб його рівень інтеграції відбувався не тільки на рівні його рідного села, а щоб в будь-якій частині України він міг інтегруватися. Тоді знання мови його національної меншини перетворюється в певну перевагу, а не в пересторогу.
Юлія Грицку, депутатка Чернівецької обласної ради, радниця ВПМ з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
— Як ініціативи з фізичної та психологічної реабілітації можуть ставати частиною ширшої моделі відновлення України та євроінтеграції?
Спершу, хочу трошки розказати про мандротерапію. Проєкт почався ще 2024 року, проте він не мав належного фінансування і не був настільки стабільним. Але завдяки вже завершенню моєї адміністративної роботи я змогла долучитися до Ротарі-клубу і змогла розповісти про це більшому загалу потенційних донорів. Особливо зацікавилися швейцарці, які почувши про таку можливість, погодились її фінансувати. Ми поставили це як регулярну базу, об’їздили всю Буковину, піднімалися, знову ж таки, на Говерлу тощо.
Далі ми розповідали, що в нас є, окрім Чернівецьких госпіталів і лікарні, є і лікарні в громадах. І поїхали у Вашківецьку лікарню реабілітації, де наші донори побачили, що теж можуть десь допомогти і включитися.
Щодо маштабування на Україну, ми так само запрошуємо відновлюватися на Буковину організовані групи або об’єднання ветеранів, громадські організації з інших областей. У нас були ветерани з Харкова, Запоріжжя і будемо працювати над тим, щоб розширювати проєкт далі.
Сергій Бостан, директор Департаменту соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради
— Як у стратегічному плануванні Чернівців використовують різноманіття нашого міста, як ресурсу розвитку? І чи є вже приклади, де мультикультурність реально впливає на економічну чи соціальну політику, а не залишається просто характеристикою регіону?
Сьогодні йшов на роботу і боковим зором помічав, що я йду вулицею Українською, поруч повертаю на вулицю Раймунда Фрідріха Кайндля, потім далі пересікаю вулицю Вірменську, справа Український Народний дім, ліворуч Вірменська церква, рухаюсь трішки далі, йду по вулиці Олександра Доброго, виходжу на вулицю Ольги Кобилянської. І наскільки ця багатокультурність нам природня, що ми перестали дивуватися цьому і цінувати це.
Цей досвід, мені здається, важливо показувати. Різноманіття — це те, навколо чого потрібно будувати наші місцеві політики. Це те, навколо чого потрібно працювати, щоб навчитись залучати під це інвестиції. Зміна цих акцентів повинні десь формуватися на місцях в загальну міську політику, яка потім має трансформуватися в міжрегіональу і загальнодержавну.
Руслан Білоскурський, ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
— Як втримати молодь на Буковині? Що ми можемо їй запропонувати? Як наш університет працює з цією групою людей?
2024 року, коли змінився менеджмент університету, ми працювали над оновленням стратегії і головна ідея, яка зафіксована в місії університету і яку ми далі максимально впроваджуємо в життя — зберегти молоду людину в місті та країні.
Тому, що ми зараз конкуруємо не так з університетами Львова, Івано-Франківська, а з університетами Сучави, Кракова, Відня і інших міст.
Де ми намагаємося бути більш успішними? Стратегічно ми робимо дві речі, які для нас дуже є важливими. Це цифрова трансформація і міжнародна кооперація. Але третя річ, яку ми комунікуємо з студентами не менш важлива. Ми запрошуємо не лише для отримання диплому, ми створюємо середовище, в якому молода людина буде комфортно розвиватися. І це не тільки про освіту, а про час студента поза навчанням — літні школи, програми мобільності, програми подвійних дипломів.
Тобто, університет стає в певному сенсі центром багатьох подій. І дуже важливо, щоб університет залишався місцем, де будуть додаватися різноманітні можливості розвитку молодої людини.
Фото Василя Салиги
