0
Що було на місці театру до його зведення, як його ледь не збудували на Соборній площі та чому у Німеччині існує «двійник» Чернівецького театру. Про це читайте далі у матеріалі «Шпальти».
У Чернівецькому обласному академічному театрі імені Ольги Кобилянської відбулася дискусія з архітекторкою Ларисою Вандюк про особливості будівлі театру, її зовнішній вигляд, архітектурні та інфраструктурні рішення минулого.
Зустріч стала частиною «Форуму на канапі», який триває у межах XVII театрального фестивалю «Золоті оплески Буковини».
Театр почали зводити 1904 року. На той момент територія довкола будівлі була практично пусткою, зауважує Лариса Вандюк.
«Це зараз важко уявити, але це була майже пустка. Була, звісно ратуша. Була будівля гімназії. Але крім цього, майже нічого не було», – розповідає архітекторка.
Історичні площі у Чернівцях та інших європейських містах переважно формували на основі так званих торговиць – майданчиків для торгівлі та підприємництва.
До прикладу, на місці нинішньої площі Філармонії торгували борошном, зерном та іншими сипучими продуктами. На місці Соборної діяв ринок із продажу дров.
А от на території навколо театру колись торгували рибою, тому до його будівництва площу називали Fish platz, тобто Рибною площею.
Також Лариса Вандюк зазначає, що коли проєкт будівлі театру вже був готовий, розглядали можливість збудувати його на нинішній Соборній площі, але згодом цю ідею відкинули та остаточно визначилися з розташуванням.
Проєкт театру замовили в архітектурному бюро «Фельнер & Гельмер», які загалом відповідальні за проєктування декількох десятків історичних будівель по всій Європі. Зокрема почасти до них зверталися саме для створення театральних будівель.
Так, поки у Чернівцях шукали кошти для реалізації проєкту архітекторів, бюро реалізувало майже ідентичний у німецькому місті Фюрт.
Театр у місті Фюрт / Фото: Magnus Gertkemper
«Так там з’явився такий собі “театр-двійник”. Він дещо відмінний від нашого і за екстер’єром, і за інтер’єром. У ньому є три яруси, панорамне вікно трошки занижене. Також він має менше оздоблення. Крім цього, він значно постраждав під час Другої світової війни», – розповідає директор Чернівецького театру Іван Бутняк.
Із приходом румунської влади після Першої світової війни площу перед театром вирішили поглибити.
«Завдяки пониженню площі хотіли виявити вертикальну композиційну роль театру», – розповідає архітекторка.
Згодом площу поглибили ще раз, уже у совєтський період – 1987 року.
«Золоті оплески Буковини» та «Форум на канапі» триватиме до завтра, 27 листопада. В останній день говоритимуть про українську театральну критику із шеф-редакторкою журналу Ганною Шерман. А о 18:30 на головній сцені театру завершать фестиваль показом вистави «Вечеря з диваком» від Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Фото Тараса Піца
