0
Мисткиня поєднувала у сценічних костюмах народне та сучасне. Вона одягала колективи ВІА «Смерічка» (зокрема Назарія Яремчука та Павла Дворського), Софію Ротару, Іво Бобула та інших.
Ілюстрація автора (на фото: Павло Дворський, Софія Ротару та Алла Дутковська)
«Смереки» на сукнях, спідниця у вигляді хустки, серця на костюмі (задовго до того, як це стало фішкою FROLOV) і шкіряний комплект із металевими деталями – все це творіння буковинської модельєрки Алли Дутковської.
Також вона викладала у Чернівецькій художній школі імені Миколи Івасюка.
Телевізійна режисерка, авторка телепередачі «Черешневий гай Алли Дутковської» – єдиного інтерв’ю мисткині – Антоніна Фантух розповіла, чому Дутковська не хотіла говорити про свої напрацювання, переповіла історії деяких її робіт.
Художній керівник народного ансамблю танцю «Смеречина», близький співрозмовник Василя Зінкевича Геннадій Звягінцев розповів про вплив співака на творчість Алли Дутковської.
Левко Тарасович запропонував якось вмовити Аллу Дутковську на інтерв’ю (розповідь Антоніни Фантух)
Це найприємніші спогади, бо то була наша юність, молодість. Я познайомилася з Аллою Дутковською завдяки її чоловікові Левку Тарасовичу. Був десь 1976 рік. Левко Дутковський працював тоді на державному телебаченні звукорежисером.
Я теж там працювала. Вже значно пізніше, коли почала більше займатися редакторською роботою, працювати у відділі художніх програм, Левко Тарасович запропонував якось вмовити Аллу Дутковську на інтерв’ю.
«Вона нікому нічого не хоче розповідати – надто скромна. У неї така велика кількість ескізів. Те все сховано, й Алла ніколи не говорить про свою творчість, не дає інтерв’ю», – Левко Дутковський.
Вона була такого плану людина, не скажу, що замкнута.
«Та для чого це – хвалитися? Кому це воно потрібно – розповідати?» – Алла Дутковська.
Антоніна Фантух і Левко Дутковський (посередині)/фото надала телережисерка
Якось ми прийшли до Левка Тарасовича додому на чай. Почали розмовляти, я попросила Аллу Борисівну показати свої ескізи.
Потім відвідала їхню домівку вже з телеоператором. Ми зробили тільки підзйомки ескізів, була якась розмова, спогади. Десь за третім разом Алла Дутковська розговорилася і почала згадувати, як стартувала її творча діяльність.
Ніхто не знає, куди поділася її дипломна робота
1967 рік. Треба було зробити костюми для ВІА «Смерічка».
«Колективи “Смерічки” та народного ансамблю танцю “Смеречина” часто збиралися разом, подавали якісь ідеї, а потім втілювали їх у життя», – Алла Дутковська.
Так, вона створила для ВІА «Смерічка» перші костюми: звичайні жилети (типу кептарів), штани-кльош зеленого кольору, зелені сукенки з елементами вишитих смерічок.
Коли «Смерічка» вийшла на сцену, їхній виступ і костюми мали шалений успіх.
Ми неодноразово зустрічалися у неї вдома. Також бачилися у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї, де наразі зберігають піджак Назарія Яремчука й плаття Ауріки Ротару, які створила Алла Дутковська.
Фото автора
На жаль, ніхто не знає, куди поділася її дипломна робота – сукня, яку під час зйомок фільму «Червона рута» одягала Софія Ротару. Плаття також було у цьому музеї.
Хотілося б, щоб та сукня збереглася. До речі, Алла Борисівна для створення дипломної роботи надихалася своєю власноруч пошитою весільною максісукнею.
Весільна сукня, яку Алла Дутковська пошила власноруч, здійснила фурор у Вижниці. Тоді в моді були мінісукні. Дутковська ж вирішила зробити її максі
На фільмуванні «Червоної рути» Алла Дутковська познайомилася з Софією Ротару. Вони стали подругами. Та дружба й творча співпраця тривали довгі роки.
Як Василь Зінкевич надихнув Аллу Дутковську на створення своїх робіт (розповідь Геннадія Звягінцева)
1962 року Василь Зінкевич створив у Вижниці народний ансамбль танцю «Смеречина». Він був його художнім керівником, а ще – дизайнером костюмів. Адже сам Зінкевич навчався у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка, де й Алла Дутковська.
Василь Зінкевич брав за основу гуцульське вбрання й інтерпретував його елементи у костюми свого ансамблю. Зокрема він спеціалізувався на карбуванні по металу.
Свого часу Алла Дутковська (до заміжжя – Дехтяр) танцювала у «Смеречині».
Алла Дутковська (у центрі) виконує угорський танець «Кештириней»
Левко Дутковський неодноразово звертався до Василя Зінкевича з проханнями на кшталт: «Слухай, а можна оті ваші червоні сардаки позичити?» Це було нормальне явище, коли колективи одне одному щось позичали.
Згодом Алла Дехтяр познайомилася з Левком Дутковським. Вони одружилися.
Відома сукня, яку Дутковська створила як свою дипломну роботу, а згодом його вбрала у фільмі «Червона рута» Софія Ротару – насправді ескіз намалював Василь Зінкевич.
Ця сукня була червоно-білою. За її виконання Алла Дутковська отримала оцінку «5» з відзнакою
Він досі зберігає ту кальку (напівпрозорий, тонкий папір для знімання копій з креслення, рисунків – ред.). Сказав, що колись її опублікує. Зінкевич просто з цим їй допоміг, бо мав набиту руку. Алла Дутковська виконала решту роботи бездоганно.
Саме Василь Зінкевич став фундатором сценічного одягу з елементами автентики. Алла Дутковська надихнулася і продовжила впроваджувати ці ідеї у своїх роботах.
Моделювання сценічного костюма починається з людини (з цього моменту і до кінця – Антоніна Фантух)
Завжди, і Алла Дутковська, і Левко Дутковський, наголошували на тому, що технічно створювати костюми допомагав Василь Зінкевич. Він був неперевершеним карбувальником.
«Ескіз виконує, звичайно, не сам модельєр, а з ним працюють люди: закрійники, вишивальниці, ті, хто шиє самі костюми. Дуже важливо, щоб вони не відхилилися від ескізу, тому що зміна кольору чи форми призводить до того, що змінюється увесь костюм», – Алла Дутковська.
Алла Дутковська за роботою над костюмами
Пам’ятаю, як Алла Борисівна говорила, що моделювання сценічного костюма починається з людини. Вона знала її характер, уподобання, музику та слова пісні. Адже кожна пісня – це своєрідний мініфільм. Якщо заплющити очі та вслухатися, то побачиш, як розвивається сюжет.
Алла Дутковська добре знала і Назарія Яремчука, і Софію Ротару, і Василя Зінкевича, увесь колектив ВІА «Смерічка». До кожної людини можна додати якусь окрему деталь, яка б підкреслювала її єство.
«Потрібно було представити Софію Ротару як частинку Буковинської землі. На той час Софія співала “Черешневий гай”. В око мені впав буковинський килим. Він і став основою цього одягу», – Алла Дутковська про створення сукні «Черешневий гай»
Фрагмент розробки орнаменту вишивки на міліметрівці в натуральну величину до костюма Софії Ротару «Черешневий гай» (Алла Дутковська підготувала розробки для майстринь побуткомбінату села Мілієво)
Артисти ВІА «Червона рута» у концертних костюмах «Черешневий гай»
Це не про «просто взяти й змоделювати». Вона усе пропускала через душу.
«Можливо, частину успіху складає і костюм. Тому що спочатку глядач зорово сприймає артиста, а вже потім слухає пісню», – Алла Дутковська.
«Ми ще зустрічалися, згадували, спілкувалися з Аллою Борисівною»
Левко Тарасович свого часу заснував Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні імені Назарія Яремчука у Вижниці. Мене запросив стати сценаристкою фестивалю. Під час підготовки я ще більше подружилася з Аллою Борисівною.
Окрім журналістки Ірини Вишневської, яка допомагала писати сценарій, до цієї роботи також долучилася Алла Дутковська. Левко був зайнятий іншим, а ми тут творили.
Вона ділилася своїм баченням того чи іншого представлення артиста, його виходу на сцену.
Алла Дутковська (у середньому ряді, з блаватною хусткою на шиї) серед колег-викладачів та учнів її випускного класу
Після завершення фестивалю ми ще часто зустрічалися, згадували, спілкувалися з Аллою Борисівною. На жаль вона досить рано пішла із життя.
Не знаю, чи зараз хтось підходить так до створення костюмів, як це колись робила Алла Дутковська.
Слово автора. Незабаром – 15 серпня – день народження Алли Дутковської. Я не хотів публікувати матеріал у цей день, бо вважаю, що видатних людей треба пам’ятати не лише тоді, коли вони народилися чи померли. Пам’ять про них має жити завжди: у буденних розмовах, творчости, мандрівках тощо. Не забуваймо про тих, чия праця сприяла популяризації України та, зокрема, відновлення її незалежности (ці слова є лише суб’єктивною думкою автора й не відображають позиції онлайн-медіа «Шпальта»).
Сестри Ротару у концертних костюмах від Алли Дутковської
У комплекті «Писанка» Алла Дутковська поєднала мотиви народного вбрання із заходу та сходу України. Запаска нагадує вершини карпатських гір, а малюнок на ній – візерунок на плахті. Костюми вокалістів нагадують космацьку писанку, а подібні чоботи носили на сході (костюми для гастролей у США та Канаді, 1981 рік)
Комплект костюмів «Олімпійські» для ВІА «Смерічка» та Назарія Яремчука (1979 рік)
Концертний шкіряний костюм для Софії Ротару у стилі «Rock» (1991 рік)
Ескізи костюмів для естрадної групи під керівництвом Левка Дутковського та співака Іво Бобула (1986 рік)
Концертне плаття для Софії Ротару (1991 рік)
Ескізи Алли Дутковської
Комплект костюмів «Буковинські коломийки» для ВІА «Смерічка» та Назарія Яремчука, виготовлені за ескізами та розробками Алли Дутковської (1979 рік)
Співачки ВІА «Смерічка» Євгенія та Катерина Зайцеві в сукнях за ескізами Алли Дутковської (1975 рік)
ВІА «Смерічка» в естрадних костюмах з комплекту «Горянка» (також на фото є Володимир Івасюк, 1971 рік)
«Спідниця складається з двох хусток. Але так вони поставлені, що вісім кутів “народжують” рваний поділ. Коли Софія кружляла по сцені, то ці орнаментальні оздоби дуже виразно сприймали», – так мистецтвознавиця Мірра Костишина описувала сукню для концерту до 20-річчя творчої діяльности Софії Ротару
Ескіз концертного костюма з комплекту «Зачаруй» для Назарія Яремчука (1979 рік)
Комплект костюмів «Зачаруй» для ВІА «Смерічка» (1979 рік)
Естрадний костюм для співака Іво Бобула, виготовлений за ескізами та розробками Алли Дутковської (1986 рік)
Ескіз концертних костюмів для співачок ВІА «Смерічка» – сестер Євгенії та Катерини Зайцевих (1975 рік)
Назарій Яремчук у концертних костюмах від Алли Дутковської (1977 рік)
Алла Дутковська у Чернівецькій художній школі імені Миколи Івасюка
Алла Дутковська у Вижницькому деревообробному комбінаті під час творчої розробки нової сувенірної продукції (1972 рік)
Біля Чернівецької філармонії. Зліва направо: Галина Івасюк, Левко Дутковський, Вікторія Дутковська (донька сімейства), Алла Дутковська, Оксана Івасюк, Володимир Івасюк (1974 рік)
Алла та Левко Дутковські в Адміністрації президента України (1998 рік)
Фото автора (світлини надали у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка. Їх бібліотеці передав Левко Дутковський)
