0
Автор книги Павел Решка та Олександр Бойченко, який переклав її українською, розповіли про дволику «ліберальну росію», досвід роботи в москві та документальну правдивість книги. Детальніше — у репортажі.
У Літературному целанівському центрі у Чернівцях відбулася презентація книжки польського репортера та воєнного кореспондента Павела Решки «Столик з видом на Кремль».
Павел Решка — репортер, розслідувач, воєнний кореспондент та один із найвідоміших журналістів сучасної Польщі. Особливістю його робіт є максимальне заглиблення у теми, про які він пише. До прикладу, для книжки про польську медицину Решка працював санітаром, а досліджуючи діяльність польських священників, репортер навіть переодягався у сутану та стежив за діями «колег».
Спікери розповідають, що у кожному місті, де автор презентував книжку, одним із перших запитань було «коли ви зацікавилися Україною?».
Решка згадує, що вперше надовго приїхав до України, щоб висвітлити події Помаранчевої революції. Щоправда, до Києва він прилетів не з Варшави, а з москви, де працював з 2003 до 2005 року місцевим кореспондентом від польської газети «Rzeczpospolita».
«Полякам було зрозуміло, чому почалася революція і яка її мета. Натомість у москві мої знайомі — інтелігентні, освічені люди, які знали декілька мов, — їздили світом, казали: “Про що ти нам говориш? Це просто палацовий переворот за американські гроші, ти нічого не розумієш, це не серйозно”», — каже автор.
У книзі Павел Решка описує дві різні росії: криваву авторитарну країну та так звану ліберальну росію, яку щороку пожирала та знищувала перша.
Книжка вийшла друком українською у видавництві «Човен» за підтримки Польського інституту у Києві. Переклав її Олександр Бойченко. Він розповідає, що у «Столику…» змальована величезна галерея неоднозначних, двояких образів. У деяких із них змінені імена, але кожен — реальна особа.
«Це все знайомі Павела, які, на перший погляд, привітні, симпатичні люди. Один воював у Чечні, але потім не захотів підтримувати режим, але й не виступав проти нього. Другий — журналіст, який роками працює у ліберальних медіа, а потім йому пропонують більші гроші, і він розуміє, що йому не здалася ця вся ліберальна журналістика, яку і так ніхто не читає», — описує Бойченко.
Книга також є не лише збіркою репортажів, а й повноцінним автобіографічним романом, додає перекладач.
Фото Ігоря Константинюка
