0
Про власну справу, рідний Маріуполь, блокаду міста, та бажання жити заради дітей — далі у інтерв’ю.
Карина Ворожеєва — маріуполька, мати двох доньок, студентка Буковинського державного медичного університету та власниця молодого бізнесу.
До Чернівців вперше приїхала у березні 2022 року. До цього сім’я Карини упродовж майже місяця жила у блокадному Маріуполі.
«Коли 24/7 обстрілюють та бомблять, до цього просто звикаєш. Спати могли лише десь з 11 до 2 ночі, бо тоді майже нічого не летіло. Під час атак переважно ховалися у коридорі. У сховищі лише раз ночували, там навіть гірше, адже коли снаряди врізалися у землю, воно відчувалося набагато сильніше».
Через холод у будинках молодшу дитину доводилося укутувати трьома та навіть чотирма ковдрами.
За словами жінки, багато жителів міста боялося виїжджати через сильні обстріли. В результаті знайшли сусідів, які погодилися виїхати разом на своїй автівці.
«Ми просто вибігали у двори та шукали людей, від дверей до дверей, з якими могли б виїхати. Моя сестра виїхала в одній машині, я ж з сім’єю сусідів на іншій. Усього у машині було четверо дорослих та троє дітей».
Батьки Карини залишилися у Маріуполі. З ними вона підтримує зв’язок. За її словами, вони не можуть виїхати до України, лише за кордон. Але для цього необхідно оформлювати російські закордонні паспорти та йти у їхній військкомат.
Вступила в університет у Чернівцях
У Чернівцях Карина одразу не змогла одразу знайти житло, тому через три дні виїхала до Болгарії. Там пробула два місяці, до травня 2022 року.
Тоді повернулася на Буковину вдруге, де уже вийшло орендувати квартиру, знайти роботу та влаштувати доньок у садок та школу.
У новому місті жінка продовжила працювати майстринею манікюру. Вона у цій сфері з дев’ятого класу, понад 14 років.
Попри значний досвід роботи, Карина завжди хотіла працювати у медицині.
«Після закінчення школи, я збиралась поступати в медичний. Склала ЗНО, але не вистачило пів бала, аби пройти. Потім, коли окупували Донецьк, до Маріуполя переїхав Донецький медичний інститут. Я вирішила, що треба пробувати ще раз. Знову готувалася, склала ЗНО на хороші бали, але дізналася, що вагітна другою дитиною, того просто не подала документи».
У 2022 році Карина вирішила втретє спробувати вступити до університету.
Планувала вступати до Маріупольського гуманітарного університету на психолога. 16 лютого її допустили до складання ЗНО, але через початок повномасштабної війни Карина пропустила першу сесію складання НМТ, адже на той момент перебувала у Болгарії.
Коли жінка приїхала до Чернівців, усвідомила, що ще встигає на додаткову сесію НМТ. Тест вона склала та подала документи до Буковинського державного медичного університету. Зізнається, що все одно не знала чи вистачить балів, аби вступити до університету.
«Тоді у приймальній комісії сказали, що проходжу на контракт. Я була така рада, що навіть не запитала скільки коштує навчання. Я казала, що Бог любить трійцю, тому якщо з третього разу вже не вийде, то не буду й пробувати більше. Зараз на третьому курсі, дуже подобається».
Наразі жінка вчиться на сімейного лікаря, але планує стати акушеркою-гінекологинею.
Доньки не дають опустити руку
Крім роботи та навчання Карина також виховує двох доньок — Кароліну і Мілану. Жінка жартує, не бачить життя без них.
«Якби не діти, я б вже повісилася. Кожен раз, коли опускаються руки, розумію, що я повинна робити все можливе для своїх дітей. Бо вони в мене вірять, бачать в мені опору», – каже Карина.
Обидві доньки займаються художньою гімнастикою. До Чернівців звикли, каже мати. Але усе одно не можуть змиритися з тим, що на Буковині нема моря.
Все тут нагадує про дім
Для своєї основної роботи Карина орендувала двоповерхове приміщення. На другому облаштувала салон, а от на першому, завдяки гранту від держави, відкрила кав’ярню — MRLPbar.
«Надихалася морем, домом. Тому із сестрою вирішили, що це мусить бути кав’ярня у морському стилі. Потім вирішила, що замість квітів на столах будуть акваріуми з рибками. Не знаю, чи це була хороша ідея, бо зараз треба постійно міняти воду. Але дітям, клієнтам подобається».
Все у кав’ярні нагадує про рідний Маріуполь: від морської сітки та чайок, до кольору інтер’єру.
Карина каже, що є ще багато ідей, що покращити та чим доповнити. Зокрема, хоче облаштувати дитячий куточок, столики біля панорамних вікон, терасу.
«Таким своє життя я точно не уявляла. Звичайно, це важко, але намагаюсь думати про те, аби зробити все можливе, аби забезпечити дітей, дати їм майбутнє. Ну і собі теж якесь майбутнє дати».
Підприємиця каже, що наразі планує залишитися у Чернівцях, навіть після завершення війни. Каже, що боїться повертатися, щоб через 5-10 років знову не втратити все, над чим так важко працювала.
Найбільше ж маріупольці не вистачатиме Азовського моря.
«Ми кожен день їздили з подружкою на пляж, неважливо у яку погоду чи пору року. Бувало таке, що після роботи, навіть о 9 вечора могли просто приїхати на море походити берегом. Особливо, якщо приїжджаєш вночі, а на небі повний місяць. Видно оцю місячну доріжку у відблиску моря, а весь пірс світиться наче і не ніч. Море — це спокій, це тиша», – ділиться Карина.
фото Ігоря Константинюка
