0
Про те, які процедури виконують у чернівецькому моргу.
Танатопрактика – це професія, про яку рідко говорять. Якщо коротко — це всі послуги з підготовки тіла до прощання. Завдяки роботі фахівців моргу родини можуть попрощатися з померлими у гідному вигляді, зменшуючи емоційне потрясіння від втрати.
«Шпальта» поспілкувалася з працівниками моргу, які щодня виконують цю роботу: Олександром Павлюковичем – доцентом кафедри судово-медичної експертизи БДМУ, судово-медичним експертом Чернівецького обласного бюро СМЕ та Тетяною Любимовою — лаборанткою моргу відділу експертизи трупів.
Вони розповіли про косметику, яку застосовують у роботі, чому не завжди реконструюють загиблих військових та чому зростає попит на послугу з підготовки тіла до прощання.
Що таке танатопрактика
«Танатопрактика — це галузь, яка займається наданням естетичного вигляду померлим перед похованням. До неї входять омивання тіла, одягання, бальзамування, а іноді і реставрація обличчя, коли тіло зазнає серйозних пошкоджень», — пояснює Олександр Павлюкович.
Лаборантка моргу Тетяна Любимова працює тут з середини дев’яностих років. Будучи з родини лікарів — фахівців у різних галузях медицини, зокрема і судової медицини, з дитинства мала можливість спостерігати за особливостями роботи в цій сфері.
Вона розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення збільшилася кількість померлих, які потрапляють до моргу.
«Останні 12-15 років я стала рідше відвідувати морг, але моя основна діяльність пов’язана зі щоденною роботою саме в моргу. Є декілька експертів — їх може бути від п’яти до восьми. Разом із лаборантами ми проводимо відбір аналізів: кров, біологія, хімія, гістологія, а також беремо зразки волосся, мазки з органів тощо, коли йдеться про злочини, ДТП або підозри на асфіксії чи вбивства», — розповідає Тетяна Любимова.
Також лаборантка співпрацює з експертом під час визначення причин смерти, підготовки матеріалів для подальших розслідувань, а також допомагає у розтині та виведенні результатів. Протокол розтину містить чіткий порядок дій для випадків передчасних смертей, відомих як раптові смерті, що дозволяє визначати причини цих подій.
«Зрозуміла, наскільки важливою є моя робота»
Один із перших випадків у досвіді Тетяни — це двоє підлітків, які стали жертвами автопригоди. Їхні тіла були дуже пошкоджені. Фахівчиня мала зробити все, щоб відновити їхній вигляд.
«Це сталося в 1990-х роках. Двоє дівчат — 16 і 17 років — поверталися ввечері з дискотеки. Йшли узбіччям дороги, коли раптово їх збив великий автомобіль. Удар був настільки сильним, що вони загинули на місці», — розповідає лаборантка моргу.
Тоді не було спеціальної косметики, тим паче для таких випадків. Тож Тетяні довелося працювати методом спроб і помилок, використовуючи підручні засоби.
Особливу складність викликало те, що дівчата мали бути одягнені у весільні білосніжні сукні, і підготовка тіл повинна була приховати всі додаткові шви та ушкодження.
«Я зробила все можливе, щоб вони востаннє мали гарний і гідний вигляд. Це був один із перших випадків, коли я зрозуміла, наскільки важливою є моя робота», — каже Тетяна.
Розмови з родичами
Спілкування з родичами загиблих — важлива частина роботи танатопрактика. Тетяна радиться з ними, яким вони хочуть бачити тіло покійного. Вона враховує їхні побажання та радить, як краще зробити, а чого не варто.
«Люди в горі, і кожен по-різному реагує на смерть близької людини. Я завжди намагаюся бути уважною, доброзичливою, адже смерть близьких складно пережити, і важливо, щоб родичі могли попрощатися з покійним без додаткових переживань», — пояснює Тетяна.
Одним із цікавих спостережень є те, що впродовж останніх орієнтовно 20 років родичі просять загримувати обличчя, зробити зачіску, пофарбувати волосся, іноді навіть манікюр зробити.
За словами Тетяни Любимової, це пов’язано з тим, що люди спостерігають за культурою поховань у різних країнах, де цьому питанню приділяють більшу увагу. До прикладу, за радянських часів у людей навіть такої думки не виникало.
«Не варто змінювати зовнішність загиблого військового»
Щодо загиблих військових, за словами фахівчині, здебільшого не проводять реконструкцію чи відновлення тіла. Часто родичі самі наполягають на цьому.
«Рідні вважають, що не варто змінювати зовнішність військового. Ми можемо загримувати чи замаскувати рани, але не дуже змінюючи, щоб людина залишалася впізнаваною й мала такий вигляд, як за життя. На жаль, дуже часто травмування обличчя та тіла настільки важкі, що нічим зарадити просто неможливо», — наголошує Тетяна.
Косметика для мертвих
Косметика, яку використовують практики, має спеціальні властивості, адаптовані до низьких температур тіла. Завдяки цьому зберігається вигляд у найбільш природному стані.
«Якщо це жінки, родичі часто просять відтворити макіяж, який вона носила за життя. У травматичних випадках, особливо під час війни, відновлення обличчя ускладнюється, тоді застосовуємо реставрацію за допомогою пластиліну або гіпсових масок. Відновлене таким чином обличчя може мати ляльковий вигляд, але іноді це єдиний спосіб надати тілу природности», — розповідає Олександр Павлюкович.
Також використовують фіксацію — склеювання ран, з’єднання уламків кісток клеєм або дротом, що вимагає ювелірної точности. Маски створюють безпосередньо на тілі, щоб досягти максимальної симетрії.
«Ми використовуємо спеціальні косметичні засоби для покійних: це корейська, китайська та французька косметика. Це досить дорогі засоби, але вони необхідні для корекції вигляду. Я ретельно підбираю засоби, залежно від того, в якому стані тіло. Це також залежить від того, скільки часу минуло після смерти — декілька годин чи ж декілька і більше діб», — пояснює Тетяна.
«Коли це тіло дитини, то найскладніше»
У практиці Олександра був випадок, коли працював із тілом дитини з важкою травмою голови.
«Я завжди згадую цей випадок. Окрім того, що це була дитина — що й так викликає особливі емоції, — ушкодження були надзвичайно складними. Сталося розтрощення черепа, і відновлення виявилося дуже важким. Це був один із найскладніших випадків у моїй практиці», — згадує Олександр Павлюкович.
За словами Тетяни, коли в морг потрапляють маленькі діти — методика роботи дещо інша, також працюють іншими інструментами.
«Це найскладніші випадки. Діти — це завжди боляче. Але я намагаюся зробити все, щоб родичі могли спокійно попрощатися з дитиною, навіть якщо її вигляд після смерти змінився. Для маленьких дітей є певний спеціальний інструмент, танатологічний», — каже лаборантка моргу.
«Офіційно нема послуги естетичної підготовки тіла»
За словами судмедексперта Олександра Павлюковича, попит на комплексну естетичну підготовку тіла до прощання збільшується, проте лише цьогоріч у Кабміні почали усвідомлювати необхідність цієї послуги.
«Наразі вже є проєкт постанови Кабінету Міністрів, що передбачає затвердження переліку послуг, які можуть надавати, зокрема обласні бюро судово−медичної експертизи. Родичі покійних теж починають все частіше звертатися з такими запитами», — зазначає Олександр.
В Україні формують попит на цю послугу.
«Якщо раніше травми просто залишалися як є, то зараз люди хочуть мінімізувати цей шок, зробити так, щоб зовнішній вигляд покійного був максимально природним і гідним. Це допомагає зменшити емоційний стрес під час прощання», — зауважує Тетяна Любимова.
Фото Ігоря Константинюка
