Інтерв'ю

«Я у стосунках із двома»: історія трьох поліаморних хлопців

Поліаморні стосунки – це радше про вибір, а не про вроджений тип взаємодії між людьми.

«Я у стосунках із двома»: історія трьох поліамурних хлопців

Фото ілюстративне/Cynthia Magana (Unsplash)

Здебільшого кохання сприймають однаково: його прояви, види, розвиток. Єдиним постулатом називають взаємність. А що як ця взаємність виходить за коло з двох людей?

«Шпальта» поспілкувалася з лікаркою-психологинею, сертифікованою психоаналітикинею Інною Гаврилюк про те, що таке поліаморні стосунки, їхнє підґрунтя та історію.

А також читайте історію трьох поліаморних хлопців: Назара, Максима та Зоряна, яких поєднує любов і твердження, що такі стосунки мають право на буття і неосудливість.

Інна Гаврилюк

Вважаю як людина із психоаналітичною освітою, поліаморні стосунки — це про різну кількість партнерів, постійний пошук. Це якщо коротко.

Можуть бути різні варіації такого виду стосунків. Наприклад, хлопець зустрічається з дівчиною. У хлопця може бути як ще одна дівчина, так і хлопець. Так само й у дівчини.

У суспільстві побутує твердження, що «нормальні» стосунки обов’язково мають бути гетеросексуальними моноаморними.

«Я у стосунках із двома»: історія трьох поліамурних хлопців

Фото надала Інна Гаврилюк

Комусь підходить сценарій, коли ти зустрічаєш людину, скажімо, у 18 років і кохаєш її до кінця життя. Комусь же може таке не підходити.

Тому, з погляду психології, не варто це ділити на «норму» і «не норму».

Та й взагалі, у будь-яких стосунках необхідно все проговорювати. Тоді буде менше неприємних ситуацій і негативу.

Поліаморні стосунки — це радше про вибір, а не про вроджений тип взаємодії між людьми. Цей вибір зумовлений певними стосунками чи навіть травмами у ранньому дитинстві та у моменті дорослішання.

До речі, поняттю «поліаморні стосунки» більше як декілька десятків років. Ним цікавився ще Зигмунд Фройд. Зрозуміло, що у нього були свої погляди, які зараз багато хто вважає неактуальними. Ще Отто Кернберг досліджував розвиток людської сексуальности.

Тобто поліаморність точно не щось нове. І кожне покоління мало свої погляди на це.

Назар

Я викладаю точні науки. Проживаю на Буковині впродовж останніх декількох років. Нині я позиціоную себе поліаморною людиною. Також я гей.

До речі, відкритий до того, щоб закохатися у людину будь-якого гендеру. Адже вже мав справжні почуття як до дівчат, так і до хлопців. То чому повинен закривати у собі можливість відчувати закоханість до, скажімо, трансгендерних чи небінарних людей?

Моє перше відчуття, яке б класифікував як поліаморне, було у п’ятнадцятирічному віці. Тоді почав зустрічатися з дівчиною. Однак ще з п’ятого класу мав нерозділені почуття до моєї теперішньої близької подруги Наталі. Вона знала про це.

І так сталося, що саме тоді, як я розпочав перші стосунки, то став подобатися Наталі. Пам’ятаю, як дорогою до школи мені спало на думку: «Ось якби дівчина, з якою зустрічаюся, була мені дружиною, а Наталя — коханкою». Зараз усвідомлюю, що цей розподіл на «дружину» та «коханку» навіяний моноаморною культурою.

Насправді ж просто не хотів руйнувати почуттів ні до своєї дівчини, ні до Наталі. Щоб оця закоханість існувала паралельно, і я міг транслювати її на обох дівчат.

Через певний час прийняв себе як гея, бо з дитинства відчував потяг до хлопців.

Наразі у стосунках із двома хлопцями, які приймають мою поліаморність. Вони різного віку, займаються різними видами діяльности. Проте обидва мають романтичні почуття до мене, а я до них.

Ревнощі не притаманні мені ще з дитинства

Проживаю з одним із партнерів – Зоряном, бо Максим мешкає в іншому куточку України. Останній восени приїжджав у гості на півтора місяця. Ми проводили час як попарно, так і втрьох: дивилися фільми, готували їжу, грали в настільні ігри.

Максим зацікавлений в архітектурі нашого міста. Тож Зорян залюбки водив його Чернівцями та розповідав усілякі історії.

Зорян не дуже любить музеї, але мені та Максимові до вподоби так проводити свій час. Тому ми вдвох відвідували ці місця.

Це одні з багатьох прикладів того, як по-різному можна проводити час, коли ви перебуваєте у поліаморних стосунках. Це ті ж самі побачення.

Замість того, щоб витрачати ресурс на неулюблені заняття, ви без проблем можете займатися з кожним зі своїх партнерів тим, що цікаво вам обом або ж трьом.

До речі, проведення часу втрьох створює особливу атмосферу. Ви максимізуєте, підігріваєте почуття один до одного.

Ревнощі не притаманні мені ще з дитинства. Так, я розумію, що у Максима чи Зоряна можуть виникнути почуття один до одного. Також вони можуть зустріти ще когось.

Поліаморність – не про рамки. Ми один одному і романтичні партнери, і друзі, і коханці, і порадники. Якщо хлопці захочуть поділитися зі мною якимись, скажімо так, любовними пригодами — я з радістю вислухаю їх. Якщо не захочуть — прийму їхній вибір.

Не вішайте на поліаморних людей ярликів

Коли я читав твір Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала», то випадково зрозумів, що головний герой — Гриць — не є грішником. Авторка описує його щирі почуття до обох дівчат: Настки та Тетяни.

У той час вони не могли жити втрьох, якби захотіли. Зокрема через високий рівень релігійности суспільства.

В Україні досі шлюби між гомосексуальними парами під табу. Що вже казати про офіційні поліаморні партнерства!

Своєю історією я б хотів донести до людей одну істину — будьте толерантнішими. Не вішайте на поліаморних людей ярликів на кшталт «бабій» чи «дівчина легкої поведінки». Це просто один із видів кохання, а не збочення чи щось таке.

Не засуджуйте, а навпаки: якщо дізналися про таку людину у своєму оточенні — підтримайте її, не дозволяйте ображати іншим.

Максим

Наразі я студент. Навчаюся доволі творчої спеціальности. Я є поліаморною людиною і в стосунках із таким же хлопцем.

Живу у невеликому селищі на сході України. Це неабияк вплинуло на моє світосприйняття. Що я маю на увазі? Те, що у таких населених пунктах існує певний вакуум серед людей.

Досі на шляху прийняття себе. Поки можу розповісти про свою орієнтацію лише тим, кому довіряю.

Перед від’їздом зрозумів, що він більше, ніж друг

Свою поліаморність усвідомив нещодавно — під час останньої поїздки до Назара. До речі, спершу ми з ним спробували моноаморні стосунки на відстані. Вони не спрацювали.

Отож, я познайомився з Назаровим сусідом, із яким тоді у них почала зароджуватися романтика.

Не одразу щось відчув до Зоряна. Майже перед самим від’їздом зрозумів, що він більше, ніж друг. Коли я зізнався йому у романтичних почуттях, то не відчув провини. Вирішив розповісти про це Назарові. Він сприйняв моє зізнання спокійно.

Наразі між мною та хлопцями велика відстань. Проте почуття до жодного з них не згасають. Ми листуємося, зідзвонюємося — підтримуємо стосунки.

Радий за свого партнера, що він має ще одні романтичні стосунки

Поліаморність сприймаю так — з обома партнерами я відчуваю себе по-різному. Це найцікавіше. Назар дає відчуття дому, турботи.

Із Зоряном я почуваю себе захищеним, з’являється відчуття юности. Це нормально, коли кожен розкривається по-своєму. Таким чином люди краще пізнають себе та одне одного.

Я не користуюся застосунками для знайомств. Нині не маю у цьому потреби. Та розумію, що колись може відкритися ще одна комірчина у моєму серці.

Якщо такий день настане, то вільно зможу розповісти про це своїм партнерам. І не вислуховуватиму лекцій про зраду.

Бо між нами панує довіра та взаєморозуміння. Це головне у стосунках. Я лише радий за свого партнера, що він має ще одні романтичні стосунки. Нехай це робить його життя кращим.

Зорян

Колись навчався у Чернівцях, а зараз мешкаю і працюю у медійній сфері. Я — гей. Поки вирішив конкретно не позиціонувати себе як моноаморну чи поліаморну людину.

На відміну від Назара та Максима, доволі пізно пізнав кохання і любощі. З дитинства розумів, що мене приваблюють хлопці, але через тиск родини та суспільства не міг собі у цьому зізнатися.

Напевне, тому і був закритий від романтики. Вона просто не цікавила.

Моїм першим хлопцем став Назар. Познайомився з ним минулого літа у застосунку для ЛГБТК+-знайомств. Згодом став його сусідом.

Тоді Назар був у моноаморних стосунках із Максимом. Чи ревнував я? Ні. Просто хотілося відчувати те ж саме, що відчувають хлопці, коли щоранку пишуть один одному, через відеозв’язок дивляться разом фільми, шлють подарунки.

Це була навіть не заздрість, а щире бажання.

Коли я добряче розгледів це у ньому, то побачив те саме у собі

Ближче до осіннього приїзду Максима між мною і Назаром почали виникати романтичні іскри, які у мене були яскравішими.

Коли прибув Максим, я почав ревнувати та ображатися на Назара. Ці негативні почуття почали стихати, коли Максим зізнався мені у романтичному потягу.

Бо саме тоді Назар поділився, що відчуває те саме і не хоче розходитися ні зі мною, ні з Максимом.

Я знав про поліаморність Назара, проте не до кінця відав, що воно таке. Вважаю, що цьому посприяла відсутність романтичного досвіду. Адже коли я добряче розгледів це у ньому, то побачив те саме у собі.

Нормальність ширша, ніж ви собі уявляєте

Одне за одним почали виникати запитання: «а чому я не можу любити чи кохати одразу двох?», «чому людина, у якої лише одне життя, має належати тільки мені?», «чи зможе один хлопець покрити всі мої потреби, а я його?» тощо.

Таким чином вирішив, що на цьому етапі життя мені комфортно мати романтичні почуття до двох хлопців.

Так, із Максимом не завжди вдається тримати зв’язок, бо це є особливістю мого характеру – мене виснажує часте дистанційне спілкування. Та я думаю, що ми зможемо відновити нашу взаємодію, коли він приїде знову.

Поліаморність – це такі ж самі романтичні стосунки, як і стандартизовані та «єдино правильні» моноаморні.

Піклуватися, коли один із вас хворіє, радіти перемогам, розрадити в скрутну хвилину, разом помовчати — хіба це не кохання?

Ми не хворіємо частіше на захворювання, що передаються статевим шляхом. Ми не робимо нічого, що шкодить іншим. Зрештою ми не нав’язуємо поліаморність.

Просто знайте: такі люди існують, такий вид стосунків існує.

Нормальність ширша, ніж ви собі уявляєте.

Коментарі