0
Якщо закон ухвалять, це дозволить ЛГБТК+ парам офіційно зареєструвати свої стосунки.
Фото надав Володимир
Володимир Прокоф’єв – регіональний координатор громадської організації «Альянс.Глобал» у Чернівцях, а наразі – військовослужбовець.
Спеціалізацією цієї організації є згуртування ЛГБТК+ людей, надання їм всебічної допомоги та сприяння зменшенню гомо-, бі- та трансфобії в українському суспільстві.
«Шпальта» поспілкувалася з Володимиром про діяльність «Альянс.Глобал» у місті, ставлення до ЛГБТК+ людей у війську та права, яких (не) має спільнота в законодавчому полі.
«Надаємо допомогу людям, які зіштовхнулися з порушенням своїх прав і дискримінацією»
«Альянс.Глобал» – організація, яка діє у восьми регіонах України. У Чернівцях вона запрацювала з початку повномасштабного російського вторгнення.
Все розпочалося з того, що в місті був шелтер (прихисток – ред.) для ЛГБТК+ людей, які змушені були покинути свої домівки через війну. Також там могли перебувати й місцеві. Через два роки потреба у шелтері відпала.
Фото надав Володимир
Наразі у Чернівцях функціонує ком’юніті-центр. На його базі надають широкий спектр послуг: індивідуальну фінансову допомогу, одяг, гігієнічні та продуктові набори тощо.
Крім цього, тут проводять заходи для ЛГБТК+ спільноти, консультують із питань здоров’я: як запобігати ВІЛ, сифілісу, гепатитам. В «Альянс.Глобал» також можна отримати доконтактну профілактику (людина, яка приймає антиретровірусні препарати (PrEP), має понад 99% захисту від передавання ВІЛ статевим шляхом. PrEP приймають перорально щодня по одній таблетці – ред.).
Ще одним напрямом діяльности організації є психологічна допомога. У Центрі працює психолог, який проводить групові заходи для спільноти. Також він працює індивідуально.
Тут надають допомогу людям, які зіштовхнулися з порушенням своїх прав і дискримінацією у параюридичному ключі.
Взагалі регулярно відбуваються якісь події. Десь три-чотири дні на тиждень «Альянс.Глобал» працює. Якщо є зміни в графіку роботи, ми повідомляємо про це на наших сторінках у соцмережах.
Фото надав Володимир
«Думаю, в питанні толерантности є зрушення в позитивний бік»
Я родом із Маріуполя. До Чернівців переїхав влітку 2022 року. Вважаю це місто доволі толерантним. Ставлення до ЛГБТК+ людей у Чернівцях набагато ліпше, ніж у Маріуполі.
Це може бути пов’язано з тим, що Маріуполь – промислове місто, а Чернівці більш культурне, з місцевими особливостями.
Думаю, в питанні толерантности є зрушення в позитивний бік. Проте це не пов’язано з тим, що люди стали толерантнішими. Просто проблема існування ЛГБТК+ людей для тих, у кого це було проблемою, відійшла на другий план.
З початком повномасштабного вторгнення це питання трохи забулося. Однак воно знову набуває актуальности. Згадаймо лишень напади на ЛГБТК+ людей торік.
Припускаю, що коли завершиться війна, знову шукатимуть, на кого спустити собак. І тоді згадають про ЛГБТК+ людей.
Шеврон об’єднання «Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права»/фото NV
«Відсутність закону про реєстровані партнерства є прямим порушенням прав ЛГБТК+ людей»
Насправді законопроєкт «Про інститут реєстрованих партнерств» (№9103), скажімо так, має як позитивні, так і негативні наслідки.
З одного боку, якщо його ухвалять, це дозволить ЛГБТК+ парам офіційно зареєструвати свої стосунки. А з іншого – це ускладнить подальший шлях до шлюбної рівности. Маю на увазі, що пізніше буде важче аргументувати перед законодавцями, навіщо нам потрібна шлюбна рівність. Мовляв: «У вас є партнерства – навіщо ще й шлюбна рівність?»
Шлях до шлюбної рівности буде складнішим. Хоч і законопроєкту про реєстровані партнерства наразі немає на порядку денному Верховної Ради. Невідомо, коли його взагалі винесуть.
Є багато ЛГБТК+ військовиків. Їхні партнери у випадку поранення чи загибелі коханої людини не мають жодних прав на них. Відсутність закону є прямим порушенням прав цих людей.
Фото надав Володимир
«Необхідно ухвалити законопроєкт щодо боротьби з проявами дискримінації»
Не треба вигадувати велосипед. Достатньо подивитися на закони Європейського Союзу та взяти звідти якісь успішні приклади. Від нашої влади залежить лишень політична воля.
До ухвалення усіх цих норм стоять політичні рейтинги. Для деяких депутатів рейтинги важливіші за добробут громадян. У цьому проблема.
Також необхідно ухвалити законопроєкт щодо боротьби з проявами дискримінації. Бо теперішня стаття 161 Кримінального кодексу України не працює належним чином.
Зазначу, що багато чого вже зробили. Це і заборона дискримінації у трудовому кодексі, і посилення відповідальности за використання мови ворожнечі в медіа. Є позитивні випадки, є результати. Головне – щоб норми законів застосовували.
