0
Передумовою проведення «живого ланцюга» були такі ж мітинги в країнах Балтії.
«Живий ланцюг» у Чернівцях 21 січня 1990 року/фото надав Володимир Старик
Сьогодні відзначають День Соборности України. Цього дня 106 років тому – 22 січня 1919 року – на Софійській площі у Києві проголосили Акт злуки Української Народної та Західноукраїнської Народної Республік.
«Шпальта» поспілкувалася з кандидатом історичних наук, асистентом катедри історії України факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Олександром Руснаком про історію заснування Дня Соборности та як на Буковину вплинуло проголошення Акту злуки.
А один з організаторів першого «живого ланцюга» Володимир Старик поділився історією проведення акції у Чернівцях 1990 року.
Проголошення Акту злуки – символічний крок до єдности всіх українців
Об’єднання УНР і ЗУНР стало символом прагнення українців до незалежности, каже Олександр Руснак. Після революційних подій 1917-1918 років на території України виникли два окремі державні утворення: УНР, яка була під контролем Центральної Ради у Києві, та ЗУНР на заході України.
«22 січня 1919 року проголосили Акт злуки цих двох республік. Це мало важливе значення для формування єдиної Української держави», – розповідає кандидат історичних наук.
Через зовнішні та внутрішні політичні обставини (війна, окупація, відсутність ресурсів) об’єднання не змогло бути цілком реалізоване, веде далі Олександр Руснак. Однак сам Акт злуки залишився символічним кроком до єдности всіх українців.
«Тепер День Соборности є важливим святом для українців, яке підкреслює значення територіальної цілісности держави, збереження її суверенітету й розвитку української державности», – каже кандидат історичних наук.
Універсал Директорії УНР про злуку ЗУНР і УНР/Центральний держархів вищих органів влади та управління України
Буковинців надихнуло об’єднання УНР і ЗУНР
На думку Олександра Руснака, проголошення Акту злуки між УНР і ЗУНР мало більше символічний вплив на Буковину. Ця подія не змогла безпосередньо змінити ситуацію в регіоні через складні історичні обставини.
«Ми можемо говорити про певне піднесення національної свідомости буковинців. Адже злука стала потужним символом єдности українських земель. Вона надихала українців Буковини на боротьбу за свою національну ідентичність, політичні права тощо. Це було особливо важливо для регіону, який тривалий час перебував під впливом різних держав, і тоді опинився під румунською владою», – розповідає Олександр Руснак.
Урочисте проголошення об’єднання УНР і ЗУНР на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 р./Український інститут національної пам’яті
Про передумови проведення «живого ланцюга»
На фоні невдалої спроби «перебудови»Міхаїла Горбачова в Радянському Союзі, наприкінці 1980-х років, серйозно загострилася економічна ситуація. Тоді відбувся перехід від тривалої стагнації до стрімкого падіння основних показників функціонування народного господарства.
«Населення це відчуло найбільше через високу інфляцію та посилення дефіциту товарів. Іншим складником горбачовської “перебудови” була гласність. Вона не дала бажаного ефекту для оновлення радянської системи. Наслідок – активізація діяльности неформальних об’єднань, спалахування протестів у вигляді масових мітингів», – зазначає Олександр Руснак.
Ці організації шукали нові способи мобілізувати суспільство, популяризувати ідею незалежности та привернути увагу до історичних подій.
«Схожі “живі ланцюги” тоді вже проводили в інших республіках СРСР. Зокрема в серпні 1989 року мешканці Латвії, Литви та Естонії зорганізували “Балтійський шлях” – акцію, щоб заявити про свою солідарність у боротьбі за незалежність», – резюмує кандидат історичних наук.
Цей приклад надихнув і українських активістів.
«Живий ланцюг» на проспекті Перемоги у Києві/Український інститут національної пам’яті
«Було кількасот чи, може, навіть кілька тисяч людей. Синьо-жовті стяги, церковна процесія. Ми вирішили відвідати могили діячів Української Національної Ради. Це вперше, коли буковинці публічно віддали шану відомим українцям»
Один з організаторів першого «живого ланцюга» 21 січня 1990 року, тодішній співголова крайової організації Народного руху України Володимир Старик розповідає, що на українців справили велике враження подібні акції у країнах Балтії – так звана «Балтійська хвиля».
Адже попри невелику кількість населення, громадяни всіх трьох балтійських країн однаково активно виходили на вулиці й таким чином показували своє бажання бути незалежними від Радянського Союзу.
«Наше “рухівське” начальство (йдеться про політичну партію “Народний рух України” – ред.) надихнулося цим і захотіло зробити ще краще та масштабніше дійство. Спершу “живий ланцюг” мав пролягти з Києва до Львова. Однак наші галицькі сусіди вважали, що цього замало. Тому й продовжили ланцюг зі Львова до Івано-Франківська», – каже Володимир Старик.
«Живий ланцюг» у Литві 23 серпня 1989 року/Rimantas Lazdynas
Найголовніше, чого не вистачало в «живому ланцюзі», була відсутність продовження акції до Харкова чи Донецька.
Люди були свідомі того, що від Чернівців до Івано-Франківська не вдасться зібрати достатню кількість охочих для «живого ланцюга», веде далі Володимир Старик.
У Чернівцях же вирішили провести символічну акцію безпосередньо в місті.
«Декілька автобусів із нашими активістами поїхали до Франківська та Києва, щоб долучитися до “живого ланцюга” та підсилити його там», – розповідає Володимир Старик.
Делегація з Буковини в Києві на «Ланцюгові Єднання»/Іван Гнідий
У Чернівцях було дві локації проведення акції. Перша – від Базиліки Воздвиження Всечесного Хреста, що на вулиці Головній, до Центральної площі. Друга – біля Руського кладовища, що на Кишинівській.
«Було кількасот чи, може, навіть кілька тисяч людей. Синьо-жовті стяги, церковна процесія, яку зорганізувала греко-католицька громада. Ми вирішили відвідати могили діячів Української Національної Ради. Місце поховання Ольги Кобилянської теж не оминули, хоч вона і не була політично активною людиною. Це вперше, коли буковинці публічно віддали шану відомим українцям», – ділиться Володимир Старик.
Учасники «живого ланцюга» стояли по один бік цвинтаря з гербом Української Народної Республіки (тризубом), а по інший – з гербом Західноукраїнської Народної Республіки (золотим левом на синьому тлі). Це символізувало єдність українського народу.
Мітинг, який присвятили Дню Соборности, минув у Чернівцях без конфлікту з тодішньою, ще радянською, владою, згадує один з організаторів «живого ланцюга».
Єдиним ексцесом було те, що коли активісти поверталися до греко-католицької церкви, щоб віднести церковне приладдя, міліціянти затримали людей. Буцімто ті перешкоджали руху транспорту. Хоча мітингарі йшли тротуаром.
«Мене, як співорганізатора акції, хотіли притягнути до адміністративної відповідальности за «порушення громадського спокою». Однак після того, як мене зареєстрували в кандидати на вибори в депутати міської ради, то звільнили від відповідальности», – каже Володимир Старик.
