Декларація музичної незалежности: фестиваль, що зародився у Чернівцях, відзначає 35 років

17.09.2024 18:45

197

Перший фестиваль «Червона рута» тривав тиждень. Тоді виступало багато українських зірок та гостей із закордону. А ще організатори боялися, що буде дощ. І спеціально з Карпат привезли відомого мольфара Михайла Нечая. Яким був перший фестиваль «Червона рута» та чому історики називають його музичною декларацією незалежности — читайте далі.

17 вересня 1989 року у Чернівцях вперше провели фестиваль «Червона рута». Тоді Чернівці тиждень жили фестивалем, бо таке унікальне явище було вперше в Україні. Про це «Шпальті» розповідала Парасковія Нечаєва, що стала очевидицею першого фестивалю та зокрема була в епіцентрі подій.

Відкрився фестиваль п’ятнадцятого-сімнадцятого вересня, вісімнадцятого вже відбувалися відбіркові тури. У день відкриття Тарас Петриненко співав пісню про «Народний рух» та «Ще не вмерла Україна» на стадіоні «Буковина».

До журі першого фестивалю входив Назарій Яремчук

На першому фестивалі «Червона рута» головою журі був Мирослав Скорик, а членами – Назарій Яремчук, Іван Малкович, Тарас Мельник, Ігор Калиниченко.

Також напередодні фестивалю організатори боялися, що буде дощ. І спеціально з Карпат привезли відомого мольфара Михайла Нечая. Його попросили розігнати хмари, щоб проведення свята не було під загрозою.

Про ідею створення фестивалю

Фестиваль «Червона рута» називається так через Івасюка. Ідея такого масштабного дійства зародилася у Кіцмані ще 1988 року. Після трагічного вбивства композитора Івасюка й аж до 88-го року його композиції були небажаними в теле- й радіоефірах.

1989-го виповнилося 10 років, як він загинув. Група однодумців – Тарас Мельник, Кирило Стеценко, Ігор Калиниченко, Софія Майданська, Сергій Проскурня – запропонували тодішньому ЦК ЛКСМ України та Міністерству культури на честь Івасюка провести пісенний фестиваль і таким чином згадати його й віддячити.

«Я пообіцяв, що не буду це співати, щоб не зірвати свято»

Це був перший такий фестиваль у Чернівцях та і в Україні. Все було регламентовано, адже працювали з центральним комітетом Ленінської комуністичної спілки молоді України. Опікувався фестивалем секретар ЦК Юрій Соколов, він і взяв на себе всю відповідальність за його проведення.

Проте не всім подобалося те, що відбувалося. Наприклад, міліціонери розганяли дівчат у вишиванках, які приїхали на фестиваль зі Львова. Вони не пускали їх та рвали сорочки. А після того, як Петриненко заспівав на відкритті пісню про Народний рух, а Жданкін – «Ще не вмерла Україна», їх викликали в обком. І на закритті фестивалю ці пісні вже не виконували. Коли стадіон вимагав, щоб Петриненко заспівав, він сказав: «Я пообіцяв, що не буду це співати, щоб не зірвати свято».

Відомі зірки, що виступали на фестивалі

Одним із цікавих фактів є той, що Славко Вакарчук починав свою кар’єру на «Червоній руті». Те ж стосується й гурту «Воплі Відоплясова». Була й Руслана, але вона не пройшла відбірковий тур.

На рок-фестивалі виступила досі незнана Віка Врадій із творчим псевдонімом Сестричка Віка. Разом із «Братами Гадюкіними» вона співала про шахтаря: «Мені все одно — колбаса чи ковбаса, аби вона була». А Віктор Морозов виконав пісню про те, як посеред літа до Львова приїхав Горбачов, у місті позрубували ялинки і втикали їх у тротуар, щоб Горбачов побачив, який гарний Львів.

На фестиваль також приїжджали делегації – з Канади, США, Польщі, Австралії. Особливо красивим був концерт «До вогню і води Батьківщини» за участю зарубіжних українців. Зокрема 17-річна Клаудія Еліса Полотнянка з Аргентини прекрасною українською мовою виконала «Червону руту». З Австралії приїхав бандурист Віктор Мішалов, він співав козацькі думи, пісні про голодомор. Окремо варто сказати про Віктора Ліщину, який виконав пісню свого батька Леоніда Ліщини, присвячену пам’яті Володимира Івасюка. Під час виконання в залі погасили світло, й тисячі вогників загорілися на честь великого композитора.

Фестиваль як епізод документального серіалу та книги

Історик та автор книги «Як українці зруйнували імперію зла» Олександр Зінченко вважає фестиваль «Червона рута» музичною декларацією незалежности. Про це він розповідав під час презентації книги у Чернівцях. Олександр також працював і над документальним серіалом «Колапс: як українці зруйнували імперію зла». Звідти й бере початок його книга.

Пригадує, що одним з епізодів у серіалі та книзі є фестиваль «Червона рута», що народився у Чернівцях.

«Коли ми зрозуміли, що нам потрібні будуть ці сюжети, пов’язані з Червоною рутою, то я зателефонував пані Ларисі, в наш архів, у нашу відеотеку. Я кажу: «Пані Ларисо, а що у нас є з Червоної рути?» Ми ж транслювали, українське телебачення транслювало все те, що, власне, тут, у Чернівцях, відбувалося».

За декілька хвилин Олександр отримав відповідь: «Пане Олександре, у нас є все». Весь хронометраж фестивалю був у архіві. Там залишилося все, що транслювали в етері. Зокрема був записаний гімн України. Як переповідає Зінченко, тоді його напам’ять знав мало хто.

Що стосується опрацьованих матеріалів щодо фестивалю, то з них зробили окремий документальний фільм.

«Це настільки фантастичне свідчення часу, що мені хотілося б, аби у нас з’явився, можливо, серіал про Червону руту чи спеціальний подкаст. Деякі з тих пісень абсолютно не втратили музичної або навіть моральної актуальности. Пісні фестивалю звучать абсолютно актуально в сьогоденні».

Також Зінченко пригадує виступ Марії Бурмаки на фестивалі. Це був доволі революційний момент – фестиваль транслювали на телебаченні в прямому етері.

chervonaruta89.blogspot.com

«Треба було бачити не лише те, що відбувається на сцені, але й те, що в залі та на стадіонах. Із якими емоціями були глядачі. Тобто, насправді це абсолютно фантастична історія такої музичної декларації української незалежности», – стверджує Зінченко.

Історик називає фестиваль декларацією музичної незалежности, бо тоді така музика була заборонена. Раніше її не транслювали на телебаченні чи радіо. Там переважно крутили лише дозволену радянською владою музику. Як зауважує Олександр Зінченко, по суті перша Червона рута визначила основні жанри в українській музиці на наступні 25 років.