0
Вігго Мортенсен приїхав до Чернівців, щоб презентувати свій другий фільм як режисера — вестерн «Мертві не завдають болю». Стрічка розповідає про Ольґера Олсена та його кохану Вів’єн Ле Куді, які намагаються побудувати нове життя у віддаленому містечку в американській Неваді у 1860-х роках.
До Чернівців у рамках третього фестивалю глядацького кіно «Миколайчук OPEN» приїхав актор та режисер Вігго Мортенсен.
Він презентував свою стрічку «Мертві не завдають болю». Крім головної чоловічої ролі та режисури, голлівудський актор також написав сценарій до фільму, а ще став композитором стрічки. Про головні теми фільму, режисерські рішення, побудову сюжету та сприйняття нової картини — у колонці.
*У матеріалі присутні спойлери до фільму
Спочатку Олсена мав грати молодший актор
Спочатку я не мав грати головну роль. Я писав героя для молодшого актора. Ми пропрацювали з ним декілька місяців, але чомусь він на доволі пізній стадії проєкту вирішив його покинути.
Ми намагалися знайти іншого актора, настільки ж відомого. Але потім зрозуміли, що якщо хочемо встигнути закінчити цей фільм, роль маю зіграти я.
«Звісно, я з початку казала, що ти маєш бути Олсеном».
Це мені сказала виконавиця головної жіночої ролі Вікі Кріпс, коли я радився, чи варто мені грати цього персонажа.
Тому швидко вніс зміни: зробив персонажа старше, зробив його данцем за національністю, тому що це мені близько. Адаптував його під себе.
Вігго Мортенсен та Вікі Кріпс у фільмі / Lewes Depot
Але я завжди так роблю зі своїми героями. У всіх своїх ролях хочеться шукати схожості зі своїми персонажами. Так, якось я грав Люцифера, і все одно знайшов у ньому щось, щоб показати себе.
Стосунки між Вів’єн і Олсеном працюють через те, що попри помилки, які вони роблять, та дуже великий період розлуки, їм не байдуже, що їхній партнер відчуває та про що він думає.
Нелінійний сюжет працював краще
У фільмі нелінійна побудова сюжету. Сцени не йдуть у хронологічному порядку, а перемішані між собою. Такий прийом частіше можна побачити у літературі та віднедавна у серіалах.
Коли ми монтували цей фільм, я сказав:
«А перемонтуємо фільм у хронологічному порядку!»
І це спрацювало: фільм мав сенс, мені навіть сподобалося. Але не настільки, як було ДО. Й особливо це помітно тоді, як глядач знайомиться з Вів’єн.
У першій сцені ми бачимо, як вона помирає. І все, що відбувається надалі, набуває набагато глибшого сенсу — знайомство з Олсеном, народження маленького Вінсента, садівництво тощо.
Люди не звикли думати про те, що наш час на цій землі обмежений, але інколи доводиться, особливо у часи війни чи коли наші рідні тяжко хворіють.
Marcel-Zyskind/Shout! Studios
Також у другій сцені вбивають шістьох людей. Потім упродовж фільму ми з ними знайомимося, розуміємо, ким вони були та чому вони померли. Саме те, що ми знаємо, що буде з цими персонажами, дає змогу поглянути інакше на них.
Деякі журналісти казали:
«Все чудово, картинка гарна, музика прекрасна, але зі структурою є проблеми».
Інші писали:
«Структура сподобалася, але проблема з сюжетною лінією».
Що поробиш — не можна сподобатися всім. Я зробив фільм, який сподобався мені і моїй команді. Сподіваюся, що він сподобається і глядачам, бо це бізнес.
Також я отримував відгуки від людей, які подивилися фільм. Їм не сподобалася структура під час першого перегляду, але потім, переглянувши ще раз, вони змінювали свою думку та насолоджувалися стрічкою.
Ритм та музика відігравали основні ролі
Дуже важливим для фільму був ритм. Музику до стрічки ми написали до того, як її зняти. Потім я грав її операторам і показував цим, який повинен бути ритм та тон цієї чи іншої сцени.
Попри це, треба було залишатися холоднокровним. Так, багато гарної написаної музики так і не потрапило до фільму. Але я сподіваюся, що потім вирізаними матеріалами ми поділимося вже під час релізу на цифрових носіях.
Вів’єн була створена для Вікі Кріпс
У кіно деколи важливіше, коли щось НЕ показують чи НЕ проговорюють. І дуже важливо знайти людину, яка має цей дар показувати те, що важливо, не говорячи цього.
Тому я дуже сподівався, що Вікі Кріпс погодиться на цю роль. І зараз, коли ми вже презентуємо фільм, я не можу передати свого щастя, що вона це зробила. Вона спромоглася внести значно більше, ніж будь-хто навіть сподівався. Вона схожа на цього персонажа — також дуже сильна та вперта. Дуже нею захоплююся.
Найсильніший персонаж — Вів’єн
Фільм присвячений моїй матері. Під час титрів ви могли побачити її ім’я, яке вона мала, коли була ще маленькою дівчинкою. Як і Вів’єн, вона була звичайною жінкою, домогосподаркою та матір’ю трьох хлопчиків. Але при тому мала дуже велику цікавість до світу — вона захоплювалася всім: іншими людьми, культурами, мистецтвом. Вона була незалежною, вольовою, впертою, вільною — через своє мислення.
Marcel-Zyskind/Shout! Studios
Коли я писав персонажа Вів’єн, то думав, як би відреагувала моя мати у тій ситуації. Хоч я і чоловік, але намагався уявити себе Вів’єн, потім уявити себе мером Олсеном або його сином.
Мені здається, що Вів’єн — психологічно найсильніша героїня фільму. Вона всю стрічку довго шукає цього лицаря у блискучих обладунках, але зрештою розуміє, що він весь час був у ній самій.
У вестернах незвично мати головною дійовою особою не чоловіка. Я не бачив історій про звичайних жінок у цьому жанрі. Через це я вирішив самому зробити цю історію. Цікаво було дослідити життя жінки, чоловік якої пішов на війну. Подивитися на долю маленьких дівчат, чиї брати, батьки пішли на війну та що стається з ними, поки вони чекають.
Я думаю, що багато людей, які подивляться цей фільм, також згадають про жінок, які під час війни тримають сім’ї та міста цілими, якоюсь мірою навіть утримують від краху все суспільство.
